Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_8.,
суддів:ОСОБА_9., ОСОБА_10
за участю прокурора ОСОБА_11
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 квітня 2014 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Харківської області від
28 листопада 2013 року.
Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2013 року
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості в силу вимог ст. 89 КК України,
засуджено за ч. 4 ст. 191 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов'язані з матеріальною відповідальністю на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком на 3 роки та з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 71552,00 грн.
Вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він, працюючи менеджером у підприємця ОСОБА_7, будучи матеріально відповідальною особою, у період з 31 травня 2007 року по 6 серпня 2007 року привласнив ввірені йому рошові кошти у сумі 71552,00 грн., що є великим розміром.
Апеляційним судом Харківської області від 28 листопада 2013 року зазначений вирок в частині призначеного покарання і застосування положень ст.ст.75,76 КК України скасовано та постановлено новий вирок, яким ОСОБА_5 призначено за ч. 4 ст. 191 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю на строк 3 роки.
Виключено з вироку суду вказівку про відсутність у ОСОБА_5 судимості та постановлено вважати його таким, що не має судимості в силу ст. 89 КК України.
В решті вирок суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, в інтересах засудженого, порушує питання про зміну вироку апеляційного суду та просить призначити засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Вважає, що апеляційний суд призначаючи йому покарання недостатньо врахував дані про особу засудженого та пом'якшуючі покарання обставини.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5, з аналогічних підстав, просить змінити вирок апеляційного суду та застосувати до нього положення ст. 75 КК України
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважав вирок апеляційного суду законним та обґрунтованим, а касаційні скарги такими, що не підлягають задоволенню, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Висновок судових інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, обґрунтований матеріалами справи і у касаційних скаргах не оспорюється.
Не оспорюється також і юридична кваліфікація дій засудженого за ч. 4 ст. 191 КК України.
Твердження засудженого та його захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого є підставними.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до вимог ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи ступінь тяжкості злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та застосування положень статей 75, 76 КК України щодо засудженого ОСОБА_5, в порушення вимог ст.65 КК України та ст.334 КПК України не навів переконливих мотивів прийнятого рішення та передчасно прийшов до висновку про можливість виправлення засудженого тільки в ізоляції від суспільства.
Між тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 є особою, яка в силу ст.89 КК України не є судимою, з часу вчинення злочину пройшов тривалий проміжок часу, майже 7 років, за який засуджений показав себе з позитивної сторони за місцем проживання, відношення потерпілого, який у письмовій заяві просить застосувати до засудженого положення ст.75 КК України.
З врахуванням наведених обставин та відсутності обставин, які б обтяжували покарання, колегія суддів вважає можливим застосування до ОСОБА_5 положень ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням і покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394-396 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 розділу XI «Перехідних положень» КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_5 задовольнити.
Вирок Апеляційного суду Харківської області від 28 листопада 2013 року змінити.
Вважати ОСОБА_5 засудженим за ч.4 ст.191 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов'язані з матеріальною відповідальністю на строк 3 роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням, відповідно до ст.76 КК України, обов'язків повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися до неї для реєстрації.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 скасувати, звільнити його з-під варти.
В решті вирок залишити без зміни.
Судді:
ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10