Ухвала
Іменем України
"28" листопада 2013 р. справа № 2а-1945/2011
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Світловодської міської ради
на постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01.12.2011 р.,
у справі № 2-а-1945/2011
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Світловодської міської ради,
про визнання протиправними дій,
встановив:
У липні 2011 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Світловодської міської ради, в якому просив відновити пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів починаючи з 22.04.1999 року; визнати дії відповідача щодо нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах менших ніж передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у період за 1999 - 2011 рік неправомірними; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а сама: за період з 22.04.1999 року по 17.09.2003 року, як інваліду ІІІ групи - чотири мінімальні заробітні плати визначені законом на момент виплати, та за період з 18.09.2003 року по 2011 рік і в подальшому, як інваліду ІІ групи - п'ять мінімальних заробітних плат визначені законом на момент виплати.
Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08.11.2011 року позивачу відмовлено в поновленні пропущеного строку для звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом за період 1999 - 2010 рік.
Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01.12.2011 року позовні вимоги позивача задоволено частково - визнано неправомірними дії відповідача щодо виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах менших ніж передбачено ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2011 рік; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу суми щорічної допомоги на оздоровлення, як інваліду ІІ групи в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, визначених законом на момент виплати в 2011 році, відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Виплату здійснити з урахуванням раніше сплаченої суми допомоги.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача. З 17.09.2003 року позивач являється інвалідом ІІ групи, та має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
Вирішуючи спірні правовідносини та приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у 2011 році має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому статтею 48 Закону України "Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - п'ять мінімальних заробітних плат.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Законом України «Про державний бюджет України на 2011 рік» не надано право Кабінету Міністрів України на 2011 рік встановлювати розмір соціальних виплат передбачених ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, в 2011 році відповідач повинен виплачувати позивачу допомогу на оздоровлення в розмірі, встановленому статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Відповідачем за 2011 рік щорічна допомога на оздоровлення позивачу виплачена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою встановлено щорічну допомогу ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії у розмірі 120 гривень.
Разом з тим, пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту.
Так, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій. Статтею 19 цього Закону встановлено, що виключно законами України визначається, зокрема, мінімальний розмір заробітної плати.
Так, мінімальний розмір заробітної плати, з розрахунку якої виплачується щорічна допомога на оздоровлення, згідно із Законом України "Про встановлення мінімальної заробітної плати" та Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» в значно більший, ніж встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року, розмір щорічної допомоги на оздоровлення.
Таким чином, аналіз наведених норм правових актів дає підстави дійти висновку, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року фіксований розмір щорічної допомоги на оздоровлення суперечить статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою встановлено більший розмір такої допомоги з розрахунку п'яти мінімальних заробітних плат.
Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
В 2005 році Кабінету Міністрів України не надано право встановлювати розмір щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Отже, постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року, яка істотно звужує обсяг встановлених Конституцією та Законами України прав, застосуванню не підлягає.
Таким чином, враховуючи викладене, а також виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач у 2011 році повинен виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 204, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Світловодської міської ради - залишити без задоволення.
Постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01.12.2011 р. у справі № 2-а-1945/2011 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, визначеному ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун