ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/3655/14 22.04.14
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., при секретарі Мазур В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Київ,
до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Київ,
про стягнення 603311грн. 15коп.
За участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_2;
від відповідача: не з'явився.
в судовому засіданні 03.04.2014р.
відповідно до ст. 77 ГПК України
оголошувалася перерва до 22.04.2014р.
Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, м. Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Київ про стягнення 603311грн.15коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 527002грн.16коп., інфляцію в розмірі 1575грн.74коп., пені в сумі 40167грн.68коп. та 3% річних у сумі 34565грн.57коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №01/10 від 03.10.2013р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.265 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 610, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1,2,12-15,49,54-57 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2014р. порушено провадження у справі №910/3655/14, розгляд справи призначено на 20.03.2014р.
Ухвалою від 20.03.2014р. у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду, розгляд справи відкладався на 03.04.2014р.
03.04.2014р. відповідач надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, за змістом якого заперечує проти задоволення позовних вимог.
Позивач у судове засідання 22.04.2014р. з'явився, підтримав позовні вимоги, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.
Відповідач у судове засідання призначене на 22.04.2014р. не з'являвся, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, що підтверджено поштовими повідомленнями з відміткою про отримання.
Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд
Між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, м.Київ (Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, м. Київ (Покупцем) був укладений договір поставки №01/10 від 03.10.2011р. (надалі-договір), згідно п.1.1 якого постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товар (шини), загальна кількість, асортимент, номенклатура, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру, загальна ціна та якість товару, яких визначена сторонами у акті приймання-передачі, що є додатком №1 до цього договору.
Відповідно до п. 2.2 договору покупець зобов'язується своєчасно і належним чином прийняти товар від постачальника та оплатити його протягом 60 банківських днів з моменту передання товару постачальником.
Пунктом 6.1 договору сторони визначили, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.
Згідно із п. 6.2 договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього договору, та закінчується 10 грудня 2011року.
У відповідності із п. 6.3 договору, закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Договір №01/10 від 03.10.2011р. підписаний сторонами без будь-яких заперечень, скріплений їх печатками.
У позовній заяві позивач посилається на те, що на виконання умов договору №01/10 від 03.10.2011р. поставив відповідачу товар на загальну суму 527002грн.16коп., згідно з актами прийому - передачі майна №1 від 05.10.2011р. на суму 250213грн.68коп., №2 від 05.10.2011р. на суму 247700грн.48коп., №3 від 07.10.2011р. на суму 29088грн.00коп. Позивач вказує, що відповідач не виконав вимоги договору в частині оплати вартості поставленого товару.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою здійснити розрахунок за поставлений товар.
Однак означені вимоги позивача залишились без задоволення.
Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Предметом позову є стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 527002грн.16коп., яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням умов договору №01/10 від 03.10.2011р., що стало підставою для нарахування позивачем інфляції в розмірі 1575грн.74коп., пені в сумі 40167грн.68коп. та 3% річних у сумі 34565грн.57коп.
Договір №01/10 від 03.10.2011р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивач у виконання договору №01/10 від 03.10.2011р. поставив, а відповідач згідно актів прийому-передачі майна №1, №2 від 05.10.2011р., №3 від 07.10.2011р. отримав товар, загальною вартістю 527002грн.16коп.
Поставлений згідно зазначених актів прийому-передачі майна товар прийнято особисто Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, що підтверджується підписом останнього на актах, який скріплений також печаткою ФОП ОСОБА_3.
Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару, отже суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору №01/10 від 03.10.2011р.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до п. 2.2 договору покупець зобов'язується своєчасно і належним чином прийняти товар від постачальника та оплатити його протягом 60 банківських днів з моменту передання товару постачальником.
Враховуючи передбачені п. 2.2 договору умови щодо строків оплати: граничний строк оплати за актами прийому-передачі майна №1, №2 від 05.10.2011р. настав 28.12.2011р., а з 29.12.2011р. почалося прострочення виконання зобов'язання; за актом прийому-передачі майна №3 від 07.10.2011р. граничний строк оплати настав 30.12.2011р., а з 31.12.2011р. почалося прострочення виконання зобов'язання.
Матеріали справи містять відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач зазначив що здійснив у готівковій формі розрахунок за договором поставки №01/10 від 03.10.2011р., про що свідчать розписки про отримання грошових коштів підписані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (розписки додаються до відзиву).
Однак, суд не може прийняти означені докази, як належні оскільки вони не містять ані підпису, а ні печатки ФОП ОСОБА_2, зокрема матеріали справи не містять жодних доручень ФОП ОСОБА_2 на отримання коштів громадянином ОСОБА_4 та громадянином ОСОБА_5.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки матеріалами справи підтверджується отримання спірного товару відповідачем, належних доказів оплати вартості товару на суму 527002грн.16коп. матеріали справи не містять, наявність боргу у вказаному розмірі не спростований відповідачем, позовні вимоги у розмірі 527002грн.16коп. підлягають задоволенню.
Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати товару позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 34565грн.57коп., нараховані на суму боргу 527002грн.16коп. за період з 11.12.2011р. по 15.02.2014р. та інфляцію у сумі 1575грн.74коп., нараховані за всіма спірними накладними лише з застосуванням індексів інфляції за 2012р. та 2013р.
Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, строк оплати яких наступив, але не сплачених.
Перевіривши представлений позивачем розрахунок інфляційних, з огляду на прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого товару, вимоги позивача в цій частині суд вважає такими, що не перевищують розмір, який може бути нарахований за обраний позивачем період, внаслідок чого вимоги в цій частині у заявленому розмірі 1575грн.74коп. підлягають задоволенню.
Суд не погоджається з періодом нарахування 3% річних оскільки за актами прийому-передачі майна №1, №2 від 05.10.2011р. почалося прострочення виконання зобов'язання 29.12.2011р.; за актом прийому-передачі майна №3 від 07.10.2011р. почалося прострочення виконання зобов'язання 31.12.2011р.
Суд, зробивши власний розрахунок 3% річних за усіма актами окремо за формулою: Сума санкції = С х 3 х Д : 365(2011); 366(2012); 365(2013); 365(2014) : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, суд встановив, що сума 3% річних, що підлягає задоволенню становить 33737грн.80коп., у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні 3% річних у розмірі 827грн.77коп.
Крім того, посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції, позивач просить суд також стягнути з відповідача пеню у сумі 40167грн.68коп., яка нарахована наступним чином: за період з 11.12.2011р. по 22.03.2012р. на суму боргу 527002грн.16коп., з 23.03.2012р. по 08.06.2012р. на суму боргу 527002грн.16коп.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст. 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Так, сторони у 4.2 договору дійшли згоди, що покупець за порушення обов'язку, визначеного у п.2.2 цього договору, за вимогою постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми за кожен день прострочення.
З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов'язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.
Разом з цим, як вбачається із розрахунку пені, Позивач виходив з розміру останньої, визначеного в п.4.2. Договору - 0,05% від простроченої суми за кожен день прострочення - що перевищує встановлені ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" межі.
Суд не погоджається з періодом нарахування пені оскільки за актами прийому-передачі майна №1, №2 від 05.10.2011р. почалося прострочення виконання зобов'язання 29.12.2011р.; за актом прийому-передачі майна №3 від 07.10.2011р. почалося прострочення виконання зобов'язання 31.12.2011р.
Суд, зробивши власний розрахунок пені за усіма актами окремо за допомогою відповідної інформаційно - пошукової системи „ЛІГА", встановив що розмір пені за договором №01/10 від 03.10.2011р. відносно стягуваної заборгованості із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, має становити 35794грн.56коп., у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні пені у розмірі 4373грн.12коп.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 530, 546, 548, 549, 610, 611, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 232, 264-271 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Київ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Київ про стягнення суми основного боргу в розмірі 527002грн.16коп., інфляцію в розмірі 1575грн.74коп., пені в сумі 40167грн.68коп. та 3% річних у сумі 34565грн.57коп. - задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (03035, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (04060, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2) суму основного боргу в розмірі 527002грн.16коп., інфляцію в розмірі 1575грн.74коп., пеню в сумі 35794грн.56коп. та 3% річних у сумі 33737грн.80коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 11962грн.20коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
У судовому засіданні 22.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Повний текст рішення складено та підписано 28.04.2014р.
Суддя Н.І.Ягічева