Справа: № 825/4369/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.
Іменем України
25 березня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Безименної Н.В.,
суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,
при секретарі: Проценко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У листопаді 2013 року ФОП ОСОБА_2 звернулася в Чернігівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 31.10.2013 року № 0013991704 на суму 1 454, 10 грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року позов задоволено. Рішення суду вмотивовано тим, що дії ДПІ у м. Чернігові щодо проведення перевірки та складання акта камеральної перевірки від 14.10.2013 № 653/17-418/НОМЕР_2, на підставі якого було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, знаходяться поза межами правового поля, оскільки відповідачем було порушено процедуру проведення камеральної перевірки визначену Податковим кодексом, тому суд погоджується із обґрунтуваннями позивача про те, що висновки ДПІ у м. Чернігові викладені в акті перевірки - є безпідставними, не дивлячись на порушення ФОП ОСОБА_2 пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу в частині несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб за серпень, жовтень 2012 року та за серпень 2013 року.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення позивачем правил сплати (перерахування) єдиного податку з
фізичних осіб.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини та наданим доказам дав правильну правову оцінку і дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75, статті 76 та статті 86 Податкового кодексу України від 2 грудня .2010 року № 2755-VI Смаль Лілією Леонідівною - головним державним ревізор-інспектором відділу адміністрування доходів і зборів самозайнятих осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у м. Чернігові проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2
Перевірка проводилась 14.10.2013 року в приміщенні ДПІ у м. Чернігові, за результатами якої складено акт від 14.10.2013 № 653/17-418/НОМЕР_2.
В ході проведення перевірки ДПІ у м. Чернігові встановлено порушення пункту 295.1 статті 295 Розділу XIV Глави 1 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р., а саме: ФОП ОСОБА_2 порушила термін сплати узгодженого податкового зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб по терміну сплати 20.08.2012р., 20.09.2012р., 20.10.2012р., 20.11.2012р., 20.12.2012р., 20.01.2013р., 20.02.2013р., 20.03.2013р., 20.04.2013р., 20.05.2013р., 20.06.2013, 20.07.2013р., 20.08.2013р.
Непогоджуючись з висновками акта перевірки, позивач 16.10.2013 подав до ДПІ у м. Чернігові письмове заперечення до акта камеральної перевірки щодо порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань по єдиному податку з фізичних осіб від 14.10.2013р. та надав копії квитанцій по терміну сплати 22.08.2012р., 19.09.2012р., 05.11.2012р., 05.11.2012р., 20.12.2012р., 11.01.2013р., 08.02.2013р., 18.02.2013р., 19.03.2013р., 19.04.2013р., 13.05.2013р., 07.06.2013р., 17.07.2013р., 27.08.2013р. (а.с. 16-19).
23.10.2013 була надана відповідь на заперечення б/н від 16.10.2013р. (вхідний № 5118/Б від 16.10.2013р.), якою вищеописані заперечення визнані необґрунтованими та у яких зазначено, що у випадках, коли документ на переказ готівки подано платником протягом операційного часу, відповідальність за несвоєчасне надходження коштів нестиме установа банку (пп. 129.6 Податкового Кодексу України) (а.с. 9-11).
На підставі зазначеного акта ДПІ у м. Чернігові було прийняте податкове повідомлення-рішення від 31.10.2013 № 0013991704, яким встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб та зобов'язано ФОП ОСОБА_2 сплатити штраф у сумі 1454,10 грн. (а.с. 12).
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про протиправність зазначеного податкового повідомлення - рішення, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в
межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (підпункт 75.1.1 пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згідно пункту 296.2 статті 296 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу.
Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої, третьої або п'ятої групи.
Податкова декларація складається наростаючим підсумком з урахуванням норм пунктів 296.5 і 296.6 статті 296 Податкового кодексу України, та подається за місцем податкової адреси (пункт 296.7 статті 296 та пункт 296.4 статті 296 Податкового кодексу України).
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, предметом камеральної перевірки платника єдиного податку може бути виключно його податкова звітність, яка повинна перевірятись контролюючим органом суцільним порядком, а факт складання ДПІ у м. Чернігові акта камеральної перевірки щодо порушення позивачем граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань по єдиному податку з фізичних осіб не на даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків повністю суперечить встановленим вимогам законодавця до порядку проведення контролюючим органом камеральних перевірок.
Крім того, відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Так, згідно розрахунку наданому в акті перевірки від 14.10.2013 позивач порушила терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб, оскільки за серпень 2012 року сплачені кошти були зараховані 23.08.2012, за вересень 2012 року сплачені кошти були зараховані 27.09.2012, за жовтень 2012 року сплачені кошти були зараховані 06.11.2012, за листопад 2012 року сплачені кошти були зараховані 29.11.2012, за грудень 2012 року сплачені кошти були зараховані 24.12.2012, за січень 2013 року сплачені кошти були зараховані 08.02.2013, за лютий 2013 року сплачені кошти були зараховані 20.03.2013, за березень 2013 року сплачені кошти були зараховані 22.04.2013, за квітень 2013 року сплачені кошти були зараховані 14.05.2013, за травень 2013 року сплачені кошти були зараховані 10.06.2013, за червень 2013 року сплачені кошти були зараховані 18.07.2013, за липень 2013 року сплачені кошти були зараховані 27.08.2013, за серпень 2013 року сплачені кошти були зараховані 27.08.2013.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно наданих позивачем квитанцій, ОСОБА_2, яка відповідно до довідки Сектору адресно-довідкової роботи УДМС України в Чернігівській області від 27.11.2013 вх. 57642 (а.с. 41) вибула на прізвище ОСОБА_2 26.07.2013, сплачувала єдиний податок з фізичних осіб за серпень 2012 року (22.08.2012 у сумі 214,60 грн.), за вересень 2012 року (19.09.2012 у сумі 214,60 грн.), за жовтень 2012 року (05.11.2012 у сумі 214,60), за листопад 2012 року (05.11.2012 у сумі 214,60 грн.), за грудень 2012 року (20.12.2012 у сумі 214,60 грн.), за січень 2013 року (11.01.2013 у сумі 214,60 грн.), за лютий 2013 року (18.02.2013 у сумі 214,60 грн.), 08.02.2013 у сумі 340 грн., за березень 2013 року (19.03.2013 у сумі 214,60 грн.), за квітень 2013 року (19.04.2013 у сумі 214,60 грн.), за травень 2013 року (13.05.2013 у сумі 214,60 грн.), за червень 2013 року (07.06.2013 у сумі 214,60 грн.), за липень 2013 року (17.07.2013 у сумі 214,60 грн.), за серпень 2013 року (27.08.2013 у сумі 337,00 грн.) (а.с. 16-19).
Враховуючи п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, позивачем на порушення пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу було несвоєчасно сплачено узгоджене податкове зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб у 2012 році - за серпень, оскільки фактично сплату було здійснено 22.08.2012 у сумі 214,60 грн., за жовтень 2012 року, оскільки фактично сплату було здійснено 05.11.2012 у сумі 214,60 грн. та у 2013 році - за серпень 2013 року, оскільки фактично сплату було здійснено 27.08.2013 у сумі 337,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії ДПІ у м. Чернігові щодо проведення перевірки та складання акта камеральної перевірки від 14.10.2013 № 653/17-418/НОМЕР_2, на підставі якого було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є протиправними, а висновки податкового органу, викладені в зазначеному акті є безпідставними.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212 та 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 1 квітня 2014 року.
Головуючий суддя: Н.В. Безименна
Судді: В.О. Аліменко
А.Ю. Кучма
.
Головуючий суддя Безименна Н.В.
Судді: Аліменко В.О.
Кучма А.Ю.