07 квітня 2014 року Чернігів Справа № 825/696/14
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Заяць О.В.,
за участю секретаря Музика С.П.,
позивача ОСОБА_1,
представників відповідача Ніщимний О.О., Качанок О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання наказу неправомірним в частині та його скасування в частині, -
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (налалі - відповідач), в якому просить суд визнати неправомірним наказ Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 20.01.2014 № 6-о в частині скасування наказу Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 20.12.2013 № 224-о «Про звільнення ОСОБА_1» та скасувати даний наказ в цій частині.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до наказу від 20.12.2013 № 224-о його 23 грудня 2013 року звільнено із займаної посади та органів податкової міліції, підстава - попередження про наступне вивільнення від 21.10.2013. Листом від 23.01.2014 № 78/т/25-04-01-09, позивача повідомлено про наявність наказу від 20.01.2014 № 6-о, яким скасовано наказ від 20.12.2013 року № 224-о. Вважає, що наказ Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 20.01.2014 за № 6-о в частині скасування наказу Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 20.12.2013 за № 224-о «Про звільнення ОСОБА_1» є неправомірним, оскільки, підставою для його скасування зазначено постанова суду апеляційної інстанції від 16.01.2014 по справі №825/2618/13-а, яка не була підставою для його видання.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити в його задоволенні повністю та пояснили, що 20 грудня 2013 ОСОБА_1 наказом № 224-о було звільнено з займаної посади та з органів податкової міліції через скорочення штатів по п. 64 ''У'' Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Підставою для винесення вказаного наказу слугувало попередження про наступне вивільнення за скороченням, оскільки на той момент було відповідне попередження про таке звільнення. В подальшому, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 по справі № 825/2618/13-а за позовом ОСОБА_1 до ГУ Міндоходів у Чернігівській області та Чернігівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити певні дії, апеляційні скарги ГУ Міндоходів у Чернігівській області та Чернігівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області задоволено, в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Зважаючи на обов'язковість виконання судового рішення, наказом ГУ Міндоходів у Чернігівській області від 20.01.2014 № 6-о наказ ГУ Міндоходів у Чернігівській області № 151-о від 05.09.2013 "Про скасування наказу ДПА в області від 22.25.2008 "116-о" та поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділення боротьби з суб'єктами господарювання, що дають ознаки фіктивності, відділу податкової міліції Чернігівської МДПІ, скасовано. Вважають наказ від 20.01.2014 № 6-о правомірним та винесеним на підставі та в межах чинного законодавства України.
Заслухавши пояснення позивача та представників відповідача, розглянувши документи і матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 - капітан податкової міліції, з 21.12.1999 по 22.05.2008 проходив службу в Чернігівській міжрайонній державній податковій інспекції на посаді оперуповноваженого відділення боротьби з суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності, відділу податкової міліції Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції, що не заперечується сторонами.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 по справі № 825/2618/13-а позов ОСОБА_1 до Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, Чернігівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано наказ ДПА у Чернігівській області № 116-0 від 22.05.2008 "Про звільнення ОСОБА_1", поновлено ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділення боротьби з суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності ВПМ Чернігівської МДПІ з 23.05.2008 та постановлено стягнути з Чернігівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 23.05.2008 по 25.07.2013 в розмірі 104 446,77 грн. В частині поновлення на посаді та стягнення суми грошового забезпечення за один місяць в розмірі 1 682 грн. постанову суду допущено до негайного виконання.
На виконання вказаного судового рішення (з врахуванням допуску до негайного виконання в частині поновлення на посаді) згідно наказу Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 05.09.13 № 151-о "Про скасування наказу ДПА в області від 22.05.2008 № 116-о" ОСОБА_1 поновлено на посаді оперуповноваженого відділення боротьби з суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності, відділу податкової міліції Чернігівської МДПІ 23.05.2008. Але через відсутність посад начальницького складу податкової міліції у штатному розписі Чернігівської ОДПІ ОСОБА_1 21.10.2013 попереджено про наступне звільнення на підставі пункту 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальником складом органів внутрішніх справ у зв'язку із скороченням штату та видано наказ від 20.12.2013 № 224-о "Про звільнення ОСОБА_1
Не погодившись з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 у справі № 825/2618/13-а, Головним управлінням Міндоходів у Чернігівській області подано апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 у справі № 825/2618/13-а скасовано та в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
На виконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014, Головним управлінням Міндоходів у Чернігівській області 20.01.2014 видано наказ № 6-о, яким скасовано накази ГУ Міндоходів у Чернігівській області № 151-о від 05.09.2013 та № 224-о від 20.12.2013.
Позивач, непогоджуючись з наказом № 6-о від 20.01.2014 в частині скасування наказу № 224-о від 20.12.2013, вважаючи, що наказ № 224-о від 20.12.2013 скасований з підстави, яка не була підставою для його прийняття звернувся до суду.
У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Обов'язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб'єктами наділеними владними повноваженнями, покладається також конвенцією «Про захист прав і свобод людини», яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 17.07.1997. Отже, її положення є обов'язковими для виконання на всій території України. Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відноситься також і позивач.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили повинно бути виконане, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини.
Згідно частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Таким чином, враховуючи, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 по справі № 825/2618/13-а скасовано та в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, суд приходить до висновку, що відповідач при винесенні наказу № 6-о від 20.01.2014 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Посилання позивача на те, що наказ № 6-о від 20.01.2014 був винесений відповідачем до отримання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 не приймаються, оскільки відповідно до статті 254 КАС України постанова Київського апеляційного адміністративного суду набрала законної сили з моменту проголошення.
Крім того, в матеріалах справи міститься рапорт від 15.01.2014, яким відповідача було повідомлено про те, що за результатами розгляду Київським апеляційним адміністративним судом справи № 825/2618/13-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, Чернігівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області винесено постанову від 16.01.2014, якою задоволено апеляційні скарги ГУ Міндоходів у Чернігівській області, Чернігівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Міндоходів у Чернігівській області слід відмовити.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя О.В. Заяць