"10" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/84303/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М.,
суддів Пасічник С.С.,
Штульман І.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 23 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про стягнення недосплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
встановила:
У листопаді 2008 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про стягнення недосплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Постановою Франківського районного суду міста Львова від 14 вересня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 23 липня 2010 року апеляційну скаргу Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради .
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, представник Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду Львівської області від 23 липня 2010 року та направлення справи на новий апеляційний розгляд.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради задоволенню не підлягає, оскільки ухвала апеляційного суду Львівської області від 23 липня 2010 року постановлена з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судового рішення.
Положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року №1691-VI, якими було виключено пункт третій статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України та встановлено, що спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них суди розглядають у порядку цивільного судочинства, рішенням Конституційний Суду України від 09 вересня 2010 року №19-рп/2010 були визнані неконституційними.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновкам суду апеляційної інстанції, зважаючи на наступне.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 29 червня 2010 року апеляційну скаргу Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради залишено без руху та надано строк для усунення недоліків до 23 липня 2010 року. Проте відповідачем не в повному обсязі виконані вимоги ухвали апеляційного суду Львівської області від 29 червня 2010 року.
Відповідно до положень статті 297 Цивільного процесуального кодексу України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, застосовуються правила статті 121 Цивільного процесуального кодексу України.
Оскільки Галицьким відділом соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради не в повному обсязі виконані вимоги ухвали апеляційного суду Львівської області від 29 червня 2010 року, то апеляційна скарга правомірно повернута апелянту.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Львівської області від 23 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про стягнення недосплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.М. Заїка
Судді С.С. Пасічник
І.В. Штульман