"27" березня 2014 р. м. Київ К/9991/45472/11
№ К/9991/45742/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,
суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2011
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2011
у справі № 2а-15864/10/2070 Харківського окружного адміністративного суду
за позовом Закритого акціонерного товариства «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат»
до 1. Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області
2. Головного управління Державного казначейства України в Харківській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2011, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Нововодолазької МДПІ від 19.11.2010 № 0000171600/0; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 123225,00 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2010 року.
Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані висновком про те, що норми Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР) не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту, які у подальшому приймають участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншими платниками податку - постачальниками товарів (послуг), якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), оскільки реальність поставок підтверджується первинними документами.
У касаційній скарзі Нововодолазька МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
У судовому процесі встановлено, що позивач подав до податкового органу декларації з ПДВ за вересень 2010 року, розрахунок сум бюджетного відшкодування та заяву про виплату бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 223633,00 грн., що стало підставою для проведення МДПІ перевірки правомірності формування вказаної суми бюджетного відшкодування.
Фактичною підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією за вересень 2010 року у сумі 123255,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 19.11.2010 № 0000171600/0, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 18.11.2010 № 2472/07-0-12/30773938, про порушення позивачем норм підпункту 7.2.2 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено податковий кредит у податковому обліку за серпень 2010 року на загальну суму 123225,03 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Медрудтранс» та ТОВ НВФ «ТКС», податкові декларації яких згідно бази даних «система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість» за вказані податкові періоди не визнані податковою звітністю, а отже ці особи не задекларували відповідних обсягів податкових зобов'язань за наслідками господарських відносин із позивачем, внаслідок чого підтверджено бюджетне відшкодування у декларації за вересень 2010 року у сумі 100408,00 грн., зменшено суму бюджетного відшкодування за вересень 2010 року у сумі 123225,00 грн. та зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за вересень 2010 року на 119855,00 грн.
Як встановлено у судовому процесі, за наслідками господарських операцій з поставки позивачу ТОВ «Медрудтранс» м'яких контейнерів за договором від 06.01.2010 № 01/06, а також транспортно-експедиційних послуг ТОВ НВФ «ТКС» за договором на транспортно-ескпедиційне обслуговування від 15.04.2009 № МРТ-157 та додатковою угодою від 14.12.2009 № 002 ці суб'єкти підприємницької діяльності виписали позивачу податкові накладні, суми ПДВ за якими позивач включив до складу податкового кредиту за серпень 2010 року та сплатив вартість товару та послуг у безготівковій формі розрахунків.
Відповідно до пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).
При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.
За змістом наведених норм право платника податку на додану вартість на включення сум податку, сплачених постачальнику у складі ціни за товари (послуги), до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту, сформованого за податковими накладними ТОВ «Медрудтранс» та ТОВ НВФ «ТКС», податковий орган посилається на нікчемність правочинів поставки між цими суб'єктами підприємницької діяльності та позивачем з огляду на те, що їх податкові декларації за серпень 2010 року зокрема не були визнані податковими органами як податкова звітність, що мало наслідком недекларування цими особами податкових зобов'язань за наслідками господарських операцій з позивачем.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій на підставі приєднаних до справи доказів, а саме: видаткових та податкових накладних, актів виконаних робіт із актами звірок (а.с. 75-117), оцінка яким дана з дотриманням норм ст. 86 КАС України, встановили факт поставки позивачу ТОВ «Медрудтранс» м'яких контейнерів та ТОВ НВФ «ТКС» - транспортно-експедиційних послуг і відповідно до встановлених обставин зробили юридично правильний висновок про правомірність включення позивачем сум ПДВ, сплачених у ціні придбаних товару та послуг, до податкового кредиту.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду..
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;. (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).
Згідно з підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 ст. 7 цього Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 вказаної статті встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Вищенаведені норми Закону № 168/97-ВР не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту, які у подальшому приймають участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншими платниками податку - постачальниками товарів (послуг), якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок у судовому процесі не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов'язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, не встановлені.
Суди попередніх інстанцій дали правильну юридичну оцінку обставинам, на які посилається МДПІ, зазначивши на індивідуальний характер відповідальності платника податків за виконання податкового обов'язку.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних рішень.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2011 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Є.А. Усенко
Судді: Н.Є. Блажівська
М.В. Сірош