Справа № 153/2301/13-ц Провадження № 22-ц/772/1042/2014Головуючий в суді першої інстанції:Любинецька-Онілова А. Г.
Категорія: 27 Доповідач: Камзалов В. В.
"16" квітня 2014 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Камзалова В.В.
Суддів: Іванюка М.В., Кучевського П.В.
При секретарі: Руденко О.М.
Розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ямпільського районного суду від 19 лютого 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, -
В листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що влітку 2011 року в м. Ямполі, Вінницької області по вул. Подільській на пропозицію ОСОБА_3 відбулась зустріч між ними. В ході зустрічі ОСОБА_3 детально розповів позивачу про хід перевірки, що робила прокуратура Вінницької області щодо діяльності та роботи Ямпільського ВРЕР ДАЇ за 2008-2010 роки. В результаті чого прокуратурою Вінницької області відносно позивача порушено кримінальну справу.
ОСОБА_3 повідомив позивача про те, що він за певну суму, діючи як захисник та маючи висококваліфікованих юристів може допомогти йому у розв'язанні цього питання. Відповідач запропонував позивачу щоб той позичив - 25000 доларів США, на що позивач погодився, а ОСОБА_3 особисто написав розписку, в якій зазначив, що відповідач отримав у позивача - 25000 доларів США для вирішення його питання щодо кримінальної справи і зобов'язався повернути гроші після вирішення даного питання.
Позивач вказує, що після того, як він позичив гроші відповідачу, той ніякої ні правової ні іншої допомоги не надав, а гроші використав в своїх цілях та інтересах.
ОСОБА_2 неодноразово звертався до ОСОБА_3 з пропозицією про повернення отриманих коштів, на що відповідач спочатку обіцяв їх повернути, а потім пояснив, що повернути кошти він не в змозі у зв'язку зі складним матеріальним становищем.
Позивач зазначив, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 29 жовтня 2013 року - 25000 доларів США становлять - 199825 грн.
Крім того, позивач зазначив, що з часу отримання позики пройшло вже два роки, відповідачем прострочено зобов'язання щодо повернення цих коштів, а тому за весь час прострочення три відсотки річних складають - 5994 грн. 75 коп., а за два роки сума річних складає - 11989 грн. 50 коп.
ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача на його користь загальну суму - 211814 грн. 50 коп., з яких 199825 грн. основного боргу, 11989 грн. 50 коп. прострочення за користування коштами, а також стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати.
Рішенням Ямпільського районного суду від 19 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку,
що встановлені договором.
Із тексту розписки вбачається, що « Я, ОСОБА_3, позичив у ОСОБА_2 - 25 (двадцять п'ять) тисяч доларів США для вирішення його питання. Зобов'язуюсь повернути після вирішення питання.» ( а. с. 6, 50).
Крім того, в постанові про закриття кримінального провадження, яка винесена заступником начальника слідчого відділу Ямпільського райвідділу УМВС України у Вінницькій області майором міліції Собко В.А. від 6 вересня 2013 року зазначено, що досудовим слідством було достовірно встановлено, що ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 гроші в сумі - 25 тис. доларів США, про написав відповідну розписку. Вказане свідчить про відсутність у ОСОБА_3 умислу на вчинення відносно ОСОБА_2 шахрайських дій і про виникнення поміж ОСОБА_3 та ОСОБА_2 боргових зобов'язань. ( а. с. 9-10). Зазначена постанова слідчого ніким не оскаржувалась і не скасована.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що сторони уклали між собою договір позики, крім того відповідач не заперечував отримання коштів.
Відповідно до ч. 2 ст. 1051 ЦК України. якщо договір позики у кладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано послався в рішенні на покази свідків.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що оскільки має місце невідповідність висновків суду обставинам справи, тому відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Оскільки в розписці не зазначений термін повернення позики, тому вимоги ст. 625 ЦК України не можуть бути застосовані.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ямпільського районного суду від 19 лютого 2014 року скасувати.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 - 199825 грн., що за офіційним курсом НБК становить - 25000 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 - 1060 грн. судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді :