Справа: № 826/11656/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Головань О.В. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.
10 квітня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,
при секретарі - Дроздовій М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 03 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
У липні 2013 року Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ТОВ «Дімеойл» адміністративно-господарські санкції у розмірі 35061 грн. 73 коп. та пеню у розмірі 588 грн. 84 коп. за невиконання у 2012 році нормативу працевлаштування інвалідів
Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 03 вересня 2013 року вказаний адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що ТОВ «Дімеойл» створило робочі місця для працевлаштування інвалідів, однак одне робоче місце протягом 2012 року залишалося вакантним. Також відповідач посилається на те, що до квітня 2012 року на підприємстві працювало лише 7 осіб, а тому адміністративно-господарські санкції були неправомірно нараховані за весь 2012 рік. Крім того апелянт вказує на те, що зареєструвався у Фонді соціального захисту інвалідів лише у 2013 році.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «Дімеойл» залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 03 вересня 2013 року - без змін виходячи із наступного.
Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів суд першої інстанції виходив з того, що позивач у 2012 році не виконав нормативу працевлаштування інвалідів та не повідомив центр зайнятості у встановленому законом порядку про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання вимог зазначеного Закону було подано позивачу Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік (форма № 10-ПІ).
У вказаному звіті відповідач зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 81 особа, у зв'язку з чим кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 Закону становить 3 осіб. Фактично на підприємстві відповідача у 2012 році працювало 2 інваліда.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 3 ст. 19 вказаного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону.
Також, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Тобто, Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами - безпосереднього звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).
При цьому, ч. 3 ст. 18 зазначеного Закону чітко визначені обов'язки підприємства, що використовує найману працю - виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування.
Однак, надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, є обов'язком підприємств, установ, організацій, у разі належного виконання якого до них можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів.
Така інформацію надається шляхом подачі звітів про наявність вакансій за формою № 3-ПН, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 (далі - Наказ).
Згідно ч. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», норми якого були чинними протягом 2012 року, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності зобов'язані щомісяця подавати центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до Наказу звіт про наявність вакансій за формою № 3-ПН подається за наявності вакансій.
Із зазначених норм права вбачається, що у разі наявності у ТОВ «Дімеойл» протягом 2012 року вільних вакансій, воно зобов'язане було щомісяця подавати до відповідного центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН.
ТОВ «Дімеойл» у 2012 році не виконало свого обов'язку щодо надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.
До матеріалів справи приєднано лист Шевченківського районного центру зайнятості від 16 липня 2013 року № 6594, згідно якого ТОВ «Дімеойл» протягом 2012 року звіти за формою № 3-ПН - не подавало.
З огляду на те, що ТОВ «Дімеойл» не виконало нормативу працевлаштування інвалідів у 2012 році та не забезпечило щомісячне надання Шевченківському районному центру зайнятості у встановленому законом порядку інформації про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, колегія суддів вважає, що відповідач зобов'язаний був самостійно нарахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції, передбачені ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Оскільки такі дії відповідачем вчинені не були, колегія суддів вважає, що адміністративний позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів про їх стягнення в судовому порядку є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Як на підставу для задоволення своїх вимог ТОВ «Дімеойл» в апеляційній скарзі посилається на те, що створив робочі місця для інвалідів та у встановленому законом порядку повідомляв про наявність вільних вакансій. Разом з тим, відповідач не надав суду доказів на підтвердження вказаної обставини. Крім того, доводи відповідача про те, що ним подавалася інформація про наявність вільних вакансій для працевлаштування інвалідів спростовується листом Шевченківського районного центру зайнятості від 16 липня 2013 року № 6594.
Також апелянта посилається на те, що ТОВ «Дімеойл» було зареєстроване у Фонді соціального захисту інвалідів лише 27 січня 2013 року.
У відповідності до абз. 3 п. 3 Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою КМ України від 31 січня 2007 року № 70, новостворені роботодавці та підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, що використовують найману працю, в яких кількість працюючих, для яких це місце роботи є основним, збільшилася до восьми і більше осіб, реєструються у відділенні Фонду до 1 лютого року, що настає за роком створення або збільшення кількості працюючих.
Таким чином ТОВ «Дімеойл» було правомірно зареєстроване в Київському міському відділенні Фонду соціального захисту інвалідів 27 січня 2013 року.
Однак, обов'язок виконання нормативу працевлаштування інвалідів виникає у підприємства не з моменту реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, а з моменту збільшення кількості робочих місць до обсягу, передбаченого ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Обов'язок щодо щомісячного надання звітів про наявність вільних вакансій, згідно ч. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», виникає у разі використання найманої праці та наявності вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, не залежно від того, чи зареєстроване підприємство, установа, організацію у Фонді соціального захисту інвалідів.
Представник відповідача вказує також на те, що до 01 квітня 2012 року на підприємстві працювало 7 осіб та лише після вказаної дати штат ТОВ «Дімеойл» розширився до кількості працюючих, яка зазначена у звітності. У зв'язку з цим представник відповідача вважає неправомірним застосування адміністративно-господарських санкцій, розрахованих із заробітної плати за повний рік.
Колегія суддів вважає вказані доводи апелянта необґрунтованими з огляду на наступне.
Кількість штатних працівників є динамічним показником та може змінюватися протягом звітного року. У зв'язку з цим, з метою забезпечення дотримання прав як інвалідів, так і підприємств, установ, організацій, що використовують найману працю, під час визначення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів використовується показник середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а не кількість працівників на кінець звітного періоду.
У відповідності до п. 3.2.5 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 286 середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.
Таким чином справедливе нарахування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів забезпечується саме використанням середньооблікових показників за звітний рік.
Отже, доводи апеляційної скарги ТОВ «Дімеойл» не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 03 вересня 2013 року, та не можуть бути підставами для її скасування.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «Дімеойл» залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 03 вересня 2013 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» - відмовити.
Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 03 вересня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді Я.С. Мамчур
О.О. Шостак
Головуючий суддя Горяйнов А.М.
Судді: Мамчур Я.С
Шостак О.О.