Ухвала від 14.04.2014 по справі 826/6146/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА

14 квітня 2014 року м. Київ К/800/19592/14

Суддя Вищого адміністративного суду України Розваляєва Т.С., перевіривши на предмет відповідності вимогам закону касаційну скаргу Заступника прокурора м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року у справі за позовом прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації , Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) , Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2014 року Заступником прокурора м. Києва подано скаргу з пропуском строку на касаційне оскарження. При цьому скаржник не заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Частиною 4 статті 214 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Слід зазначити, що вирішення питання про відкриття провадження у справі суд касаційної інстанції здійснює лише на підставі поданих скаржником документів.

У випадку наявності обґрунтованого сумніву щодо додержання скаржником строку звернення з касаційною скаргою, суд відповідно до ст. 214 КАС України залишає касаційну скаргу без руху та надає скаржнику строк для подачі необхідних доказів.

На цій стадії суд касаційної інстанції позбавлений можливості витребувати необхідні документи від інших осіб.

Разом з тим, за змістом ч. 4 ст. 214 КАС України обов'язок доведення поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження покладається саме на скаржника. Такі обставини обумовлюють обов'язок останнього надати необхідні докази, які об'єктивно свідчать про поважність причини пропуску вказаного строку.

Так, зокрема прокурор має право звернутись до суду щодо надання довідки про час надсилання копії оскаржуваного рішення.

Проте, такі дії прокурором не вчинені.

За таких обставин, суд відхиляє посилання прокурора на відповідну відмітку про отримання оскаржуваного рішення, яка є в матеріалах справи, оскільки вирішення питання про відкриття касаційного провадження здійснюється за відсутності матеріалів справи. А отже суд не може перевірити такі доводи скаржника..

В зв'язку з викладеним, касаційну скаргу прокурора необхідно залишити без руху. У випадку не усунення цих недоліків, відповідно до ч. 4 ст. 214 КАС України у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 108, 165, ч. 6 ст. 214 КАС України,-

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора м. Києва залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк в тридцять днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Т.С. Розваляєва

З оригіналом згідно помічник судді О.С. Фролов

Попередній документ
38331554
Наступний документ
38331557
Інформація про рішення:
№ рішення: 38331556
№ справи: 826/6146/13-а
Дата рішення: 14.04.2014
Дата публікації: 23.04.2014
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Вищий адміністративний суд України
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; праці, зайнятості населення (крім зайнятості інвалідів); реалізації публічної житлової політики, у тому числі: