Провадження № 22-ц/790/1543/14 Гол. 1 інстан: Нечипоренко І.М.
Справа № 2010/2-1221/11
Категорія:право власності Доповідач: Міненкова Н.О.
20 березня 2014 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді - Міненкової Н.О.
суддів: Гальянової І.Г., Бородіна М.М.
при секретарі - Галушко Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 15 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про поновлення порушеного права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення, -
в березні 2011 року ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_3 про поновлення порушеного права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення. В обґрунтування позовних вимог посилався на , те що йому на праві власності на підставі договору купівлі - продажу належить житловий будинок АДРЕСА_1. 12 листопада 2010 року комунальним підприємством технічної інвентаризації «Інвесор» проведена реєстрація права власності позивача. У квартирі НОМЕР_1 вказаного будинку проживає ОСОБА_3 З урахуванням уточнених позовних вимог, посилаючись, на те що відповідачка безпідставно займає приміщення, яке належить позивачу та не бажає укласти договір найму житлового приміщення, просив суд поновити його порушене право шляхом витребування квартири АДРЕСА_1 із незаконного володіння ОСОБА_3 та усунути йому перешкоди у здійснення права власності шляхом виселення відповідачки зі спірної квартири на підставі ст. 169 ЖК УРСР без надання іншого житлового приміщення. В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали свої позовні вимоги, просили позов задовольнити. Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи безпідставністю позовних вимог.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права , а також на самочинне захоплення квартири, без реєстрації за адресою знаходження будинку, порушення його права власності, та не бажання укладати з відповідачем будь - яких договорів, та просив рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою апеляційного суду Харківської області від 12 червня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційна скарга ОСОБА_2 була задоволена частково, ухвалу апеляційного суду Харківського області скасовано справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи ухвалу апеляційного суду Харківської області Вищий суд зазначив, що апеляційний суд Харківської області залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, не надав належної оцінки всім доводам, які викладені в апеляційній скарзі , не перевірив законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, не навів ніяких мотивів ухваленого ним судового рішення та обставин, які б спростовували доводи скарги.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що спірний будинок АДРЕСА_1 має статус гуртожитку. Відповідачка за паспортом МК № 602077, виданим 06.12. 1997 року Дергачівським РВ УМВС України в Харківській області зареєстрована ( з 07.09.1983 року) і фактично проживала у спірному будинку.
Судом була надана оцінка тим обставинам, що ОСОБА_3 23.04.96 року отримала паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 виданий Дергачівським РВ УМВС України в Харківській області в зв'язку із обміном паспорта колишнього СРСР зразка 1974 року та була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1. 06.02.1997 року вона отримала паспорт серії НОМЕР_2 з реєстрацією: АДРЕСА_1, який є дійсним.( а.с.83). Тобто, судом було встановлено, що ОСОБА_3 постійно проживала в АДРЕСА_1 на час придбання спірного приміщення позивачем у власність.
Судом першої інстанції також було встановлено, що право на вселення в гуртожиток відповідачка набула в 1983 році( а.с.94-96). Спірне житло було надано робочому бульдозеристу тов. ОСОБА_4 на склад сім'ї 4 чоловіка.
Згідно з інформацією, яка міститься в домовій книзі ОСОБА_3 була прописана в книзі за адресою спірного будинку 07.09.83 року( а.с. 96). Іншого житла вона не має.
До ОСОБА_2 відповідно до ст. 814 ЦК України надішли права та обов'язки наймодавця щодо наймача приміщень у цьому будинку, що поселилася у ньому у 1983 році. Відсутність договору найму з відповідачкою не є підставою для її виселення, а питання щодо оплати за користування послугами щодо утримання будинку вирішується у іншому порядку.
Судова колегія вважає, що оскільки виселення є категорією житлового законодавства, предметом позову про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення є доказування втрати права на житло, або взагалі його відсутність або інші передбачені ЖК УРСР підстави для позбавлення особи права на житло.
Зазначені обставити позивачем доведені не були.
При таких обставинах, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку і постановив законне і обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної інстанції висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,308,313.317, 319 ЦПК України судова колегія,
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 15 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя -
Судді -