36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
22.04.2014 р. Справа № 917/310/14
за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці (вул. 50-річчя СРСР, буд. 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39630)
до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (вул. Івана Приходька, буд. 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39600)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 39625).
про стягнення 11700,36 грн.
Суддя Безрук Т. М.
Представники:
від позивача: Щепілов О.В. (дов. № 172/01-21 від 08.01.2014р.).
від відповідача: не з"явився.
від третьої особи: не з"явився.
Розглядається позовна заява про стягнення 11700,36 грн. переплати пенсії за період з 01.04.2007року по 31.03.2013 року колишньому працівнику відповідача - громадянину ОСОБА_1
Відповідач у відзиві проти позову заперечує посилаючись на те, що переплата пенсії вже стягується з третьої особи в добровільному порядку; дана справа не підвідомча господарському суді, оскільки повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства згідно ст. 2 КАС України (а.с.38).
Відповідачем через засоби факсимільного зв'язку подано клопотання від 22.04.2014р. про відкладення розгляду справи в зв'язку з зайнятістю уповноваженого представника в іншому судовому засіданні.
Зважаючи на те, що 1) про час і місце слухання справи відповідач був повідомлений належним чином та засвоєчасно; 2) надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб; 3) явка представників в судове засідання не визнавалася судом обов'язковою; 4) в матеріалах справи наявні письмові пояснення відповідача; 5) дана справа порушена судом 25.02.2014р., з цього часу відповідач не був позбавлений права подати суду додаткові докази поштою, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Про час та місце розгляду справи сторони та тертя особа повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою позивача та відповідача від 08.04.2014р. та поштовим повідомленням від 09.04.2014р. про вручення судової ухвали третій особі (а.с.41, 42).
В судовому засіданні 22.04.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011, органи Пенсійного фонду України є органами виконавчої влади, що призначають пенсії та; акумулюють кошти на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для забезпечення фінансування витрат на виплату пенсій. Одним з основних завдань органів Пенсійного фонду України є ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів
04.04.2007р. відповідачем було видано ОСОБА_1 довідку № 1444 про заробіток для обчислення пенсії за період з 1998-1992 роки (а.с.6, на звороті).
12.04.2007 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці з заявою про перерахування пенсії за період з 1998-1992 роки (а.с.6)
24.07.2012 року Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці поставило на облік в УПФ України в м. Кременчуці ОСОБА_1 (а.с.7).
15.10.2012 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Кременчуці було проведено перевірку з питань достовірності даних про заробітну плату, зазначену в довідці, виданої відповідачем на ім'я ОСОБА_1.
За результатом цієї перевірки позивачем складено відповідний акт перевірки характеру виконуваної роботи та умов праці для підтвердження права працівника на пільгове забезпечення та довідок про заробітну плату за № 958 від 15.10.2012р. Зазначений акт було підписано уповноваженим представником відповідача (далі - акт перевірки; а.с.8-9).
Згідно акту перевірки позивачем встановлено, що в довідці № 1444 від 04.04.2007р. для розрахунку пенсій ОСОБА_1 відповідачем було вказано завищені розміри заробітної плати, яка враховується при обчисленні пенсій, на суму 25,41212 грн.
За результатом виявленої помилки відповідачем було видано оновлену довідку №1604 від 15.10.2012р. про заробітну плату для обчислення пенсії ОСОБА_1, яка відповідає даним первинних документів відповідача (а.с.9 на звороті).
На підставі даної довідки було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1, а також встановлено, що переплата пенсії ОСОБА_1 за період з 01.04.2007 року по 31.03.2013 року становила загальну суму 11700,36 грн. (а.с.10).
З метою досудового врегулювання спору Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці надіслало відповідачу лист № 11837/06-21 від 31.07.2013р. про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 11700,36 грн., заподіяну наданням недостовірних документів. Відповідач вказану вимогу не задовольнив, матеріальної шкоди не відшкодував, що стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із ч. 1 ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" довідки про заробітну плату видаються підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Відповідно до статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Як було встановлено вище судом, надмірна виплата сум пенсій відбулася внаслідок видачі відповідачем недостовірної довідки, в якій відповідачем було вказано завищені розміри заробітної плати ОСОБА_1, що враховується при обчисленні пенсій.
Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів в спростування вищевикладеного відповідач суду не надав.
Встановлені обставини свідчать про те, що завдана шкода у вигляді переплати пенсії в розмірі 11700,36 грн. відбулася внаслідок неправомірних дій відповідача за його вини. Відшкодування вказаної шкоди покладається на відповідача за нормами статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення"
21.02.2013р. Управлінням Пенсійного фонду України в м. Кременчуці було прийнято рішення № 78 про стягнення з пенсії ОСОБА_1 в розмірі 20% щомісячно до повного погашення переплати.
15.04.2014р. Управлінням Пенсійного фонду України в м. Кременчуці прийнято рішення за № 70 про припинення стягнення з пенсії гр. ОСОБА_1 з 01.05.2014р. в зв'язку з розглядом даної справи в суді.
Листом від 22.04.2014р. вхід. № 5181 позивач повідомив, що станом на 22.04.2014р. ОСОБА_1 відшкодував 5930,60 грн. суми переплаченої пенсії.
Отже, невідшкодований залишок суми переплаченої пенсії складає 5769,76 грн.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 5769,76 грн. шкоди є обґрунтованим та підлягають задоволенню.
В іншій частині у позові слід відмовити, оскільки 5930,60 грн. вже відшкодовано позивачу.
Заперечення відповідача стосовно того, що дана справа не підвідомча господарському суді та повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства згідно ст. 2 КАС України, судом відхиляється з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Приписам наведеної норми кореспондують положення частини четвертої статті 21 КАС, згідно з якими вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Аналіз припису наведеної норми дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
За встановлених судами обставин відповідач у спірних відносинах не виконує функцій суб'єкта владних повноважень, а виступає організацією, установою, яка мала надати документи, необхідні для перерахунку пенсії органами, що призначають пенсії.
Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.06.2013р. у справі № 21-204а13, прийнятої за результатом перегляду судового рішення в адміністративній справі з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. .
Відповідно до ч.1 ст. 2442 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Крім того, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013 року справі № 816/5424/13-а провадження у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці до ПАТ " Кременчуцький сталеливарний завод", третя особа - ОСОБА_1, про стягнення переплати пенсії закрито. Згідно з мотивувальною частиною вказаної ухвали вимоги управління про відшкодування шкоди мають розглядатися в господарському судочинстві.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатись державні та інші органи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
За ч. 1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у т.ч. щодо приватизації майна та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.
Згідно із п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
В даному позові позивачем заявлено вимоги до ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок видачі недостовірних документів.
Таким чином, позивачем заявлені позовні вимоги про відшкодування шкоди за відсутності публічно-правового спору, отже даний спір підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (вул. Івана Приходька, буд. 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 05756783) на користь Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці (вул. 50-річчя СРСР, буд. 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39630; ідентифікаційний код 37895789; на розрахунковий рахунок № 25606300120462 в ФПОУ АТ «Ощадбанк», МФО 331467) 5769грн. 76 коп. відшкодування шкоди з переплати пенсії.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (вул. Івана Приходька, буд. 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 05756783) в доход Державного бюджету України 1827грн. 00 коп. судового збору.
Видати накази.
Повне рішення складено та підписано: 24.04.2014р.
Суддя Безрук Т. М.