"14" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/9746/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Лосєва А.М.
Нечитайла О.М.
за участю секретаря Ковтун О.С.
представника відповідача Скепської О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігів-Інвест»
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2011
у справі № 2а-1811/10/2570
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігів-Інвест»
до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області
про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.06.2010 позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в м.Чернігові від 17.02.2010 № 00009522320/0, від 17.02.2010 № 0000942320/0.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2011 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено.
ТОВ «Чернігів-Інвест» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції в судовому засіданні здійснено заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у м.Чернігові, правонаступником якої була Державна податкова інспекція у м.Чернігові Державної податкової служби, на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 17.02.2010 № 0000942320/0 податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 504492 грн., в т.ч. 336328 грн. основного платежу та 168164 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та за податковим повідомленням-рішенням від 17.02.2010 № 00009522320/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 82500 грн., в т.ч. 55000 грн. основного платежу та 27500,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 02.02.2010 № 59/23/33336390, про порушення позивачем вимог п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.3.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.3, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат та податкового кредиту витрат та податку на додану вартість, відповідно, за операціями з придбання у ТОВ «Скарби Світу» робіт по виготовленню і розміщенню інформаційних матеріалів щодо товарів і послуг ТОВ «Чернігів Інвест» у засобах масової інформації, а також проведення розробки та встановлення необхідного програмного забезпечення на комп'ютери ТОВ «Чернігів Інвест».
Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат, а платником податку на додану вартість - податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення валових витрат та податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися і за умови порушення якого, формування валових витрат та податкового кредиту може бути визнано неправомірним.
Водночас, наявність законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови якщо господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність.
Господарська операція має бути не тільки документально оформленою, а й повинна об'єктивно призвести до зміни складу активів платника податків. В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.
З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини про те, що вказані вище господарські операції не мали реального характеру, адже їх реальне виконання не підтверджено доказами, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на правильне застосування судом апеляційної норм матеріального права до встановлених обставин, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігів-Інвест» залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2011 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді А.М. Лосєв
О.М. Нечитайло