10 квітня 2014 рокусправа № 811/2172/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.
суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.
за участю секретаря судового засідання: Надточого В.О.
за участю:
представників позивача: Федіченко О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 січня 2014 року у справі №811/2172/13-а за позовом Дочірнього підприємства «Кіровоградський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
02.07.2013 року Дочірнє підприємство «Кіровоградський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі по тексту - ДП «Кіровоградський облавтодор») звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення
№0000040225 від 16.01.2013р. про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 255 460,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 120 908,00грн. всього на суму 376 368,00грн.
№0000050225 від 16.01.2013р. про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 277 095,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 110 439,00грн. всього на суму 387 534,00грн.
В обґрунтування своїх вимог посилалося на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладених правочинів з контрагентами та вказувало на реальність господарських операцій, за наслідками яких визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 січня 2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області державної податкової служби від 16.01.2013 року №0000050225 та №0000040225.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та які на думку ДПІ, свідчать про неможливість виконання контрагентами своїх зобов'язань, з огляду на відсутність у них необхідних умов для здійснення господарської діяльності. Договори, укладені між позивачем та контрагентами, мають протиправний характер, оскільки укладені без мети настання реальних наслідків та спрямовані на заниження об'єктів оподаткування, несплату податків.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 21.12.2012р. по 27.12.2012р. повноважними особами Кіровоградської ОДПІ проведено документальну позапланову перевірку документальну позапланову невиїзну перевірку Дочірнього підприємства «Кіровоградський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових витрат в деклараціях з податку на прибуток по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3 за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, ТОВ «ТД «Кремнафтасервіс» за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року, ТОВ «ВКП «Светол», ФОП ОСОБА_4 та ПП «Трансексімцентр» за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, ТОВ «Ріст» за період з 01.11.2011 по 30.11.2011, ТОВ «Торг Вест Лайт» за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року, ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн» за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року, ТОВ «Бюро Ейнштейн» за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року, ТОВ «Снаб-Трейд» за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року, за результатами якої складено Акт №194/22-5/32039992 від 29.12.2012 року (далі по тексту - Акт перевірки)
В Акті перевірки зроблено висновки про порушення позивачем:
- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.94 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) та п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 277095 грн., в т.ч. 3 квартал 2010 року в сумі 34111 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 32599 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 6565 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 25165 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 178655 грн.;
- п.п.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4 пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями); п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 255460 грн., у тому числі: вересень 2010 року в сумі 27289 грн., вересень 2011 року в сумі 28347 грн., грудень 2011 року в сумі 5709 грн., січень 2012 року в сумі 4767 грн., березень 2012 року в сумі 19200 грн., серпень 2012 року в сумі 170148 грн.
На підставі висновків Акту перевірки №194/22-5/32039992 від 29.12.2012 року, Кіровоградською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0000040225 від 16.01.2013р., яким ДП «Кіровоградський облавтодор» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 376 368,00грн., в тому числі за основним платежем - 255 460,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 120 908,00грн. (т.1 а.с.40)
№0000050225 від 16.01.2013р., яким ДП «Кіровоградський облавтодор» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 387 534,00грн., в тому числі за основним платежем - 277 095,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 110 439,00грн. (т.1 а.с.41)
Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржені рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з огляду на необґрунтованість висновків, які викладені в Акті перевірки, що став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно з п.п. 5.1.ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Аналогічні правові норми знайшли своє відображення в Податковому кодексі України.
Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього
Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.
Згідно пп. 138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно із пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності ж з пп..7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбаванням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Згідно з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього).
Аналогічні правові норми знайшли своє відображення в Податковому кодексі України.
Згідно п.п. 198.1., 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з
метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу витрат операційної діяльності та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ФОП ОСОБА_3, ТОВ «ТД «Кремнафтасервіс», ТОВ «ВКП «Светол», ФОП ОСОБА_4, ПП «Трансексімцентр», ТОВ «Ріст», ТОВ «Торг Вест Лайт», ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн», ТОВ «Бюро Ейнштейн» та ТОВ «Снаб-Трейд» на підставі яких були сформовані валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.
Згідно Акту перевірки, висновки податкового органу обґрунтовані отриманими актами перевірок усіх вказаних вище контрагентів позивача, якими встановлено, що дані контрагенти є такими, що здійснювали свою діяльність з наданням податкової вигоди третім особам, в яких відсутні засоби для здійснення основного виду господарської діяльності, а тому правочини, які укладалися контрагентами позивача є нікчемними, первинні документи між позивачем та його контрагентами не підтверджують реальне здійснення господарської операції.
Будь-яких інших обставин, з якими б ДПІ пов'язувала порушення ДП «Кіровоградський облавтодор» вимог податкового законодавства, Акт перевірки №194/22-5/32039992 від 29.12.2012 року не містить.
Таку позицію Кіровоградської ОДПІ суд вважає необґрунтованою з огляду на наступне.
Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, податковою службою фактично не досліджувались господарські операції між позивачем та ФОП ОСОБА_3, ТОВ «ТД «Кремнафтасервіс», ТОВ «ВКП «Светол», ФОП ОСОБА_4, ПП «Трансексімцентр», ТОВ «Ріст», ТОВ «Торг Вест Лайт», ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн», ТОВ «Бюро Ейнштейн» та ТОВ «Снаб-Трейд», за наслідками яких позивачем визначалися податкові зобов'язання. Висновки про заниження податкових зобов'язань зроблені не з огляду на вищенаведені норми права, а з огляду на обставини, які викладені в актах перевірок постачальників позивача по взаємовідносинам з їх контрагентами.
При цьому, ДПІ не зазначає, яке відношення має позивач до вказаних суб'єктів підприємницької діяльності (контрагентів). Враховуючи вищенаведені норми матеріального права, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської діяльності повинні
відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Встановлені обставини справи, які не спростовуються відповідачем, свідчать про те, що взаємовідносини між позивачем та ФОП ОСОБА_3, ТОВ «ТД «Кремнафтасервіс», ТОВ «ВКП «Светол», ФОП ОСОБА_4, ПП «Трансексімцентр», ТОВ «Ріст», ТОВ «Торг Вест Лайт», ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн», ТОВ «Бюро Ейнштейн» та ТОВ «Снаб-Трейд» відбувалися на підставі:
- договору купівлі-продажу б/н від 15.11.2011 року, укладеного між Філією «Бобринецький райавтодор» Дочірнього підприємства ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3;
- договору купівлі-продажу б/н від 22.11.2011 року, укладеного між Філією «Бобринецький райавтодор» Дочірнього підприємства ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3;
- договору купівлі-продажу б/н від 29.11.2011 року укладеного між Філією «Бобринецький райавтодор» Дочірнього підприємства ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3;
- договору купівлі-продажу б/н від 09.12.2011 р., укладеного між Філією «Бобринецький райавтодор» Дочірнього підприємства ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3;
- договору поставки оптової партії товару №0109-10 від 01.09.2010 року, укладеного між ТОВ «ТД «Кремнафтсервіс» та Філією «Олександрійська ДЕД» Дочірнього підприємства «Кіровоградський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (т.3, а.с.104);
- договору підряду на виконання робіт №920 від 20.09.2011 року, укладеного між ТОВ «ВКП Светол» та Філією «Кіровоградська ДЕД» Дочірнього підприємства ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (т.3, а.с.47-48);
- договору поставки нафтопродуктів №15/09-01 від 15.09.2011 року, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та Філією «Долинський райавтодор» Дочірнього підприємства ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (т.3, а.с.94-97);
- договору №19/09 від 19.09.2011 року, укладеного між ПП «Трансексімцентр» та Філією «Олександрійська ДЕД» Дочірнього підприємства ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (т.3, а.с.19/09);
- договору поставки №221111 від 22.11.2011 року, укладеного між ТОВ «Ріст» та Філією «Олександрійська ДЕД» Дочірнього підприємства ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (т.3, а.с.23-24);
- договору про надання послуг №1128 від 16.12.2011 року, укладеного між ТОВ «Торг Вест Лайт» та Філією «Гайворонський Райавтодор» Дочірнього підприємства ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»;
- договору поставки №24-02-12 від 24.02.2012 року, укладеного між ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн» та Філією «Кіровоградський райавтодор» Дочірнього підприємства ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»;
- договору поставки №12/01 від 12.01.2012 року, укладеного між ТОВ «Бюро Ейнштейн» та Дочірнім підприємством «Кіровоградський облавтодор» ВАТ Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (т.3, а.с.214-219);
- договору про надання послуг б/н від 06.08.2012 року, укладеного між ПП «Снаб-Трейд» та Дочірнім підприємством «Кіровоградський облавтодор» ВАТ Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».
Виконання умов даних договорів підтверджується наданими первинни документами, зокрема: накладними, податковими накладними, актами прийому-передачі.
Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача та його відокремленими підрозділами так і контрагентами.
Оплата придбаних товарів і послуг підтверджується платіжними дорученнями (т.3, а.с.6, 13, 16, 51, 56-57, 92, 113-119, 123; т.4, а.с.84-88).
Перевезення придбаного товару відбувалось транспортом позивача та його відокремлених підрозділів (т.4, а.с.43-45, 49, 74, 93, 127-128), а також іншими автоперевізниками відповідно до товарно-транспортних накладних та подорожніх листів (т.3, а.с.27-42, 54, 90, 101-102, 106, 109; т.4, а.с.139-140).
На дату складання податкових накладних контрагенти були зареєстровані як юридичні особи у встановленому порядку та були платниками податку на додану вартість (т.1, а.с.14-38, т.2, а.с.178-179, т.4, а.с.41-42, 72, 123).
Також встановлено, що придбані товари та послуги використовувались відокремленими підрозділами позивача у власній господарській діяльності.
Основним видом діяльності позивача є - будівництво доріг та автострад (т.1, а.с.93).
З матеріалів справи встановлено, що позивач та його відокремлені підрозділи мають асфальтобетонні заводи та ємності для зберігання бітуму (т.4, а.с.48, 89, 179) де зберігався придбаний товар (щебінь, бітум) та в подальшому виготовлялись матеріали для будівництва доріг.
Використання матеріалів для будівництва доріг підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних доріг та актами приймання виконаних будівельних робіт (т.3, а.с.58-87, т.4, а.с.50-66, 94-120, 143-178).
Судом також встановлено, що на балансі відокремлених підрозділів позивача є АЗС для зберігання та видачі нафтопродуктів (т.4, а.с.78).
В подальшому отримані нафтопродукти використовувались у господарській діяльності позивача, що підтверджується актами списання (т.4, а.с.82-83).
Фактичне виконання робіт по ремонту електропроводки підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт (т.3, а.с.49).
Придбаний у ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн» котел був оприбуткований на балансі Кіровоградського Райавтодора, що підтверджується відомістю нарахування/зносу основних засобів (т.3, а.с.93).
Виконання ремонтних робіт ПП «Снаб-Трейд» підтверджується актом здачі-прийомки виконаних робіт (т.3, а.с.121).
Фактичне виконання робіт ТОВ «Торг Вест Лайт» підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та приймання виконаних підрядних робіт (т.3, а.с.124-125).
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що проведені господарські операції мають реальний цикл походження товару, у повному обсязі підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, які відповідають чинному законодавству України, використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку, що фактично і досягнуто, мали як базу так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток. На виконання укладених договорів були виконані роботи та складено акти виконаних робіт з найменуванням робіт, видано рахунки-фактури про сплату послуг і податкові накладні, здійснено оплату в безготівковій формі. Суми за зазначеними рахунками-фактурами та видатковими, податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, а також до валових витрат.
Відповідачем, на якого в силу приписів ч.2 ст.71 КАС України, покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення, не надано суду доказів, які б свідчили про безтоварність (нереальність) зазначених господарських операцій.
Кожна господарська операція підтверджена документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, складеними відповідно до встановлених вимог, підписаними повноважними представниками сторін та скріплених печатками сторін. Усі документи були в розпорядженні перевіряючих.
При цьому, Акт перевірки, на висновках якого ґрунтуються і доводи апеляційної скарги, не свідчать про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.
В Акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки про нікчемність укладеної угоди, згідно з Актом перевірки, зроблені ДПІ лише з
огляду на аналіз фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача, а не виходячи з аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, та за наслідками яких позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.
В той же час, зробивши висновки про нікчемність укладених правочинів податковий орган не врахував наступного.
Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Відсутність у постачальника позивача основних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів, що на думку ДПІ, унеможливлює здійснення господарської діяльності, та можливі інші порушення, якими ними допускались, не є тими ознаками, які характеризують правочин нікчемним.
Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.
Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочинів, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Натомість, у якій частині зміст правочинів, які укладено позивачем у перевіряємому періоді, суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.
При укладенні договорів його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договір укладений у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямований на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.
Отже, зміст зазначених правочинів не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Суд вважає за необхідне зазначити й те, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
А згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Таким чином, відповідач, зробивши висновок про нікчемність укладених правочинів хибно керувався лише припущеннями щодо цього на підставі висновків інших податкових інспекцій, викладеними в актах.
З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.
Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі ДПІ посилається лише на висновки, які наведено в акті перевірки, натомість, вказаним підставам для визначення спірних податкових зобов'язань, судом першої інстанції, як зазначено вище, надано належну правову оцінку.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 січня 2014 року у справі №811/2172/13-а залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
(Ухвалу у повному обсязі складено 11.04.2014р.)
Головуючий: О.В. Мартиненко
Суддя: В.Ю. Поплавський
Суддя: Д.В. Чепурнов