"23" квітня 2014 р.Справа № 916/638/14
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТАЛОНАВТОСЕРВІС"
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Укрінстрой"
про стягнення 215282 грн.
Суддя Д'яченко Т.Г.
Представники сторін:
Від позивача: Джига В.І., представник за довіреністю
Від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТАЛОНАВТОСЕРВІС" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Укрінстрой" 215282 грн. майнової шкоди.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Укрінстрой" відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надіслання ухвал суду на юридичну адресу, однак надіслана на адресу відповідача кореспонденція суду повернулась без відмітки про вручення, з відміткою поштової організації „не знайдено". За наведених обставин, суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Відповідно до даних у ЄДР про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Укрінстрой", що містяться на сайті Інформаційно-ресурсного центру, підприємство перебуває у стані припинення, запис внесено 07.12.2009р. на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду, що набрало законної сили 23.10.2009р. Запису про припинення юридичної особи відповідача ЄДР не містить. Оскільки, з урахуванням частини 2 ст. 33 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, за відсутності такого запису у ЄДР щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Укрінстрой", спір у справі № 916/638/14 підлягає вирішенню по суті, оскільки суб'єктний склад сторін відповідає вимогам ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив.
Як вбачається з письмових пояснень представника позивача, 03.12.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Еталонавтосервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма Укрінстрой" було укладено договір № 3/12 на поставку продукції, за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов'язання поставити своїм автотранспортом цеглу керамічну ефективну полуторну М-100 запаковану на піддонах стрейч-плівкою та цеглу одинарну повнотілу М-100 запаковану на піддонах стрейч-плівкою на об'єкт позивача, а позивач зобов'язується прийняти вищезазначену продукцію Постачальника та оплатити її вартість на умовах 100% передплати. Загальна кількість продукції - 177778 штук цегли керамічної склала 160000 грн. На виконання умов договору № 3/12 на поставку продукції від 03.12.2007р. позивачем було проведено передплату за цеглу у розмірі 100% вартості на суму 160000 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 2 від 28.12.2007р. (копія а.с. 14).
Зобов'язання по поставці передплаченого товару Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма Укрінстрой" не було виконано, що спричинило подальше звернення позивача до господарського суду Одеської області за захистом порушених прав та інтересів. Чинним рішенням господарського суду Одеської області від 01.07.2011р. у справі №13-15/198-10-5560 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Еталонавтосервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма Укрінстрой" про стягнення 160000 грн. проведеної передплати та 10000 грн. пені задоволено у повному обсязі. Вказане рішення суду не оскаржувалось та у встановленому законом порядку набрало законної сили.
Як зазначається представником позивача, з метою належного виконання умов договору №3/12 на поставку продукції від 03.12.2007р. Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕТАЛОНАВТОСЕРВІС" було укладено кредитний договір № 2590/OF від 27.12.2007р. з ВАТ „Морський транспортний банк", на підставі якого позивачу було виділено 225000 грн. кредитних коштів. За період користування кредитними коштами з 27.12.2007р. по 04.10.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕТАЛОНАВТОСЕРВІС" було сплачено банку 193415,07 грн. строкових відсотків, що вбачається з копії довідки ПАТ „Марфін Банк" від 04.10.2013р. № 1312/01 9а.с. 9), а також засвідчується копією виписки з банківського рахунку (а.с. 34-65).
Відповідно до п. 1.1 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕТАЛОНАВТОСЕРВІС" та ВАТ „Морський транспортний банк" кредитного договору №2590/OF від 27.12.2007р. надання кредитних коштів здійснювалось для поповнення обігових коштів позичальника. Між тим, відповідно до пояснень представника позивача, необхідність укладення кредитного договору №2590/OF від 27.12.2007р. була пов'язана саме з прийнятим на себе зобов'язанням проведення розрахунку за цеглу на виконання договору № 3/12 на поставку продукції від 03.12.2007р.
Крім вже зазначеного, представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТАЛОНАВТОСЕРВІС" зверталась увага суду на те, що діями відповідача позивачу було завдано шкоди, яка полягає в упущеній вигоді у сумі 21867 грн., яку позивач розраховував отримати від реалізації отриманої цегли. Доказів, які б засвідчували придбання цегли з метою її подальшої реалізації та наявність передумов для такої реалізації матеріали справи не містять.
Впродовж розгляду справи у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТАЛОНАВТОСЕРВІС" неодноразово витребувались документи, що засвідчують причинний зв'язок між невиконанням відповідачем своїх зобов'язань та понесеними збитками позивача; докази вжиття позивачем заходів, направлених на уникнення збитків або зменшення їх розміру. Крім того, у позивача витребувались письмові пояснення щодо нарахування строкових відсотків (у якості збитків позивача) на усю суму залучених кредитних коштів (225000 грн.), тоді як фактично відповідачем не проведено поставку товару вартістю 160000 грн. Між тим на неодноразові вимоги суду позивач вказаних доказів суду не надав.
Позовні вимоги у справі, залишені без змін та доповнень, обґрунтовані завданням неправомірними діями відповідача, що полягали у невиконанні умов договору № 3/12 на поставку продукції від 03.12.2007р., прямих збитків позивачу у сумі 193415,07 грн. (пов'язані з необхідністю внесення платежів за обслуговування кредиту) та упущеної позивачем вигоди у сумі 21867 грн. (імовірний дохід від можливої реалізації цегли) та направлені на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма Укрінстрой" 215282грн. збитків.
Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).
Відповідно до ч.7 ст.193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
З урахуванням положень ч.2 ст.224 Господарського кодексу України збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України під збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Зі змісту положень роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994р. №02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" вбачається, що правовою підставою відповідальності за завдану шкоду є правопорушення, складовими елементами якого є: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина.
Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Тобто, з урахуванням вище приведених положень, необхідними умовами для стягнення збитків є: 1) підтверджена належними доказами наявність певного розміру шкоди; 2) підтверджена належними доказами протиправна поведінка заподіювача шкоди; 3) засвідчений належними доказами факт того, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача шкоди є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки; 4) докази, що засвідчують наявність ознак вини заподіювача шкоди.
Приймаючи до уваги вищевикладене, на думку суду, предметом доказування у справі про стягнення збитків (що складаються з прямих збитків та упущеної вигоди) є наявність усіх складових елементів правопорушення.
На необхідність такого доказування вказують також приписи ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України, відповідно до яких розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Крім того, необхідність доказування таких обставин покладається на позивача, що вбачається з суті положень ст. 33 ГПК України.
Між тим, як встановлено судом, доказів які б засвідчували наявність необхідних передумов для нарахування та стягнення збитків у розмірі 215282 грн. матеріали справи не містять.
Зазначаючи на понесенні прямих збитків, що полягали у необхідності сплати строкових відсотків за користування кредитом, позивачем належними доказами не підтверджено необхідність отримання кредитних коштів саме з метою належного виконання умов договору № 3/12 на поставку продукції від 03.12.2007р., відповідно, положення кредитного договору мали на меті виділення кредиту для поповнення обігових коштів позивача на суму 225000 грн., а тому отримання такого кредиту для цілей виконання договору № 3/12 на поставку продукції від 03.12.2007р. можливо лише припускати. Крім того, матеріали справи не містять належних доказів того, що причиною понесення позивачем додаткових витрат, пов'язаних з обслуговуванням кредиту у період з 27.12.2007р. по 04.10.2013р. було невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 3/12 на поставку продукції від 03.12.2007р., а не, наприклад, негативні чинники у економіці держави, недобросовісність інших контрагентів позивача, власне рішення, обґрунтоване доцільністю користування кредитною лінією, що була виділена банком чи інше.
Більш того, розмір залучених кредитних коштів (225000 грн.) та вартість не поставленого відповідачем товару (160000 грн.) суттєво відрізняються. Між тим, належного обґрунтування покладеного позивачем у позові обов'язку на відповідача по відшкодуванню додаткових витрат позивача на обслуговування усієї суми кредиту позивачем не приведено.
Вище зазначені обставини, на думку суду, засвідчують необґрунтованість та недоведеність належними доказами заявлених до стягнення прямих збитків у сумі 193415,07грн., що пов'язані з необхідністю внесення платежів за обслуговування кредиту.
Вказуючи на втрату певного очікуваного доходу у розмірі 21867 грн., який позивач розраховував отримати від реалізації цегли, що підлягала поставці за договором № 3/12 на поставку продукції від 03.12.2007р., позивачем у встановленому порядку не доведено, що ним укладався договір поставки саме з метою подальшого перепродажу цегли (а не для будь-якої іншої мети). Крім того, позивачем у встановленому порядку не доведено реальну можливість реалізації такої цегли з прибутком у 21867 грн. До того ж, позовні вимоги не містять навіть розрахунку отримання такого доходу, у зв'язку з чим, вимога про стягнення упущеної вигоди не ґрунтується на відповідних доказах, а тому не може бути задоволена судом.
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено необґрунтованість та недоведеність належними доказами заявлених у справі позовних вимог, у зв'язку з чим, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.
На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у справі покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -
У позові відмовити.
Повний текст рішення складено 24.04.2014 року.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Суддя Д'яченко Т.Г.