Справа № 165/3669/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Ференс-Піжук О.Р.
Провадження № 22-ц/773/418/14 Категорія: 37 Доповідач: Овсієнко А. А.
10 квітня 2014 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Овсієнкa А. А.,
суддів - Антонюк К.І., Лівандовської-Кочури Т.В.,
при секретарі Кирилюку О.О.,
з участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 28 січня 2014 року,
встановила:
Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 28 січня 2014 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 на майно спадкодавця ОСОБА_4, терміном на два місяці.
Додатковим рішення цього ж суду від 04 березня 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 229 грн. 40 коп. судового збору.
Не погодившись із ухваленим рішенням, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1
В ході апеляційного розгляду даної справи відповідач підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, тоді як позивач просила відхилити подану апеляційну скаргу з огляду на її безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу представника відповідача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Так, ухвалюючи рішення про задоволення позову та визначаючи ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що позивач пропустила визначений законом шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних на те причин, а саме - через те, що про наявність заповіту на її ім'я довідалася з повідомлення нотаріуса лише через вісім місяців після відкриття спадщини (31 жовтня 2013 року).
Зазначені висновки суду першої інстанції, з якими погоджується і колегія суддів, ґрунтуються на повно, всебічно встановлених обставинах справи та відповідних їм нормах матеріального права.
Так, відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Згідно з ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Судом першої інстанції встановлено і це об'єктивно підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть (а.с.6), що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4
Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшли 10/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1, які згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.14) належали на праві приватної власності ОСОБА_4
Своїм заповітом від 17 серпня 2005 року, посвідченим секретарем Жовтневої селищної ради міста Нововолинська Волинської області ОСОБА_5, ОСОБА_4 заповіла все майно, в тому числі належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1, позивачу у справі ОСОБА_1 (а.с.7).
Даний заповіт не змінювався, не скасовувався та не визнавався судом недійсним.
Судом встановлено, що спадщину після ОСОБА_4 прийняв її єдиний спадкоємець за законом - рідний брат ОСОБА_2 шляхом подання нотаріусу 01 липня 2013 року відповідної заяви (а.с.39), який заперечує проти закликання до спадкування позивача ОСОБА_1
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про нотаріат», нотаріус та особа, яка має право на вчинення нотаріальних дій, зобов'язана зберігати нотаріальну таємницю.
Згідно з п.1.2 глави 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.12, при зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. При цьому, згідно з п.2.2 глави 10 цього ж Порядку, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.
Таким чином, саме нотаріуса чинний закон зобов'язує перевіряти наявність заповіту та встановлювати коло спадкоємців не лише за законом, а й за заповітом.
Однак, як вбачається з матеріалів спадкової справи, про наявність вищевказаного заповіту позивач ОСОБА_1 була повідомлена у встановленому законом порядку лише 04 листопада 2013 року листом державного нотаріуса Нововолинської державної нотаріальної кантори Волинської області Кацевич Т.М. за вих. №1112/01-16 від 31.10.13 (а.с.8).
Відтак, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивачу з об'єктивних причин не було і не могло бути відомо до листопада 2013 року про наявність заповіту на її ім'я. А тому, не являючись спадкоємцем за законом майна померлої ОСОБА_4, ОСОБА_1 взагалі не мала жодної з передбачених законом підстав для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_4 впродовж шести місяців з дня смерті останньої.
При цьому, судом першої інстанції підставно не взято до уваги показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про те, що про наявність заповіту позивачеві було відомо відразу після його складання, оскільки показання свідка ОСОБА_8 ґрунтуються виключно на словах ОСОБА_7, показання якої, в свою чергу, є значною мірою неконкретними та суперечливими.
Натомість, відповідачем не надано суду жодних переконливих доказів, які беззаперечно стверджували б той факт, що позивачу дійсно було відомо про наявність вищезгаданого заповіту ОСОБА_4 при житті спадкодавця чи впродовж шести місяців після смерті останньої.
За таких обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що причини пропущення ОСОБА_1 шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 є поважними, а тому їй слід визначити додатковий строк, достатній для прийняття вищевказаної спадщини.
Наведені ж в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, який уже дав їм належну правову оцінку у своєму рішенні.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційну скаргу представника відповідача слід відхилити як безпідставну, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 28 січня 2014 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді