Справа: № 2а-779/11(6а/755/13/14) Головуючий у 1-й інстанції: Бартащук Л.П. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
Іменем України
08 квітня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва на ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 11 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулась до Дніпровського районного суду м.Києва з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва ( далі - Відповідач) про визнання дій протиправними щодо нарахування та виплати щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії відповідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов»язання нарахувати та виплатити щомісячну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2010 року по 31.01.2011 року відповідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Дніпровського районного суду м.Києва від 15 квітня 2011 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними дії щодо не нарахування та виплати щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії відповідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов»язано Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу щомісячну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком починаючи з 07.08.2010 року, відповідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2011 року постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 15 квітня 2011 року залишено без змін.
27.01.2014 року Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві звернувся із поданням про зміну способу та порядку виконання постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 15 квітня 2011 року в частині зобов»язання здійснити нарахування Позивачу щомісячної соціальної допомоги відповідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і провести її виплату та стягнути на користь Позивача щомісячну соціальну допомогу відповідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 3170,51 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 11 лютого 2014 року подання про зміну способу та порядку виконання судового рішення задоволено частково і змінено спосіб та порядок виконання судового рішення шляхом стягнення щомісячної соціальної допомоги в розмірі 1854,28 грн; в решті вимог подання відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 лютого 2014 року, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні подання про зміну способу та порядку виконання вказаного судового рішення відмовити повністю.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з»явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином відповідно до вимог ст.35 КАС України.
Відповідно п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Дніпровського районного суду м.Києва від 15 квітня 2011 року адміністративний позов задоволено, визнано неправомірними дії щодо ненарахування та виплати щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії відповідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов»язано нарахувати та виплатити Позивачу щомісячну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 07.08.2010 року відповідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно п.2 ч.4 ст.105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п.2 ч.2 ст.162 КАС України).
Аналіз резолютивної частини постанови Дніпровського районного суду м.Києва від 15 квітня 2011 року дає підстави зробити висновок про те, що зобов'язання, покладені на Відповідача цим судом, є позовними вимогами як обраним судом видом захисту порушених прав позивача, які суд задовольнив.
За таких обставин, Заявник просив фактично змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цієї постанови.
Крім того, в адміністративному судочинстві повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій (ст.ст.198, 223 КАС України).
Таким чином, суд першої інстанції, задовольняючи заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення, не звернув увагу та не врахував відмінності між позовною вимогою, як обраним судом видом захисту порушених прав позивача, від способу виконання судового рішення як одного з його заходів, чим змінив постанову суду по суті за відсутності на це процесуальних повноважень.
Частиною 1 статті 263 КАС України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Отже, підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.
В обгрунтування заявлених вимог, Заявник посилається на те, що кошти, які зараховуються на рахунок Відповідача, мають цільове призначення та не можуть спрямовуватися на перерахування їх в рахунок виконання судових рішень.
Проте, вказана обставина, на думку колегії суддів, не є підставою для зміни способу та порядку виконання постанови Дніпровського районного суду м.Києва від 15 квітня 2011 року.
Аналіз оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про те, що суд першої інстанції, змінюючи спосіб виконання постанови суду, фактично змінив її суть, що належить до повноважень суду апеляційної або касаційної інстанції.
Вирішення питання про стягнення коштів як заборгованості невиплаченої пенсії, яка нарахована у разі виконання рішення адміністративного суду, відноситься до юрисдикції цивільних судів.
Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та постановити нову ухвалу.
За ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою в задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення - відмовити.
Керуючись ст.ст.199, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 11 лютого 2014 року скасувати та прийняти нову ухвалу наступного змісту.
В задоволенні подання Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві Мурихіна С.В. про зміну способу та порядку виконання постановиДніпровського районного суду м.Києва від 15 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Києва про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді Троян Н.М.
Костюк Л.О.
.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді: Троян Н.М.