Справа: № 751/6347/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Деркач О.Г. Суддя-доповідач: Губська О.А.
Іменем України
17 квітня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання дій протиправними, визнання незаконною та скасування постанови, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління юстиції у Чернігівській області, в якому просив визнати протиправними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області від 12.06.2013 Курилець В.І. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-а-304/11, виданого 27.09.2011 Новозаводським районним судом м. Чернігова; визнати незаконною та скасувати вищезазначену постанову.
Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 липня 2013 року позов задоволено частково.
Визнано незаконною постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Курилець В.І. про закінчення виконавчого провадження від 12.06.2013 ВП № 32239108. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області перебував виконавчий лист №2-а-304/11, виданий 27.09.2011 Новозаводським районним судом м. Чернігова, згідно якого зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату державної (основної) пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком за ст. ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 23.06.2010 року по 31.12.2010 року.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Сенченко М.В. від 19.03.2012 року відкрито виконавче провадження по виконанню вищевказаного виконавчого листа та надано боржнику строк самостійного виконання до 26.03.2012 року.
Разом з тим, 12.06.2013 року відповідачем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст.49, ч.3 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження", мотивовану тим, що рішення суду боржником виконано частково, проведено перерахунок необхідної виплати; застосувати до боржника штрафні санкції передбачені ст. ст. 75, 89 Закону України "Про виконавче провадження" не можливо, оскільки рішення суду боржник не виконує у зв'язку із незалежними від нього обставинами (відсутні кошти на рахунках для наданого виду виплат); рішення суду виконати без участі боржника не можливо.
Позивач з вказаним рішенням не погодився та звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання незаконною постанову відповідача про закінчення виконавчого провадження від 12.06.2013 ВП № 32239108. При цьому суд виходив з того, що виконавчий лист № 2-а-304/11, виданий 27.09.2011 року Новозаводським районним судом міста Чернігова відповідно до постанови суду від 25.01.2011 року, яка набула законної сили, не містить даних щодо звернення стягнення на майно та кошти боржника - Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова, крім того зазначив про те, що порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії визначений главою 7 Закону України "Про виконавче провадження" і доказів про вчинення відповідних дій визначених Законом України "Про виконавче провадження" суду не надано.
В решті позову відмовлено.
Відповідач не погодився з вказаним рішенням суду в частині задоволених вимог, в обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що виплата коштів у строк, встановлений для самостійного виконання, жодним чином не залежала від волі та можливостей боржника, оскільки в даному випадку пенсійному органу не перераховані кошти з бюджету Пенсійного фонду України для фінансування виплат, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Вказана обставина визнана державним виконавцем поважною причиною не здійснення виплати.
Позивачем подано письмові заперечення на апеляційну скаргу, в якій він посилався на необґрунтованість викладених у скарзі доводів, оскільки повернення виконавчого документу до суду і закінчення виконавчого провадження можливе тільки після накладення штрафу та застосування інших заходів, яких державним виконавцем вчинено не було. Також зазначив, що невиконання судового рішення є порушенням прав позивача, проголошених Конвенцією з прав людини та основоположних свобод. У зв'язку з наведеним просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
У частині відмови у задоволенні позову, постанова суду першої інстанції оскаржена не була, у зв'язку з чим колегія суддів зазначає, що згідно ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В силу положень п.11 ч.1 ст. 49 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч.3 ст. 75 цього Закону, яка передбачає, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Згідно ч. 1 статті 89 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та встановлює новий строк виконання.
Відповідно до п. 9 ч. 1 статті 47 Закону та п 3.15 Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, підставою для повернення виконавчого документа є встановлення безпосередньо у Законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника.
Таким чином, державний виконавець мав встановити, що безпосередньо у законі встановлена заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника у виконавчому провадженні і у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також що в законі наявна заборона щодо проведення інших виконавчих дій стосовно цього боржника, що виключає можливість виконання виконавчого листа.
Про наявність обставини, зазначених у п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону, державний виконавець зобов'язаний скласти акт, що передбачено ч. 2 ст. 47 зазначеного Закону.
Крім того, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що державним виконавцем закінчено виконавче провадження не у зв'язку з тим, що постанову суду без участі боржника виконати не можливо, а у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках боржника - УПФ України в Новозаводському районі міста Чернігова для даного виду виплат та не передбачення їх в кошторисних видатках та в Державному бюджеті України.
Вказане твердження також покладено в основу обґрунтування апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. При цьому в силу приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року, пункт 68).
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає в даному випадку у відповідача були відсутні законні підстави для закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого листа саме з підстав, передбачених п.11 ч.1 ст. 49, ч.3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо її незаконності.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, виходячи з меж апеляційного оскарження та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання дій протиправними, визнання незаконною та скасування постанови - залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 липня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.А. Губська
Суддя А.Б. Парінов
Суддя О.О. Беспалов
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Парінов А.Б.
Беспалов О.О.