"10" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/17761/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М.,
суддів Пасічник С.С.,
Штульман І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
У серпні 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, в якому просила зобов'язати управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області подати до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо можливості виплати їй грошової допомоги у зв'язку із загибеллю чоловіка, який був працівником міліції, відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, ОСОБА_2 просить ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення суду апеляційної інстанції щодо правильності застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про зобов'язання вчинити певні дії, суди, посилаючись на норми пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, виходили з того, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства у зв'язку з тим, що в спірних правовідносинах відсутній публічно-правового спір, оскільки відповідач не є суб'єктом владних повноважень по відношенню до позивача, а остання не є також суб'єктом публічної служби.
Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що ґрунтуються на нормах чинного процесуального законодавства.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 17 Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності та спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з цієї служби.
Оскільки зазначені обставини пов'язані з проходженням служби чоловіка позивача ОСОБА_3 в органах внутрішніх справ (публічної служби), а відповідачем у справі є управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області - суб'єкт владних повноважень, то такий спір є публічно-правовим і відноситься до адміністративної юрисдикції та його належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних ухвал було порушено норми процесуального права, а саме статей 2, 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За таких обставин, ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття позовного провадження.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.М. Заїка
Судді С.С. Пасічник
І.В. Штульман