Ухвала від 25.03.2014 по справі 194/2379/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 рокусправа № 194/2379/13-а(2-а/194/48/13)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Тернівської міської ради Дніпропетровської області

на постанову Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2013 року у справі №194/2379/13-а (№2-а/194/48/13) за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Тернівської міської ради Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати неправомірними дії та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 25.05.2013 року по 25.11.2013р. у розмірі передбаченому ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Постановою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2013 року позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в позові.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачка має малолітню доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим знаходиться на обліку у відповідача та отримує від нього виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, як не застрахована особа у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»№2811-XII від 21 листопада 1992 року відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Частиною 1 статті 1 вказаного Закону встановлено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-XII від 21 листопада 1992 року є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.

Статтею 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

До ст.15 Закону №2811-ХII вносились зміни, а дія статті зупинялась іншими Законами.

Так, Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст.15 Закону №2811-ХII викладено в наступній редакції: "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень".

Проте, відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" Розділ I цього Закону набирає чинності з 01.01.2008 і діє по 31.12.2008. Отже, з 01.01.2009 ст.15 Закону №2811-ХII відновила попередню редакцію, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

В той же час, ст. 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" установлено, що у 2009 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Аналогічним чином врегульовано спірні правовідносини у 2010 році ст.45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік".

У зв'язку з тим, що зазначені положення Законів України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та «Про Державний бюджет України на 2010 рік» не визнано неконституційними, у 2009-2010р.р. допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначалась та виплачувалась у відповідності до п.22 Постанови КМУ №1751 від 27.12.2001 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми", на яку посилається відповідач у своїй апеляційній скарзі.

Разом з тим, Закон України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» не містить будь-яких положень щодо розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2811-ХІІ або делегування повноважень по визначенню такого розміру Кабінету Міністрів України.

За таких обставин допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має надаватися у розмірі, визначеному статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-XII від 21 листопада 1992, а саме - у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Таким чином, позивач має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у період з 25 травня 2013 року по 25 листопада 2013 року, у розмірах, які передбачені ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", а саме - у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої було повно та всебічно з'ясовано обставини у справі та винесено законне та обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його зміни або скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Тернівської міської ради Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2013 року у справі №194/2379/13-а ( №2-а/194/48/13) залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Попередній документ
38361338
Наступний документ
38361340
Інформація про рішення:
№ рішення: 38361339
№ справи: 194/2379/13-а
Дата рішення: 25.03.2014
Дата публікації: 28.04.2014
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі: