1[1]
17 квітня 2014 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 , вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги ОСОБА_2 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 07 березня 2014 року,-
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 07 березня 2014 року ОСОБА_2 засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі; за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 остаточно призначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 29 травня 2012 року, та остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі. Запобіжний захід ОСОБА_2 у виді застави залишено без зміни до набрання вироком законної сили.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд змінити вирок Дніпровського районного суду м.Києва від 07 березня 2014 року і призначити йому покарання, непов'язане з позбавленням волі; скасувати вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 07 березня 2014 року в частині кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Як убачається з матеріалів справи щодо ОСОБА_2 , положення ч. 3 ст. 349 КПК України роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження. За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд у порядку ч. 3ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідженням доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст.399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскаржене згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
З урахуванням того, що ОСОБА_2 в суді першої інстанції не заперечував доведеність своєї винності та правильність кваліфікації його дій за ч. 2, 3 ст. 185 КК України, у зв'язку з чим кримінальне провадження розглянуто в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, а в апеляційній скарзі ОСОБА_2 оскаржує саме кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 185 КК України, суддя вважає за необхідне відмовити апелянту у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 07 березня 2014 року, оскільки судове рішення оскаржене з підстав, з яких воно не може бути оскаржене.
Керуючись ч.4 ст. 399 КПК України, суддя, -
Відмовити ОСОБА_2 у відкритті апеляційного провадження по справі за його апеляційною скаргою на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 07 березня 2014 року.
Копію ухвали разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.
Суддя Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1
Справа № 11-кп/796/486/2014
Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_3
Доповідач: ОСОБА_1