Провадження № 22-ц/774/3298/14 Справа № 187/1663/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Соловйов І. М. Доповідач - Романюк М.М.
Категорія 52 23 квітня 2014 року
23 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Романюк М.М.
суддів Тамакулової В.О., Болтунової Л.М.
при секретарі Солод О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до відділу освіти Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Петриківської районної ради Дніпропетровської області про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу,-
Позивач звернувся до суду з зазначеним вище позовом 06 листопада 2013 року. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що з 2000 року він працював на посаді директора районного комунального закладу освіти Червонопартизанська неповна середня загальноосвітня школа. Починаючи з 2005 року між ним та Петриківською районної радою укладались строкові трудові договори, останній з яких було укладено 10 жовтня 2012 року строком до 09 жовтня 2013 року.
11 жовтня 2013 року згідно наказу №111-к відділу освіти Петриківської районної державної адміністрації, на підставі рішення Петриківської районної ради №248-29/ VI від 11 жовтня 2013 року, позивача звільнено з займаної посади у зв'язку із закінченням дії строкового трудового договору із збереженням викладання годин вчителя трудового навчання та креслення.
Позивач вважаючи своє звільнення незаконним та безпідставним через порушення відповідачами процедури звільнення, просить суд: поновити його на посаді директора районного комунального закладу освіти Червонопартизанська неповна середня загальноосвітня школа; стягнути з відділу освіти Петриківської районної державної адміністрації середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 жовтня 2013 року до дня поновлення на роботі; стягнути з відділу освіти Петриківської районної державної адміністрації та Петриківської районної ради на його користь з кожного по 5 000 грн. якості відшкодування моральної шкоди; визнати працюючим на посаді директора районного комунального закладу освіти Червонопартизанська неповна середня загальноосвітня школа; визнати незаконним рішення сесії Петриківської районної ради №248-29/VI від 11 жовтня 2013 року в частині його звільнення та судові витрати покласти на відповідачів.
Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2014 року в задоволені позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи в задоволені заявлених вимог суд першої інстанції виходив з їх не доведеності та не обґрунтованості.
З даним висновком судова колегія погоджується виходячи з наступного.
Судом встановлено, що наказом №111-к від 17 жовтня 2000 року ОСОБА_2 переведено на посаду директора районного комунального закладу освіти Червонопартизанська неповна середня загальноосвітня школа.
22 лютого 2005 року між ОСОБА_2 та Петриківської районною радою укладено контракт строком до 22 лютого 2006 року.
Рішенням Петриківської районної ради Дніпропетровської області від 10 березня 2006 року продовжено термін дії контракту до 2010 року.
16 квітня 2010 року між ОСОБА_2 та Петриківською районною радою укладено контракт строком на один рік.
05 серпня 2011 року між ОСОБА_2 та Петриківською районною радою укладено строковий трудовий договір №20 строком до 04 серпня 2012 року.
10 жовтня 2012 року між ОСОБА_2 та Петриківською районною радою укладено строковий трудовий договір строком до 09 жовтня 2013 року.
Листом від 09 вересня 2013 року повідомлено ОСОБА_2 про закінчення дії строкового трудового договору.
Протоколом №27 засідання постійної комісії районної ради від 09 жовтня 2013 року вирішено звільнити ОСОБА_2 на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України.
Наказом відділу освіти Петриківської районної державної адміністрації №111-к від 11 жовтня 2013 ОСОБА_2 звільнено з посади директора районного комунального закладу освіти Червонопартизанська неповна середня загальноосвітня школа у зв'язку із закінченням строкового трудового договору із збереженням викладання годин вчителя трудового навчання та креслення, підстава рішення Петриківської районної ради №248-29/ VI від 11 жовтня 2013 року.
Згідно до ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Відповідно до ч.3 ст.21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Пунктом 2 частини 1 статті 36 КЗпП України передбачено припинення трудового договору внаслідок закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позивачем вимог.
Посилання апелянта на те що, оскільки з ним декілька разів було переукладено контракт, він є особою, що працює по договору з невизначеним строком, не може бути прийнято до уваги виходячи з наступного.
Відповідно до ст.39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.
Отже, з вказаної норми Закону випливає, що строковий трудовий договір переростає в безстроковий за відсутності вимоги жодної зі сторін про його припинення та фактичного продовження виконання сторонами зобов'язань визначених договором.
Оскільки, 09 жовтня 2013 року на засіданні постійної комісії Петриківської районної ради Дніпропетровської області начальником відділу освіти Петриківської районної державної адміністрації Пряніковим С.О. було поставлено питання, щодо звільнення ОСОБА_2 з посади директора районного комунального закладу освіти Червонопартизанська неповна середня загальноосвітня школа, а комісією прийнято рішення, яким рекомендовано винести на розгляд чергової сесії районної ради 11 жовтня 2013 року питання про звільнення останнього, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав вважати строковий трудовий договір укладений з позивачем безстроковим.
Що ж до тверджень ОСОБА_2 про порушення процедури звільнення через те, що рішення про звільнення було прийнято головою Петриківської районної ради, а не відділом освіти, то вони не заслуговують на увагу оскільки спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ч.4 ст.20 Закону України "Про освіту" керівники навчальних закладів, що є комунальною власністю, призначаються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти, відповідними обласними, міськими, районними органами управління освітою за попереднім погодженням з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Частиною 2 статті 26 Закону України "Про загальну середню освіту" призначення на посаду та звільнення з посади керівника державного та комунального загальноосвітнього навчального закладу здійснює відповідний орган управління освітою. Призначення на посаду та звільнення з посади заступників керівника та інших педагогічних працівників державного та комунального загальноосвітнього навчального закладу здійснюється відповідним органом управління освітою за поданням керівника загальноосвітнього навчального закладу. Призначення на посаду та звільнення з посади інших працівників державного та комунального загальноосвітнього навчального закладу здійснює його керівник. Призначення на посаду та звільнення з посади керівника і заступників керівника приватного загальноосвітнього навчального закладу здійснює його власник за погодженням з відповідним органом управління освітою. Призначення на посаду та звільнення з посади педагогічних та інших працівників приватного загальноосвітнього навчального закладу здійснює його власник.
Отже, з вказаних норм Закону випливає, що звільнення з посади керівника загальноосвітнього навчального закладу здійснює відповідний орган управління освітою за попереднім узгодженням з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Оскільки, постійною комісію Петриківської районної ради Дніпропетровської області було рекомендовано винести на розгляд чергової сесії районної ради 11 жовтня 2013 року питання про звільнення позивача з посади директора, а рішенням Петриківської районної ради від 11 жовтня 2013 року вирішено звільнити останнього, на підставі чого видано наказ відділом освіти Петриківської районної державної адміністрації від 11 жовтня 2013 року, то суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність порушень процедури звільнення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не містять обставин, що є підставою для зміни чи скасування судового рішення.
Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: