"10" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/2575/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М.,
суддів Пасічник С.С.,
Штульман І.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 травня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу,
встановила:
У квітні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 травня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач перебував на публічній службі і до звільнення працював на посаді головного спеціаліста центру автоматизованих засобів управління Івано-Франківського ОВК.
ОСОБА_1 звернувся з заявою від 28.02.2011 до начальника центру автоматизованих засобів управління Івано-Франківського ОВК щодо клопотання ним перед командуванням ОВК про перевід його на посаду головного спеціаліста групи комплектування резервістами відділу ОМР Івано-Франківського ОВК.
На заяву від 28.02.2011 позивач отримав відповідь від 11.03.2011 № 4/135 за підписом військового комісара Івано-Франківського ОВК про те, що на дану посаду планується призначення спеціаліста 1 категорії відділення офіцерів запасу і кадрів Івано-Франківського МВК державного службовця ОСОБА_2 , яка згідно наказу військового комісара Івано-Франківського ОВК від 01.03.2011 № 76 проходить стажування на даній посаді за поданою заявою від 01.03.2011 №3/1067 та згодою комісара Івано-Франківського МВК.
Також, ОСОБА_1 звертався з заявою від 01.03.2011 до начальника відділу ОМР Івано-Франківського ОВК, начальника центру автоматизованих засобів управління щодо клопотання ними перед командуванням ОВК про перевід позивача на посаду головного спеціаліста групи комплектування резервістами відділу ОМР Івано-Франківського ОВК про внесення змін у список осіб, зарахованих до кадрового резерву, а саме, включення позивача в список кадрового резерву на посаду головного спеціаліста групи комплектування резервістами відділу ОМР Івано-Франківського ОВК.
На заяву від 01.03.2011, позивач отримав відповідь від 18.03.2011 № 4/152 за підписом військового комісара Івано-Франківського ОВК про те, що 07.12.2010 був створений кадровий резерв для державної служби у військових комісаріатах Івано-Франківської області, яким затверджено список осіб, зарахованих до кадрового резерву на 2011 рік. Про створення кадрового резерву було неодноразово доведено до всіх працівників та начальників структурних підрозділів на нарадах особового складу Івано-Франківського ОВК. Заяви від позивача про зарахування в кадровий резерв до відділення особового складу не поступало. Пропозицій начальника відділу ОМР та начальника центру автоматизованих засобів управління на час створення резерву про зарахування позивача в кадровий резерв на посаду головного спеціаліста групи комплектування резервістами відділу ОМР не поступало. Позивачу було запропоновано перевід на посаду спеціаліста 1 категорії відділення офіцерів запасу і кадрів Івано-Франківського МВК, від якого позивач відмовився.
Відповідно до статті 145 Кодексу законів про працю України працівникам, які успішно й сумлінно виконують свої трудові обов'язки, надаються в першу чергу переваги та пільги в галузі соціально-культурного і житлово-побутового обслуговування (путівки до санаторіїв та будинків відпочинку, поліпшення житлових умов і т. ін.). Таким працівникам надається також перевага при просуванні по роботі.
Відповідно до частини 2 статті 27 Закону України «Про державну службу» державний службовець має право брати участь у конкурсі на заміщення вакантної посади. Переважне право на просування по службі мають державні службовці, які досягли найкращих результатів у роботі, виявляють ініціативність, постійно підвищують свій професійний рівень та зараховані до кадрового резерву.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач та ОСОБА_2 мають однакові освітньо-кваліфікаційні рівні освіти, жоден із них до резерву для просування по службі не включався.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про державну службу» просування по службі державного службовця здійснюється шляхом зайняття більш високої посади на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України та Кабінетом Міністрів України, або шляхом присвоєння державному службовцю більш високого рангу.
Відповідно до п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців» переведення на рівнозначну або нижчу посаду в одному державному органі, а також просування по службі державних службовців, які зараховані до кадрового резерву чи успішно пройшли стажування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, може здійснюватися без конкурсного відбору.
Згідно п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання застосування статей 4, 15 і 27 Закону України «Про державну службу» просування по службі державного службовця, який зарахований до кадрового резерву чи пройшов стажування, а також прийняття на роботу державного службовця, який припинив державну службу у зв'язку з відставкою, може здійснюватися за рішенням керівника відповідного державного органу без конкурсного відбору.
Оскільки згідно Закону України «Про державну службу», сам факт проходження військової служби та роботи на певних посадах не дає переваги при призначенні на інші посади, переважне право на просування по службі ОСОБА_1 не має та враховуючи те, що ОСОБА_2 пройшла стажування в ОВК, то суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо відмови в задоволенні позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 травня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст.220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 травня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.М. Заїка
Судді С.С. Пасічник
І.В. Штульман