16 квітня 2014 року м. Київ В/800/1013/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Конюшка К.В.
Гончар Л.Я.
Сороки М.О.
Чалого С.Я.
Черпіцької Л.Т.
перевіривши матеріали заяви Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації
про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.11.2013 (№К/800/44504/13)
у справі №801/3218/13-а
за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця»
до Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації
про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості
До Вищого адміністративного суду України надійшла заява Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.11.2013 (№К/800/44504/13).
Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації в частині невиконання вимог пункту 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, визнати протиправними дії відповідача в частині неповної сплати позивачу витрат на перевезення пасажирів залізницею, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, стягнути з відповідача витрати на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 у сумі 636 827,44 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.05.2013 позов задоволено частково. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» витрати на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 у сумі 465 167,27 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2013 постанову суду першої інстанції змінено та викладено пункт другий в наступній редакції: «Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» витрати на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 у сумі 402 607,04 грн.». У решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.11.2013 (№К/800/44504/13) рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.
У заяві про перегляд зазначеної ухвали Вищого адміністративного суду України заявник вказує на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Відповідно до положень статей 239-2 та 240 КАС України Вищий адміністративний суд України перевіряє відповідність заяви про перегляд судових рішень вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.
Статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 2 «Про судову практику застосування статей 235- 240 Кодексу адміністративного судочинства України» під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема:
різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі;
різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню;
різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 239-1 КАС України до заяви мають бути додані копії різних за змістом судових рішень, в яких має місце неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
У цьому випадку до заяви відповідачем додано копії різних за змістом рішень судів касаційних інстанцій у подібних правовідносинах, зокрема, рішення від 26.11.2013 (№К/800/44504/13) у цій справі та рішення Вищого господарського суду України від 07.07.2010 (№21/246), від 03.09.2009 (№4/111-08).
Зі змісту цих рішень убачається неоднакове застосування судами касаційних інстанцій положень бюджетного законодавства України, зокрема, Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, Бюджетного кодексу України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Ураховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про наявність підстав для допуску цієї справи до провадження для перегляду Верховним Судом України.
Керуючись статтями 165, 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити заяву Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації та допустити справу за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2013 року (№К/800/44504/13).
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.