"06" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/45506/11
№ К/9991/45506/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,
суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне
на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26.01.2011
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011
у справі № 2а-6081/10/1770 Рівненського окружного адміністративного суду
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма «Камаз Транс-Сервіс»
до Державної податкової інспекції (ДПІ) у м. Рівне
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26.01.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 000962344/0/23-318 від 09.12.2010; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ госпрозрахункова фірма «Камаз Транс-Сервіс» 3,40 грн. судового збору.
У касаційній скарзі ДПІ у м. Рівне просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій з підстав неправильного застосування судами норма матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
У судовому процесі встановлено, що підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2009 року, лютий-квітень 2010 року на загальну суму 362729,97 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, що є предметом судового розгляду, стали висновки контролюючого органу, які викладені в акті перевірки № 1936/23-300/03567150 від 29.11.2010. Згідно з цим актом підприємство порушило норми пункту 1.8 ст.1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР внаслідок завищення суми бюджетного відшкодування на 362729,97 грн.
У відповідності до п.1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Як свідчать наявні у справі докази, висновок ДПІ стосується операцій з поставки позивачу паливно-мастильних матеріалів (нафтопродукти) ПП «Авантис», ТОВ «Ойл Карт Центр», ТОВ «Континент Нафто Трейд» згідно із договорами № 070102-18П від 02.01.2007, № 166 від 01.01.2009 та № СК-144К від 01.01.2010 відповідно. Виконання господарських операцій з поставки паливно-мастильних матеріалів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів: податкових та видаткових накладних, платіжних доручень, актів приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів. Будь-яких доводів на спростування факту поставки позивачу нафтопродуктів, суми ПДВ в ціні придбання яких позивач сплатив та включив до податкового кредиту, ДПІ не наводить. Придбаний позивачем товар відповідає цілям його господарської діяльності. Оцінка доказів судами зроблена із дотриманням вимог ст. 86 КАС України.
У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду..
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).
Згідно з підпунктом 7.7.4 цієї статті платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
Вищенаведені норми не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншими платниками податку - постачальниками товару по всьому ланцюгу поставки до виробника, якщо цей платник сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок в судовому процесі не спростована.
Суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши факт придбання паливно-мастильних матеріалів (нафтопродукти) позивачем у ПП «Авантис», ТОВ «Ойл Карт Центр», ТОВ «Континент Нафто Трейд» та використання їх у своїй господарській діяльності, дійшли юридично обґрунтованого висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями із вказаними постачальниками та подальше включення суми 362729,97 грн. до бюджетного відшкодування.
Доводи касаційної скарги правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26.01.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Є.А. Усенко
Судді: Н.Є. Блажівська
М.В. Сірош