"10" квітня 2014 р. м. Київ К/800/9026/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
Пасічник С.С.
Винокурова К.С.
Кочана В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
В червні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за участю третьої особи (залученої протокольною ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.10.2011р.) - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, в якому (з врахуванням уточнень позовних вимог) просив визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати його нарахувати та виплатити позивачу 100 % надбавки; надбавку за безперервну службу в розмірі до 90%, надбавку за особливі умови служби в розмірі 50%, премію в розмірі 33,3%, інші додаткові види грошового забезпечення (надбавки, підвищення та доплати), що надано щомісячно (в залежності від напрямку діяльності підрозділу та службових обов'язків за останньою займаною посадою), крім доплат та надбавок, які не носять постійного характеру; а також відшкодувати заподіяну моральну та матеріальну шкоду в установленому законодавством порядку на підставі ст.17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 , зокрема, зазначав, що проходив службу в органах внутрішніх справ і після звільнення в запас у 1992 році отримував пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших категорій громадян» й після його виходу на пенсію Указами Президента України №771/2001 від 31.08.2001р. та №370/2003 від 24.04.2003р. встановлено нові надбавки та премії військовослужбовцям, а тому, на думку позивача, відповідач повинен був здійснити перерахунок його пенсії у зв'язку зі зміною розміру грошового забезпечення, однак, всупереч вимогам законодавства перерахунок раніше призначеної пенсії позивача здійснювався відповідачем без врахування доплат та премій, які були встановлені вищевказаними Указами.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що наказом начальника УМВС України в Тернопільській області №49о/с від 21.05.1992р. позивача на підставі п.«а» ст.64 (по віку) Положення про порядок проходження військової служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з ОВС в запас з постановкою на військовий облік. Також, у вказаному наказі зазначено, що вислуга позивача на день звільнення становила 28 років 02 місяці 11 днів.
З 10.05.1992р. позивачу було призначено пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших категорій громадян» з усіх видів грошового забезпечення, які він отримував під час служби (посадового окладу, надбавки за спеціальне звання, надбавки за вислугу років), крім премії.
Частиною 3 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
При цьому, як вже вказувалось в цій ухвалі, ОСОБА_1 обґрунтовував свої позовні вимоги приписами Указів Президента України №771/2001 від 31.08.2011р. та №370/2003 від 24.04.2003р., проте, здійснивши касаційний перегляд справи, судова колегія вважає за необхідне вказати таке.
Пунктом 1 Указу Президента України від 31.08.2001р. №771/2001 встановлено особам рядового, а також середнього і старшого начальницького складу органів внутрішніх справ щомісячні надбавки в розмірі 100 відсотків, вищого начальницького складу - у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років), а працівникам - у розмірі 100 відсотків посадових окладів.
Також, з метою підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців Служби безпеки України та працівників органів внутрішніх справ України пунктом 1 Указу Президента України від 24.04.2003 року №370/2003 надано Голові Служби безпеки України та Міністрові внутрішніх справ України право встановлювати відповідно військовослужбовцям Служби безпеки України і працівникам органів внутрішніх справ України щомісячні надбавки за безперервну службу в органах безпеки і органах внутрішніх справ у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10; понад 10 років - до 30; понад 15 років - до 50; понад 20 років - до 70; понад 25 років - до 90 відсотків.
Однак, вказані Укази втратили чинність згідно з Указом Президента України від 18 грудня 2007 року №1234/2007, а тому не можуть бути застосовано до правовідносин, які виникли після втрати ними чинності.
Премія ж була запроваджена на виконання пункту 3 Указу Президента України від 04.10.1996р. №923/96 «Про грошове забезпечення військовослужбовці», в якому вказано, що розмір премій визначається наказом командира військової частини (командирам військових частин - наказами вищестоящих командирів (начальників) в межах фонду преміювання за розрахунковий період (за місяць - 33,3 %, за квартал - 100 % місячного фонду грошового забезпечення), а з 16.05.2000р., тобто після втрати чинності вказаним Указом, аналогічна норма була закріплена і в пункті 34.5 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України №75 від 05.03.2001р. №75, який, в свою чергу, втратив чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007р.
Проте, як правильно вказали суди, оскільки премія не віднесена до додаткових видів грошового забезпечення, то вона й не може враховуватись при обчисленні пенсії позивача.
Крім того, з 01.01.2008р. - часу набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу” №1294 від 07.11.2007р., надбавка за безперервну службу 90%, 50% пенсійна надбавка, 100% надбавка та премія 33,3% скасовані, тому позивач не має права на їх перерахунок.
За наведеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухвалених судами попередніх інстанцій судових рішень колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2013 року - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Пасічник С.С.
Винокуров К.С.
Кочан В.М.