Ухвала
іменем україни
17 квітня 2014 року м. Київ
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії суддів:
головуючого ОСОБА_2.,
суддів: ОСОБА_3., ОСОБА_4,
при секретарі ОСОБА_5.,
розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м.Донецька від 11 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 27 вересня 2013 року,
за участю прокурора Таргонія О.В.,
у касаційній скарзі ОСОБА_1 оскаржує законність вказаних судових рішень. Указує на те, що до постановлення вироку щодо нього набув чинності закон, який, на думку ОСОБА_1, декриміналізував діяння, за яке він був засуджений. Стверджує, що місцевий суд повинен був переглянути вирок щодо нього за нововиявленими обставинами з урахуванням п.5 ч.2 ст.459, ст.460, ч.4 ст.ст.461, 462, 463 КПК України , ст.5 КК України, рішення Конституційного Суду України №6-рп/2000 від 19 квітня 2000 року. Посилається на суперечність ухвали суду апеляційної інстанції. Просить оскаржувані ним судові рішення скасувати і призначити новий судовий розгляд його заяви.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Донецька від 11 липня 2013 року повернуто ОСОБА_1 його заяву про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Ленінського районного суду м.Донецька від 16 січня 2004 року у зв'язку з тим, що ті обставини, на які ОСОБА_1 вказує як на нововиявлені, не є такими.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 27 вересня 2013 року ухвалу Ленінського районного суду м.Донецька від 11 липня 2013 року залишено без зміни.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який просив залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1, перевіривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів провадження убачається, що вироком Ленінського районного суду м.Донецька від 16 січня 2004 року ОСОБА_1 було засуджено за ч.3 ст.212, ч.2 ст.358, ч.3 ст.35 КК України, а за сукупністю цих злочинів остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років із позбавленням права займати на підприємствах та у закладах посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 2 роки без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 було звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки.
ОСОБА_1, який вважав, що є підстави для перегляду зазначеного вироку щодо нього за нововиявленими обставинами, подав відповідну заяву до місцевого суду.
Суддя, отримавши цю заяву, перевіряючи дотримання ОСОБА_1 вимог ст.462 КПК України, установив, що у заяві не наведені ті обставини, які згідно з процесуальним законом, визначені як нововиявлені.
З огляду на це, суддя повернув ОСОБА_1 його заяву. При цьому не було враховано те, що ухвала про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами постановляється якщо:
1) особа не усунула недоліки заяви, яку залишено без руху, в установлений строк;
2) її подала особа, яка не має права подавати таку заяву;
3) вона подана після закінчення строку, передбаченого ст.461 КПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.
Тобто суддя, дійшовши висновку про невідповідність заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами вимогам ст.462 КПК України у зв'язку з відсутністю в ній посилання на обставини, які згідно з процесуальним законом, визначені як нововиявлені, повинен був залишити цю заяву без руху. Одночасно за цих обставин суддя мав право прийняти рішення про повернення заяви лише якщо особа не усунула недоліки заяви, яку залишено без руху, в установлений строк.
Проте суддя, перевіривши зміст заяви ОСОБА_1 і встановивши, що вона не відповідає вимогам ст.462 КПК України, не прийняв рішення про залишення її без руху з встановленням строку на усунення виявлених недоліків, а повернув її особі, яка її подала.
На зазначені порушення місцевого суду, які є істотними, не звернув уваги суд апеляційної інстанції, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню з призначенням нового судового розгляду.
При новому розгляді в суді першої інстанції судді належить у порядку, визначеному ст.464 КПК України, вирішити питання про відкриття кримінального провадження, виклавши рішення у процесуальному документі у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 464, 467 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Ленінського районного суду м.Донецька від 11 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 27 вересня 2013 року, постановлених за заявою ОСОБА_1 про перегляд вироку Ленінського районного суду м.Донецька від 16 січня 2004 року щодо ОСОБА_1 за нововиявленими обставинами скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________________ __________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4