іменем україни
24 квітня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Остапчука Д. О., Ізмайлової Т. Л., Мостової Г. І.,
провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування, за касаційною скаргою ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення апеляційного суду Полтавської області від 23 січня 2014 року,
У лютому 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, у якому зазначав, що 13 лютого 2003 року уклав із ОСОБА_5 договір дарування належної йому квартири АДРЕСА_1, попередньо домовившись із відповідачкою, що вона буде його доглядати та утримувати дану квартиру. У січні 2011 року відповідачка припинила відвідувати позивача. Вважаючи, що спірний договір дарування укладений з метою приховати дійсний правочин про довічне утримання, тобто є удаваним, просив визнати недійсним договір дарування вказаної квартири.
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 15 березня 2012 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 13 лютого 2003 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_7
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 23 січня 2014 року рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 15 березня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ухвалене у справі рішення апеляційного суду просить скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_4, необхідно відхилити з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Статтею 335 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги про неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права безпідставні.
Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення касаційної скарги та залишення рішення апеляційного суду без змін.
Керуючись ч. 3 ст. 332, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_4, відхилити.
Рішення апеляційного суду Полтавської області від 23 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: Д. О. Остапчук
Т. Л. Ізмайлова
Г. І. Мостова