"20" березня 2014 р. м. Київ К/9991/32146/11
№/9991/32146/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,
суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Контакт-Електро» Відкритого акціонерного товариства «Хмельницька СПМК-578»
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.04.2009
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2011
у справі № 2-а-3035/09/2270/4 Хмельницького окружного адміністративного суду
за позовом Дочірнього підприємства (ДП) «Контакт-Електро» Відкритого акціонерного товариства «Хмельницька СПМК-578»
до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ)
про скасування акту перевірки та податкових повідомлень-рішень,
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.04.2009 у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2011 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.04.2009 у частині відмови у задоволенні позовних вимог про часткове скасування акту перевірки № 2388/23/31952631 від 23.12.2008 скасовано із закриттям провадження у справі. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з постановленим по справі рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, ДП «Контакт-Електро» ВАТ «Хмельницька СПМК-578» звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати попередні судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідач не скористався своїм правом на подання заперечень на касаційну скаргу.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
У судовому процесі встановлено, що Старокостянтинівською ОДПІ у Хмельницькій області проведена планова виїзна перевірка ДП «Контакт-Електро» ВАТ «Хмельницька СПМК-578» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008.
Як висновок проведеної перевірки, податковим органом встановлено порушенням позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР) (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) та підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 та підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виявилось у завищенні суми податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2005 - квітень 2008 на 32074,00 грн. та завищення суми валових витрат за ІV квартал 2005 - ІІ квартал 2008 на 160377,00 грн.
Відповідно до вищезазначених висновків акту перевірки Старокостянтинівською ОДПІ у Хмельницькій області винесено податкові повідомлення-рішення від 12.01.2009 № 0000022300/0 про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 48111,00 грн. (у т.ч. 32074,00 грн. - основний платіж та 16037,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та № 0000012300/0 про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 18894,00 грн. (у т.ч. 5996,00 грн. - основний платіж та 12898,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
У судовому процесі встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ ВКФ «Гарант» (підрядник) у період з 03.10.2005 по 01.04.2008 укладено ряд договорів підряду з виконання електромонтажних робіт на об'єктах будівництва (а.с. 52-77, т. 1). У подальшому ці електромонтажні роботи передані за актами приймання-передачі замовникам.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Під час судового процесу на підставі доказів, приєднаних до матеріалів справи, оцінка яких відповідає вимогам ст. 86 КАС України, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач та його контрагент ТОВ ВКФ «Гарант» зареєстровані та знаходяться за однією юридичною та фактичною адресою: м. Старокостянтинів, вул. Привокзальна, 9; засновником ТОВ ВКФ «Гарант» та його працівником є керівник позивача - директор Кравчук Л.В.; всі роботи з електромонтажу виконувались працівниками, які одночасно перебувають в трудових відносинах з позивачем та ТОВ ВКФ «Гарант» на умовах повного робочого дня на одних і тих самих будівельних об'єктах. Жодних доказів, які б спростовували зазначені обставини, позивачем ані під час перевірки, ані під час судового засідання, надано не було.
Отже, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зробив юридично обґрунтований висновок про неправомірність віднесення позивачем до витрат на придбання послуг із виконання електромонтажних робіт до складу валових витрат, а суму ПДВ, сплачену у вартості цих послуг, - до податкового кредиту з огляду на не доведеність у судовому процесі придбання позивачем робіт за договорами підряду в жовтні 2005 року -березні 2008 року.
Крім того, суд касаційної інстанції погоджується із правильним висновком суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі в частинні скасування акту перевірки, з огляду на наступне.
Пунктом 1 частини 1 статті 17 КАС України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.
Нормативно-правові акти - рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальним правилом коло осіб і, які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.
Правові акти індивідуальної дії - рішення, дію яких поширено на конкретних осіб і які стосуються конкретної ситуації, і які є актом одноразового застосування норм права.
Оскільки, оскаржуваний акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні норм КАС України, а відтак, не може бути оскарженим в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Контакт-Електро» Відкритого акціонерного товариства «Хмельницька СПМК-578» залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2011- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Є.А. Усенко
Судді: Г.К. Голубєва
М.В. Сірош