Справа № 635/4468/13-к
Провадження № 1-кп/635/52/14-к
4 лютого 2014 року смт. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12013220140000384 від 24.03.2013 року стосовно
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого 21.08.2012 року Дергачівським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 2-х років позбавлення волі із звільненням від відбуття покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком в 1 рік,
за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України,
суд визнає доведеним, що ОСОБА_9 , 24.03.2013 року, близько 09.00, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-21099», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по автошляху Харків-Липці-Борисівка зі сторони м. Харкова у напрямку с. Липці по території Харківського району Харківської області.
Під час руху він не виконав вимог пунктів 1.5, 10.1, 12.1 та 12.4 Правил дорожнього руху України, згідно з якими дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; зобов'язуючих водія перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; також зобов'язуючих водія під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; а також що дозволяють рух транспортних засобів у населених пунктах із швидкістю не більше 60 км/год.
Порушення ОСОБА_9 зазначених правил безпеки дорожнього руху полягає в тому, що він на 30 км + 400 м автошляху Харків-Липці-Борисівка, рухаючись в населеному пункті село Жовтневе зі швидкістю більше 70 км/год, не урахував дорожню обстановку у вигляді слизької проїзної частини вкритої мокрим снігом, відповідно до чого не вибрав безпечну швидкість руху свого автомобіля та безпечні прийоми керування автомобілем, внаслідок чого на слизькій ділянці проїзної частини не впорався з керуванням автомобіля, виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення з автомобілем «ГАЗ-2410», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_10 , який рухався у зустрічному напрямку.
В результаті порушення Правил дорожнього руху України водієм автомобіля «ВАЗ-21099» ОСОБА_9 , які призвели до зіткнення і знаходяться у причинному зв'язку з подією та наслідками, що наступили, пасажиру автомобіля «ВАЗ-21099» ОСОБА_11 заподіяно смерть; пасажиру автомобіля «ВАЗ-21099» ОСОБА_6 заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості; пасажиру автомобіля «ВАЗ-21099» ОСОБА_7 заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості; пасажиру автомобіля «ГАЗ-2410» ОСОБА_12 заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 не визнав себе винним у вчиненні злочину, пояснивши, що зіткнення автомобілів сталося не в результаті його дій, а в результаті особливостей автошляху, оскільки його автомобіль безпричинно став некерованим. Крім того, обвинувачений пояснив, що провину слід покласти і на водія автомобіля «ГАЗ-2410» ОСОБА_10 , який не повинен був змінювати траєкторію руху що могло запобігти зіткненню. Таке твердження обґрунтував тим, що 24 березня 2013 року їхав з м. Харкова в с. Стрілече, керував справним автомобілем ВАЗ 21099, з м. Харкова взяв 3 пасажири. Рухаючись в сторону с. Липці, в с. Жовтневе, в 10 год. 00 хв., в цей час був сніг, дорога була мокра, на 30 км автодороги раптово втратив контроль над керуванням автомобілю з невідомих причин, автомобіль кидало протягом 8-10 секунд то на зустрічну полосу, то назад. Обвинувачений зазначив, рухався зі швидкістю 60, можливо 70 км/год., при цьому на рівній ділянці дороги, без поворотів побачив автомобіль Волга. Обвинувачений зазначив, що намагався вирівняти автомобіль, в результаті чого під кутом 45 градусів автомобіль ВАЗ 21099 почало боком переміщати на зустрічну полосу. Перед зіткненням автомобіль Волга зманеврував в сторону правої обочини, та лівої обочини по ходу руху обвинуваченого. ОСОБА_9 пояснив, що автомобіль Волга на його візуальну оцінку рухався зі швидкістю 110-120 км/год., при цьому обвинувачений більше не бачив інших автомобілів перед автомобілем Волга, а тому вважав, що якби водій автомобілю Волга застосував екстрене гальмування, а не маневрував в сторону обочини, то вдалось би уникнути зіткнення. При цьому обвинувачений від відповідальності не ухиляється.
Вимоги, викладені в цивільних позовах потерпілих не визнав повністю.
Безпосередньо дослідивши в судовому засіданні докази, надані стороною звинувачення та захисту, суд приходить до висновку, що незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим, його вина повністю доведена наступними доказами, а саме:
- допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 пояснила що 24 березня приблизно о пів на дев'яту годину ранку вона стояла з потерпілою ОСОБА_6 на зупинці, чекала автобус. До потерпілих підійшов обвинувачений і запропонував проїхати на машині. Йшов дощ зі снігом. Раніше потерпіла бачила обвинуваченого, він підходив до людей, таксував. Їхали не швидко, десь 70 км/год., асфальт був мокрий. Доїхали до с. Жовтневе, тут автомобіль почало в сторону кидати, кидало менше ніж 8-10 секунд, десь 2 рази автомобіль кидало та автомобіль виїхав на зустрічну смугу. Осадки на момент аварії вже припинилися. ОСОБА_11 почала кричати, потерпіла нахилилась вперед та побачила на невеликий відстані, десь з 30-40 метрів автомобіль Волга, який виїхав із-за невеликого повороту. Занос відбувся до закруглення, автомобіль виїхав на зустрічну полосу, потім на узбіччя. Водій Волги намагався уникнути зіткнення, беручи праворуч. До контакту автомобілів було 2 секунди, автомобілі зіткнулися на зустрічній смузі і їх викинуло на узбіччя - Волгу за своїм рухом вправо, від автомобілю ВАЗ у ліво. Потерпіла сиділа зліва за водієм. Після зіткнення автомобілів знепритомніла, коли прийшла до тями - всі інші були ще були без тями. ОСОБА_7 підійняла голову, стекла автомобілю ВАЗ були вибиті, стояли люди. Автомобіль Волга був розбитий з лівої сторони, розбита бокова частина, у автомобіля ВАЗ з права - бокова частина. Потерпіла не бачила нічого не звичайного, дорога була почищена. Позовні вимоги підтримані в повному обсязі;
- допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 пояснила що водій автомобілю ВАЗ їхав швидко, приблизно 70 км/год., всю дорогу розмовляв. Дорога була мокра, але чиста. ОСОБА_6 сиділа позаду зі сторони пасажира. Машину різко повернуло, викинуло на зустрічну смугу, потерпіла побачила машину білого кольору - Волгу не дуже далеко, ОСОБА_13 стало погано і вона знепритомніла. Момент зіткнення не відчула, прийшла до тями в реанімації. Позовні вимоги підтримані в повному обсязі;
- допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_12 пояснила, що 24 березня вона з чоловіком ОСОБА_14 їхала із села Стрелече у напрямку міста Харків, на дорозі був сніг, температура була плюсова, автомобіль під керуванням її чоловіка рухався зі швидкістю не більше 60 км/год., інших пасажирів в автомобілі не було. В районі села Жовтневе під'їхавши до повороту приблизно в 20-30 метрах свідок побачила автомобіль «Жигулі», який їхав прямо їм на зустріч зі сторони міста Харків, як з'ясувалося пізніше, автомобілем керував ОСОБА_15 . На цьому відрізку дорога зі сторони м. Харкова йшла дещо в гору, автомобіль ВАЗ занесло та юзом винесло на їхню смугу руху. Побачивши це, чоловік ОСОБА_16 спробував уникнути зіткнення і для цього прийняв вправо та застосував екстрене гальмування, проте десь через 4-5 секунд, коли автомобілі були на обочині сталося зіткнення, свідок втратила свідомість. Після того як вона опритомніла, вийшла із машини і побачила, що автомобіль «ВАЗ» стояв упоперек удар прийшовся десь посередині вказаного автомобіля, автомобіль «Волга» зіткнувся передньою лівою частиною, на даному відрізку дороги були ями, але ближче до місця зіткнення, на тому відрізку де занесло автомобіль «ВАЗ» під керування обвинуваченого ям не було. Позовні вимоги підтримані в повному обсязі;
- допитаний в судовому за сіданні потерпілий ОСОБА_5 заявив, що на момент ДТП не був присутній і прибув пізніше на місце ДТП. Асфальт був мокрий. Потерпілий бачив слідчого, який складав протокол та схему місця ДТП. Дивився на наслідки. Позовні вимоги підтримані в повному обсязі;
- допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_17 показав суду що на початку весни 2013 року між 9 та 10 годинами ОСОБА_17 їхав на автомобілі ФОРД транзит державний номер НОМЕР_3 з м. Харкова в Липці. В автомобілі свідка знаходилось 3 вчителі та 8 дітей. Йшов мокрий сніг. Свідок їхав зі швидкістю не більше 60 км/год. за автомобілем ВАЗ 21099, на відстані близько 200 метрів. Перед спуском свідок побачив, що фари гальм автомобілю ВАЗ загорілись, автомобіль ВАЗ гальмував постійно, фари горіли безперервно. Коли свідок під'їхав ближче, автомобіль ВАЗ почало нести боком в ліву сторону на зустрічну смугу. В цей час на зустрічній полосі руху їхав автомобіль Волга. Автомобіль Волга їхав в сторону м. Харкова, ВАЗ 21099 - в сторону Липців. На спуску ВАЗ 21099 та підйомі Волги автомобіль ВАЗ занесло на зустрічну смугу, автомобіль Волга їхав по своїй полосі руху. Автомобілі почали гальмувати, ОСОБА_17 побачив момент удару. Зіткнення відбулось на полосі руху автомобілю ГАЗ 24, автомобіль ВАЗ виїхав на зустрічну полосу - полосу руху автомобілю Волга. Після зіткнення свідок зупинився на узбіччі та побіг на допомогу. В автомобілі ВАЗ 21099 знаходилось 4 людини. Дівчина, що була на передньому сидінні біля водія мала прискорений пульс, побіліла та померла. Водій автомобілю ВАЗ 21099 лежав на підлозі, практично не реагував;
- допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 показав, що був водієм автомобілю Волга ГАЗ 2410. Їхав 23 березня в районі 9 годин ранку зі сторони с. Липців в сторону м. Харків по трасі разом із дружиною ОСОБА_12 зі швидкістю 50-60 км/год. ОСОБА_14 є жителем Стрілече, часто їздить по тій дорозі. Йшов мокрий сніг, яким була вкрита дорога. Розділової смуги на дорозі там немає, дві полоси руху. В районі с. Жовтневе, на зустріч вилетів автомобіль ВАЗ 21099. ОСОБА_10 побачив, що автомобіль ВАЗ 21099 виїжджає на полосу його руху приблизно за 30-35 метрів. Автомобіль ВАЗ розвернуло спонтанно, він йшов на великій швидкості, спочатку на полосі руху автомобілю ВАЗ, потім останній почав виїжджати за зустрічну смугу руху - смугу руху автомобілю Волга, при цьому автомобіль ВАЗ рухався боком. Десь за 15 метрів свідок застосував екстрене гальмування та почав брати праворуч. Відбулось зіткнення передньою частиною автомобіля Волга в бокову праву частину автомобілю ВАЗ - передню та задню двері. Після зіткнення під'їхав іноземний мікроавтобус, який знаходився на зустрічній полосі руху по відношенню до свідка. Мікроавтобус рухався позаду автомобілю ВАЗ, коли свідок виходив з автомобілю Волга - під'їхав мікроавтобус із зустрічної смуги;
- 24 березня 2013 року безпосередньо досліджено місце дорожньо-транспортної події, при цьому встановлено, що на час огляду температура повітря була мінус 2оС при дощових опадах зі снігом. Місце зіткнення автомобілів ВАЗ та ГАЗ сталося на узбіччі полоси руху автомобілю ГАЗ-24 на 30 км + 400 м автошляху Харків-Липці-Борисівка на прямій асфальтобетонній дорозі, вкритою мокрим снігом. При огляді описані ушкодження автомобілів та оглянуто труп загиблої ОСОБА_11 , складена схема місця події та фото таблиці, що візуально відтворюють обстановку, що склалась після зіткнення автомобілів і місце події, що підтверджено протоколом огляду дорожньо-транспортної події, фото таблицями та схемою ДТП до нього (а.с. 7-33);
- з метою обстеження дорожніх умов складом комісії, що створена обслуговуючою організацією Облавтодору, складено акт, в якому зазначено, що на момент зіткнення автомобілів температура повітря становила мінус 4 оС з сніговими опадами і не встановлено наявності недоліків утримання дороги, які сприяли скоєнню ДТП, або вплинули на тяжкість наслідків, що підтверджено копією акту обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги (а.с. 36);
- за участі експерта автотехніка оглянуті автомобілі ВАЗ та ГАЗ після їх зіткнення. В ході огляду 24.03.2013 року визначено перелік і характер пошкоджень. При цьому встановлено, що автомобілі до зіткнення знаходились в технічно справному стані, що підтверджено протоколом огляду транспортних засобів (а.с. 34-35);
- за участі свідка ОСОБА_17 12.04.2013 року проведено слідчий експеримент, при якому свідок показав в якому місці він рухався за автомобілем обвинуваченого ВАЗ, підтвердив наявність опадів і нормальної видимості в момент ДТП, пояснив, що спочатку автомобіль обвинуваченого виїхав на зустрічну смугу, а потім став гальмувати, після чого автомобіль обвинуваченого розвернуло і сталося зіткнення. Такий маневр свідок пояснив на його думку намаганням обвинуваченого об'їхати нерівності дороги. За показаннями свідка проведені відповідні вимірювання та складена схема ДТП, що підтверджено протоколом слідчого експерименту (а.с. 80-83);
- за участі свідка ОСОБА_10 13.04.2013 року проведено слідчий експеримент, при якому свідок показав в якому місці сталося зіткнення автомобілів, пояснивши, що автомобіль обвинуваченого маневрував з виїздом на зустрічну смугу і в результаті різких рухів кермом автомобіль ВАЗ занесло проти часової стрілки і викинуло на зустріч автомобілю свідка, який намагався гальмувати із зміщенням траєкторії руху на узбіччя. За показаннями свідка проведені відповідні вимірювання та складена схема ДТП, що підтверджено протоколом слідчого експерименту (а.с. 84-88);
- відповідно до висновку експерта № 579-С/13 від 20 квітня 2013 року Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи судом встановлено, що тілесні ушкодження ОСОБА_11 отримала в умовах ДТП від тупих твердих предметів, якими могли бути предмети салону автомобілю. Чисельні тілесні ушкодження стали причиною внутрішнього крововиливу, який і став основною причиною її смерті. Смерть настала протягом короткого часу з моменту зіткнення автомобілів. Між дорожньо-транспортною подією і настанням смерті ОСОБА_11 є прямий причинно-наслідковий зв'язок, що підтверджено висновком експерта (а.с. 91-95). При проведенні зазначеної експертизи враховані висновки експертизи № 321к-Ис/13 від 25 березня 2013 року щодо визначення групової приналежності крові ОСОБА_11 та експертизи № 45 МК-С/13/579-С/13 від 19 квітня 2013 року дослідження фрагментів ребра з переломом. (а.с. 97,98). Згідно висновку експертизи № 1142-Т/13/579-С/13 від 25 березня 2013 року стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_11 не встановлено (а.с. 96);
- відповідно висновку експерта № 86-ОКБ/13 від 12 квітня 2013 року встановлено, що ОСОБА_7 в результаті події ДТП отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, стану алкогольного сп'яніння не встановлено, що підтверджено висновком експерта (а.с. 101-103);
- відповідно висновку експерта № 85-ОКБ/13 від 16 квітня 2013 року встановлено, що ОСОБА_6 в результаті події ДТП отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, стану алкогольного сп'яніння не встановлено, що підтверджено висновком експерта (а.с. 105-107);
- відповідно висновку експерта № 87-ОКБ/13 від 5 квітня 2013 року встановлено, що ОСОБА_4 в результаті події ДТП отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, стану алкогольного сп'яніння не встановлено, що підтверджено висновком експерта (а.с. 109-110);
- дослідивши висновок експерта № 208 від 22.04.2013 року суд встановив, що в даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ-21099» ОСОБА_9 повинен був діяти відповідно до вимог до вимог п. 1.1 Додатка 2 до Правил дорожнього руху України, а також п.п. 10.1, 12.1 і 12.4 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ-21099» - ОСОБА_9 мав технічну можливість запобігти виникненню події даного ДТП шляхом виконання вимог п.п. 10.1 і 12.1 Правил дорожнього руху України. У діях водія автомобіля «ВАЗ-21099» ОСОБА_9 вбачається невідповідність вимогам п.п. 10.1 і 12.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, перебували у причинному зв'язку з виникненням події даного ДТП. У даній дорожній обстановці водій автомобіля «ГАЗ-2410» ОСОБА_10 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці водій автомобіля «ГАЗ-2410» ОСОБА_10 не мав технічну можливість запобігти виникненню події даного ДТП шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. У діях водія автомобіля «ГАЗ-2410» ОСОБА_10 не вбачається невідповідність вимогам Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебували у причинному зв'язку з виникненням події ДТП. Висновки даної експертизи суд вважає правильними, такими, що ґрунтуються на об'єктивних даних зібраних у відповідності із вимогами КПК України. Суд погоджується із твердженням експерта, в якому зазначено, що оскільки в постанові про призначення експертизи, що на думку суду відповідає всім іншим дослідженим доказам і документам, за свідченнями свідка ОСОБА_17 відсутні вихідні дані про характер руху автомобіля «ВАЗ-21099» до зіткнення, то встановити розрахунковим шляхом віддалення автомобіля «ГАЗ-2410» від місця зіткнення в момент виникнення небезпеки для руху, а отже, провести подальше дослідження і відповісти на питання: “Чи мав технічну можливість водій ОСОБА_10 запобігти зіткненню?” та “Чи маються відповідності вимогам Правил дорожнього руху України у діях водія ОСОБА_10 , які знаходилися б у причинному зв'язку з пригодою?” не представляється можливим. В судовому засіданні при допиті зазначеного свідка усунути такі недоліки не стало можливим, а тому проведення інших експертних досліджень виключається. Зазначені обставини викладені у висновку експерта (а.с. 121- 125).
Суд не приймає до уваги наявні в матеріалах кримінального провадження висновки експертиз № 88-ОКБ/13 від 5 квітня 2013 року, якою встановлено наявність легких тілесних ушкоджень у свідка ОСОБА_14 (а.с. 112-113), № 84-ОКБ/13 від 3 квітня 2013 року, якою встановлено наявність у обвинуваченого ОСОБА_9 середньої тяжкості тілесних ушкоджень (а.с. 115-116), оскільки зазначені наслідки ДТП не становлять складу злочину.
Стороною захисту не надано суду жодного доказу невинуватості обвинуваченого, або доказів, що зменшують ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, або доказів, що можуть стати підставою для встановлення обставин, які пом'якшують покарання. Намагання сторони захисту провести по справі нову експертизу не ґрунтувались на дослідженні нових доказів, що спростовують, або ставлять під сумнів достовірність висновків експертів. Досліджені судом докази не містять підстав для проведення додаткових, повторних, нових або комісійних експертиз. Об'єктивні дані технічного характеру, встановлені при проведенні досудового розслідування стороною захисту не спростовані.
Таким чином, аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, суд проходить до висновку про доведеність факту події злочину та обставин, що стали причиною зіткнення транспортних засобів, наслідків, що настали в результаті вчинення злочину, а також вини обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні злочину. Суд вважає правильною кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої та завдало потерпілим тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. При цьому окремої кваліфікації дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 286 КК України не потребують, оскільки в даному випадку кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України охоплює факт спричинення потерпілим середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
При призначенні покарання суд враховує, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, в результаті якого одна потерпіла особа загинула, а три потерпілі особи отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження, постраждав і сам обвинувачений та ще одній особі заподіяно легких тілесних ушкоджень. Це свідчить про високу ступінь суспільної небезпеки дій обвинуваченого ОСОБА_9 . Обставин, що пом'якшують покарання судом не встановлено. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено. Посилання сторони обвинувачення на те, що обставиною, яка обтяжує покарання є настання тяжких наслідків суд вважає безпідставним, оскільки наявність тяжких наслідків у вигляді смерті потерпілого є кваліфікуючою ознакою складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Суд враховує особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується, на час вчинення злочину утримував двох неповнолітніх дочок 1995 та 2000 року народження, але тричі притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі двічі за незаконне зберігання наркотичних засобів. Покарання, призначене вироком Дергачівського районного суду Харківської області за ч. 1 ст. 309 КК України у вигляді 2-х років позбавлення волі із звільненням від відбуття покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком в 1 рік обвинувачений не відбув повністю і вчинив новий злочин протягом іспитового строку.
Враховуючи обставини злочину, тяжкість наслідків та особу обвинуваченого, наявність судимості за вчинення злочину, пов'язаного із незаконним обігом наркотичних засобів, вчинення злочину протягом іспитового строку, встановленого вироком суду, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_9 покарання у вигляді позбавлення волі із визначенням остаточної мірі покарання за правилами ст. 71 КК України за сукупністю злочинів із позбавленням права керування транспортними засобами на максимальний строк.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. При цьому слід зазначити, що дана норма закону не передбачає можливості стягнення таких витрат на користь конкретної експертної установи, оскільки такі витрати згідно з ч. 2 ст. 122 КПК України в разі залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України. Таким чином, матеріали кримінального провадження не містять документального підтвердження витрат держави на проведення експертизи, довідка експертної установи не є таким документом, а є лише підставою для проведення державою відповідних витрат і не містить даних про перерахування таких коштів із бюджету. Отже підстави для стягнення з засудженого процесуальних витрат на проведення експертизи в такому випадку на час ухвалення вироку відсутні.
При вирішення питання про цивільні позови суд виходить із наступного. Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Як вбачається із матеріалів справи обвинувачений застрахував свою цивільну відповідальність, а цивільні позивачі не звертались до страхової компанії із заявою про відшкодування завданих збитків, а тому визначити яку суму завданих збитків слід стягувати на користь кожного цивільного позивача, якими є потерпілі по справі, суд не може. Такі обставини є підставою для відмови у задоволенні поданих позовів ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 за їх недоведеністю, що не позбавляє права зазначених осіб звернутися повторно до суду із позовами з інших підстав після проведення виплат страховою компанією, або після відмови с проведенні таких виплат.
При вирішенні питання про запобіжний захід, що слід застосувати до засудженого суд виходить із положень вимог ст. ст. 184, 193, 194, 200, 203, 204, 331 КПК України, з урахуванням яких суд приходить до висновку, що в даному випадку суд не вправі застосовувати запобіжні заходи до засудженого, оскільки запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався, подання прокурором не заявлено, а тому у даному вироку суд не обирає стосовно засудженого будь-яких запобіжних заходів.
Керуючись ст. ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд
ОСОБА_9 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_9 призначити покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного цим вироком, невідбутої частини покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі, призначеного вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 21.08.2012 року, визначивши ОСОБА_9 остаточну міру покарання за сукупністю вироків у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_9 обчислювати з моменту його затримання на підставі цього вироку суду після набрання ним чинності.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 - відмовити.
На вирок суду може бути подана апеляція протягом 30 днів з дня проголошення вироку суду до судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області через Харківський районний суд Харківської області.
Головуючий суддя : ОСОБА_1