Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Мороза М. А., Чуйко О. Г.,
за участю прокурора Саленка І. В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 квітня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 листопада 2013 року щодо
ОСОБА_5
Вироком Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 липня 2012 року
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, засудженого 08 червня 2011 року вироком Керченського міського суду Автономної Республіки Крим за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт тривалістю 180 годин, за яким покарання відбуто повністю,
засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 307 КК
України - на строк 6 років, за ч. 2 ст. 309 КК України - на строк 2 роки.
Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Вказаним вироком ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він збував особливо небезпечний наркотичний засіб опій ацетильований:
- 23 липня 2011 року приблизно о 18.00 годин на вул. Аршинцевській у
м. Керчі Пню П. А. - масою в перерахунку на суху речовину 0,0784 г;
- 29 серпня 2011 року приблизно о 15.00 годин в районі зупинки «Партизанська» по вул. Орджонікідзе у м. Керчі ОСОБА_6 - масою в перерахунку на суху речовину 0,0697 г;
Крім того, ОСОБА_5 на початку лютого 2012 року за невстановлених слідством обставин придбав у м. Керчі наркотичний засіб - канабіс, який переніс до свого місця проживання за адресою
АДРЕСА_1.
Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від
19 листопада 2013 року цей вирок міського суду змінено, виключено з його мотивувальної частини вказівку «як особа, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України».
Дії ОСОБА_5 перекваліфіковано за епізодами від 23 липня та
29 серпня 2011 року з ч. 2 ст. 307 на ч. 2 ст. 309 КК України та призначено йому покарання за цим законом із застосуванням ст. 69 зазначеного Кодексу у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.
В іншій частині цей вирок міського суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв'язку з істотними порушеннями процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюється.
Що стосується доводів прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого унаслідок м'якості, то вони є безпідставними.
Так, призначаючи ОСОБА_5 покарання апеляційний суд урахував його щире каяття у вчиненому, те, що він згідно з характеристиками дільничного інспектора позитивно характеризується, має на утриманні матір (яка є інвалідом 3-ї групи і не має інших годувальників), перебуває на обліку у центрі зайнятості, працює. Ці обставини були визнання судом такими, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочинів.
Крім того, визначаючи необхідний вид та міру покарання, суд урахував конкретні обставини справи та відсутність у справі обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_5, а також те, що з дня вчинення злочинів на момент постановлення ухвали вже минув тривалий проміжок часу.
З урахуванням наведеного суд дійшов правильного висновку про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі без застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, але у розмірі, нижчому від найнижчої межі санкції частини статті кримінального закону, за якою кваліфіковано дії ОСОБА_5, оскільки таке покарання відповідає ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню ними нових злочинів.
Доводи прокурора про те, що суд безпідставно визнав обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_5, те, що з дня вчинення злочину минуло два роки, є неприйнятними, оскільки ця обставина не була взята судом як одна з підстав застосування ст. 69 КК України, а була врахована при аналізі можливості та доцільності її застосування, а також визначення необхідних виду та міри покарання.
Крім того, твердження прокурора про те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, оскільки апеляційним судом не було враховано, обтяжуючу покарання ОСОБА_5 обставини - рецидиву злочину, також є безпідставними, тому що, з огляду на всі обставини справи та наведені дані про особу засудженого, таке порушення не є істотним та не впливає на правильність призначеного ОСОБА_5 покарання, тому що його вид та розмір найефективніше сприятимуть виправленню й перевихованню засудженого.
Підстав вважати призначене ОСОБА_5 покарання несправедливим унаслідок м'якості колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою зміну чи скасування оскаржуваного вироку, у справі не виявлено.
Керуючись статтями 394-396 КПК України 1960 року та п. 15
розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів
ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від
19 листопада 2013 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції - без задоволення.
Судді:
_________________С. С. Слинько_______________М. А. Мороз_________________О. Г. Чуйко