"21" січня 2014 р.справа № 180/503/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.
суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.
за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганці Дніпропетровської області на постанову Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2013 року в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганці Дніпропетровської області
про зобов'язання вичинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганці Дніпропетровської області по виплаті йому щомісячних страхових платежів за період з 01.11.2009 по 01.01.2013 у меншому розмірі, ніж це передбачено законом, протиправними; зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганці Дніпропетровської області здійснити йому виплату заборгованості по щомісячних страхових платежах за період з 01.11.2009 по 01.01.2013 в сумі 19704 грн.; зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганці Дніпропетровської області з 01.01.2013 нарахувати йому та виплачувати щомісячні страхові виплатив розмірі, встановленому ст. 1197 ЦК України до зміни обставин, що тягнуть перерахунок страхових виплат.
Постановою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2013 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини, які мають значення для вирішення справи, не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи за професійним захворюванням та отримує щомісячні страхові виплати з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
ОСОБА_1 06 грудня 2012 року звернувся до відповідача з письмовою заявою, в якій просив перерахувати та виплатити йому страхові виплати за час з серпня 2009 року по грудень 2012 року включно згідно зі ст. 1197 ЦК України.
Листом від 19.12.2012 за № 15/02-20 Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганці Дніпропетровської області повідомило позивача, що порядок відшкодування шкоди у випадку втрати працездатності від нещасного випадку на виробництві передбачений спеціальним законом, яким є Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а тому посилання на норми статті 1167 цивільного кодексу України є помилковими.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини 1 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Сума щомісячної страхової виплати не повинна перевищувати середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я. У разі коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв'язку з одним і тим самим нещасним випадком, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Визначені раніше сума щомісячної страхової виплати та пенсія по інвалідності зменшенню не підлягають.
Статтею 29 Закону встановлено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу провадиться у разі: зміни ступеня втрати професійної працездатності; зміни складу сім'ї померлого; підвищення розміру мінімальної заробітної плати у порядку, визначеному законодавством. Перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.
Перерахування щомісячних страхових виплат проводиться з урахуванням вимог абзацу третього частини першої статті 34 Закону , а саме у разі, коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв'язку з одним і тим самим нещасним випадком або професійним захворюванням, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Сума перерахованої щомісячної страхової виплати та пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (станом на 1 березня відповідного року) обмежується відкоригованим середньомісячним заробітком потерпілого.
Такі ж положення щодо перерахування розміру щомісячних страхових виплат з 1 березня було передбачено пунктом 3.8.2 Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року № 24.
Статтею 1195 Цивільного кодексу України встановлено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.
Договором або законом може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.
Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати ( ч. 1 ст. 1197 ЦК України).
Судом першої інстанції не взято до уваги, що викладені норми Цивільного кодексу України регулюють інші правовідносини, а саме відшкодування шкоди потерпілому винною особою.
Крім того ч. 2 ст. 999 ЦК України, яка регулює зобов'язання з приводу страхування, передбачено, що до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми спеціального закону - Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та нормативно-правові акти, прийняті на його виконання.
Доводи апелянта щодо непідсудності даної справи адміністративним судам колегія суддів не знаходить обґрунтованими, адже основним завданням відділення Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є реалізація державної політики у сфері страхування від нещасного випадку, рішень правління, виконавчої дирекції Фонду та управління (постанова Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 19 від 20.04.2001).
Тобто Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та його виконавчим органам делеговані певні функції держави, що за правилами Кодексу адміністративного судочинства України наділяє останніх ознаками суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи сукупність викладених обставин колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального права, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганці Дніпропетровської області задовольнити.
Постанову Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2013 року в адміністративній справі № 180/503/13-а скасувати.
У задоволені позову ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганці Дніпропетровської області про зобов'язання вичинити певні дії відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.
Повний текст постанови складений 23 січня 2014 року.
Головуючий: О.В. Головко
Суддя: А.В. Суховаров
Суддя: Т.І. Ясенова