ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
10 квітня 2014 року № 826/18550/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу:
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер Енд Гембл Україна»
до відповідача-1Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників
відповідача-2Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві
відповідача-3Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області
провизнання незаконною бездіяльності та стягнення надмірно сплачених грошових зобов'язань
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер Енд Гембл Україна» звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовною заявою до відповідачів: Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення надмірно сплаченого податку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/18550/13-а та призначено справу до судового розгляду на 10.12.2013 р..
В судовому засіданні 10.12.2013 р. позивачем було подано письмову заяву про зміну позовних вимог (предмету позову), відповідно до якої ТОВ з іноземними інвестиціями «Проктер Енд Гембл Україна» просить суд:
- визнати незаконною бездіяльність Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників з не підготування висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер Енд Гембл Україна» суми коштів у розмірі 84 510 722 гривень (вісімдесяти чотирьох мільйонів п'ятиста десяти тисяч семи ста двадцяти двох гривень) та не подання такого висновку для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів;
- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер Енд Гембл Україна» (ЄДРПОУ 19341005; місцезнаходження: 04070 м. Київ, вул. Ігоревська/Набережно-Хрещатицька, 13/5А; р/р: 26007200008278 в ПАТ «Сітібанк», м. Київ, вул. Димитрова, 16-г, МФО 300584) суму надміру сплачених грошових зобов'язань в розмірі 84 510 722 гривень (вісімдесят чотири мільйона п'ятсот десять тисяч сімсот двадцять дві гривні).
Також, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2014 р. було визнано обов'язковою участь в судовому засіданні відповідача-2 Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, та зобов'язано його надати суду належні докази щодо фактичної сплати позивачем відповідних сум податкових зобов'язань на рахунки Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про які зазначає позивач у позовній заяві.
Крім того, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2014 р. було залучено співвідповідачем (відповідачем-3) по справі № 826/18550/13-а Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, та також зобов'язано відповідача-3 Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області надати суду належні докази щодо фактичної сплати позивачем відповідних сум податкових зобов'язань на рахунки Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, про які зазначає позивач у позовній заяві.
В судовому засіданні 11.03.2014 р. представник позивача змінені позовні вимоги (відповідно до письмової заяви про зміну позовних вимог (предмету позову) від 10.12.2013 року) підтримав повністю та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем-1 Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників незаконно вчиняється бездіяльність щодо не підготування висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер Енд Гембл Україна» суми коштів у розмірі 84 510 722 гривень (вісімдесяти чотирьох мільйонів п'ятиста десяти тисяч семи ста двадцяти двох гривень), надмірно сплачених позивачем до Державного бюджету в якості передоплати з податку на прибуток у І-ІІІ кварталах 2012 р. (авансових внесків), та не подання такого висновку для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, внаслідок чого такі надмірно сплачені грошові зобов'язання мають бути стягнуті з Державного бюджету на рахунок позивача.
Відповідачем-1, в свою чергу, були подані письмові заперечення проти позову, та в судовому засіданні 11.03.2014 р. представник Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників також просив суд відмовити позивачу у задоволенні змінених позовних вимог, з огляду на те, що передоплата з податку на прибуток, що є фактично авансовими внесками з податку на прибуток, не може розглядатися як помилково сплачені податкові зобов'язання з податку на прибуток, відносно яких існує порядок повернення надміру сплачених коштів, проте як процедурно не можливо повернути суми самостійно визначених та задекларованих коштів в якості саме авансових платежів з податку на прибуток, оскільки у складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців, а визначена в такому розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.
Більш того, представник відповідача-1 зазначив, що в даному випадку, позивачем взагалі не доведено суду допустимими по справі доказами природи виникнення таких сум коштів, які позивач просить суд повернути йому з Державного бюджету як надмірно сплачені в якості авансових внесків з податку на прибуток, оскільки, як вбачається з наявних матеріалів справи, більшість зазначеної суми, близько 95,61 % (80 804 644,87 грн.) була перерахована до бюджету взагалі іншим суб'єктом господарювання, а саме ТОВ «Тамбрандс-Україна», правонаступником прав та обов'язків якого в подальшому (відповідно до передавального акту від 01.10.2012 р.) став позивач, проте як декларацій з податку на прибуток саме по ТОВ «Тамбрандс-Україна» за період перерахування ним до Державного бюджету такої суми коштів у загальному розмірі 80 804 644,87 грн., з яких би вбачалися підстави та призначення їх декларування і сплати, а також підтверджувався би факт декларування ТОВ «Тамбрандс-Україна» таких коштів взагалі, що відповідно має бути доведено допустимим доказами у випадку намагання повернення останніх як надмірно задекларованих та сплачених, - позивачем суду надано також не було, а отже, і не було допустимим доказами по справі доведено обґрунтованості його позовних вимог.
Тобто, як наголосив представник відповідача-1, позивач просить суд повернути йому суми коштів, які позивач вважає надмірно сплаченими в якості авансових внесків з податку на прибуток, проте як останні були перераховані до бюджету абсолютно іншим підприємством, без доведення допустимими по справі доказами взагалі факту декларування таким іншим підприємством (ТОВ «Тамбрандс-Україна») зазначених грошових коштів, які позивач в подальшому, ставши правонаступником прав та обов'язків ТОВ «Тамбрандс-Україна», вже у 2013 році задекларував, як свої власні зобов'язання зі сплати авансового внеску з податку на прибуток у 2012 році.
Таким чином, на переконання відповідача-1, сплачені ТОВ «Тамбрандс-Україна» суми коштів до бюджету (які позивач, як правонаступник прав та обов'язків ТОВ «Тамбрандс-Україна», вважає власними та надмірно сплаченими в якості авансових внесків з податку на прибуток за 2012 р.), можуть тільки зменшувати суму авансових внесків у наступних податкових періодах та зменшувати суму податкових зобов'язань з податку на прибуток наступних податкових періодів, однак виключно при належному доведенні їх декларування (зазначеної суми коштів) саме ТОВ «Тамбрандс-Україна» в його податкових деклараціях з податку на прибуток в якості авансових внесків, чого позивачем, в даному випадку, жодними допустимими доказами доведено не було.
Відповідачем-2 та відповідачем-3 також були подані письмові заперечення проти позову, в яких органи Державної казначейської служби України просили суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.
Так, представник відповідача-3 Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області в судовому засіданні 11.03.2014 р. зазначив про те, що позивачем у позовній заяві не доведено допустимими по справі доказами обґрунтованості його позовних вимог, з огляду на що у позові слід відмовити повністю.
Проте, відповідач-2 Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві в судове засідання 11.03.2014 р. не прибув та не скерував свого представника, хоча останній належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.
Зважаючи на неприбуття всіх осіб, що беруть участь у справі, в судове засідання 11.03.2014 р., а саме: відповідача-2, який був повідомлений належним чином, суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати дану адміністративну справу № 826/18550/13-а в порядку письмового провадження.
Про перехід до розгляду зазначеної справи в порядку письмового провадження, відповідача-2 було належним чином повідомлено листом від 11.03.2014 р., який був отриманий останнім рекомендованою поштовою кореспонденцією, докази чого містяться в матеріалах справи.
За наслідками переходу судом до розгляду вказаної справи в порядку письмового провадження, позивачем до канцелярії суду 28.03.2014 р. були також подані додаткові письмові пояснення з приводу даного спору.
Станом на 10.04.2014 р. інших документів від сторін по справі № 826/18550/13-а до канцелярії суду не надходило.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Як вбачається з наявних матеріалів справи, 25 вересня 2013 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер Енд Гембл Україна» звернувся до відповідача-1 Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників із письмовою заявою про повернення на рахунок позивача у банку надмірно сплаченого податку на прибуток підприємств у розмірі 84 510 722 грн. (вісімдесят чотири мільйона п'ятсот десять тисяч сімсот двадцять дві гривні).
Так, вказана сума коштів, згідно наданих позивачем письмових пояснень та матеріалів справи, була сплачена до бюджету в частині наступних платежів таким чином:
Особа, що сплатила коштиДата сплатиСума
ТОВ «Тамбрандс-Україна»30.03.2012 р.57 917 563,00 грн.
ТОВ «Тамбрандс-Україна»25.07.2012 р.250 000,00 грн.
ТОВ «Тамбрандс-Україна»24.07.2012 р.217 163,00 грн.
ТОВ «Тамбрандс-Україна»25.07.2012 р.250 000,00 грн.
ТОВ «Тамбрандс-Україна»22.08.2012 р.854 053,00 грн.
ТОВ «Тамбрандс-Україна»28.05.2012 р.3 962 612,87 грн.
ТОВ «Тамбрандс-Україна»27.06.2012 р.8 676 626,50 грн.
ТОВ «Тамбрандс-Україна»27.06.2012 р.8 676 626,50 грн.
ТОВ «Проктер енд Гембл Україна»28.05.2012 р.10 622 196,42 грн.
ТОВ «Проктер енд Гембл Україна»11.06.2012 р.85 956,00 грн.
ТОВ «Проктер енд Гембл Україна»03.08.2012 р. 346 980,54 грн.
ТОВ «Проктер енд Гембл Україна»03.08.2012 р.300 000,00 грн.
Загальна сума: 92 159 777,83 грн.
З приводу зазначеного, 24 жовтня 2013 року позивач отримав лист від відповідача 1 № 9229/10/20-429 від 14 жовтня 2013 року, в якому податковий орган зазначає про можливість зарахування даної суми в рахунок майбутніх платежів.
Однак, вважаючи таку бездіяльність відповідача-1 з неповернення суми надмірної сплати податку - протиправною, та вважаючи, що така сума коштів підлягає стягненню з Державного бюджету, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.
Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.
Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Як підтверджується наявними матеріалами справи, позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер Енд Гембл Україна» 11.02.2013 р. в загальній річній податковій декларації з податку на прибуток за 2012 рік було розраховано та задекларовано в рядку 33 декларації суму власного авансового внеску з податку на прибуток за звітний податковий рік (аркуш 108 том 1 даної справи) в загальному розмірі 87 721 549 грн.
З приводу наведеного, позивач у позовній заяві наголошує на тому, що з вказаної суми особисто розрахованого та задекларованого ТОВ з іноземними інвестиціями «Проктер Енд Гембл Україна» авансового внеску з податку на прибуток у річній податковій декларації 2012 року, ним, а також ТОВ «Тамбрандс-Україна» (правонаступником прав та обов'язків якого став позивач відповідно до передавального акту від 01.10.2012 р.), було в І-ІІІ кварталах 2012 р. сплачено до Державного бюджету 84 510 722 грн., що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями із призначенням платежу: «передплата з податку на прибуток».
Однак, як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, значну більшість вказаної суми, близько 95,61 % (80 804 644,87 грн.) було перераховано до бюджету не позивачем, а іншим суб'єктом господарювання - ТОВ «Тамбрандс-Україна», правонаступником прав та обов'язків якого в подальшому (відповідно до передавального акту від 01.10.2012 р.) став позивач, проте як жодних доказів декларування останнім (ТОВ «Тамбрандс-Україна») зазначених сум проплат перед їх сплатою до бюджету, - позивачем суду надано не було.
А саме, позивачем не було надано до матеріалів справи декларацій з податку на прибуток саме по ТОВ «Тамбрандс-Україна» за період перерахування останнім до Державного бюджету такої суми коштів у загальному розмірі 80 804 644,87 грн., з яких би вбачалися підстави та призначення їх декларування і сплати, а також підтверджувався би сам факт декларування ТОВ «Тамбрандс-Україна» таких коштів взагалі, що відповідно має бути доведено допустимим доказами у випадку намагання повернення останніх як надмірно задекларованих та сплачених.
В даному випадку, суд не може взяти до уваги посилання позивача, що в період проплати ТОВ «Тамбрандс-Україна» до бюджету такої суми коштів в загальному розмірі 80 804 644,87 грн., в затвердженій типовій формі декларації з податку на прибуток були відсутні графи для декларування сум з авансового внеску по податку на прибуток, оскільки, як підтверджується наявними матеріалами справи, такі сплати були здійснені ТОВ «Тамбрандс-Україна» в період з березня по червень 2012 року, проте як типовою формою декларації з податку на прибуток, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 р. № 1213, були передбачені рядки щодо декларування розрахованого авансового внеску з податку на прибуток, а саме: рядок 33 (Загальна сума нарахованого до сплати податку на прибуток за звітний (податковий) рік (рядок 14 + рядок 20), та рядок 34 (Авансовий внесок (1/12 нарахованої до сплати загальної суми податку на прибуток за звітний (податковий) рік), що підлягатиме сплаті щомісяця у березні - грудні 20___ року та січні - лютому 20___ року (рядок 33/12).
Тобто, як було встановлено судом з наявних матеріалів справи, та не було жодними допустимими доказами по справі спростовано позивачем, останній просить суд повернути йому суми коштів, які позивач вважає надмірно сплаченими в якості авансових внесків з податку на прибуток, проте як такі кошти на 95,61 % були перераховані до бюджету абсолютно іншим підприємством, без доведення допустимими по справі доказами взагалі факту декларування таким іншим підприємством (ТОВ «Тамбрандс-Україна») зазначених грошових коштів, які позивач в подальшому, ставши правонаступником прав та обов'язків ТОВ «Тамбрандс-Україна», вже у 2013 році баз наявних на те підстав (попередніх декларацій по ТОВ «Тамбрандс-Україна» з податку на прибуток із визначенням таких сум коштів в якості саме податкових зобов'язань з авансового внеску по податку на прибуток) задекларував, як свої власні зобов'язання зі сплати авансового внеску з податку на прибуток у 2012 році.
Порядок розрахунку та сплати авансових внесків з податку на прибуток визначений у Податковому кодексі України.
Так, відповідно до абзацу 4 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (далі - ПК України), платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.
При цьому, дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому встановлено граничний строк подання річної податкової декларації за попередній звітний (податковий) рік, до місяця подання податкової декларації за поточний звітний (податковий) рік. (п. 57.1 ст. 57 ПК України).
Згідно із підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, під податковим зобов'язанням розуміється сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до вимог п. 36.1 ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Тобто, законодавцем чітко визначено першочерговий обов'язок суб'єкта господарювання задекларувати його податкові зобов'язання перед їх сплатою, що в подальшому саме і може бути доказом надмірної сплати задекларованого податкового зобов'язання, проте як декларування ТОВ «Тамбрандс-Україна», правонаступником прав та обов'язків якого в подальшому став позивач, грошових коштів у розмірі 80 804 644,87 грн. в якості авансових внесків з податку на прибуток, чи просто в якості податкових зобов'язань з податку на прибуток у податкових деклараціях - позивачем жодними доказами по справі доведено не було.
Пунктом 36.2 ст. 36 ПК України визначено, що податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Також, пунктом 36.3 ст. 36 ПК України визначено, що податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до п. 36.5 ст. 36 ПК України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.
Згідно з вимогами п. 38.1 та п. 38.3 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються ПК України та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Також, відповідно до абзацу 1 пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим ПК України.
Так, п. 152.9 ПК України встановлено, що у разі сплати щомісячних авансових внесків у порядку, визначеному п. 57.1 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом є календарний рік.
Аналогічні висновки містяться в Узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом ДПС України від 21.12.2012 р. № 1171, яка також є чинною і застосовується відповідно до ст.ст. 52-53 ПК України.
Зокрема, в зазначеній податковій консультації ДПС України надає роз'яснення з приводу того, коли починається дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків у 2013 році.
Так, дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків починається з березня 2013 року. Податкове зобов'язання з податку на прибуток, визначене платником у податковій декларації за 2013 рік, зменшується на суму авансових внесків за період січень - грудень 2013 року.
Отже, на практиці такий залік відбувається за результатами звітного року шляхом заповнення додатка ЗП до декларації з податку на прибуток та перенесення його сумарного значення до рядка 13 «Зменшення нарахованої суми податку» річної декларації.
Таким чином, у випадку коли декларування за 2013 рік станом на час звернення про повернення надмірно сплачених авансових платежів з податку на прибуток ще не розпочалося, звітний податковий період - 2013 рік є незавершеним, відповідно до чого платником податків не може ставитися питання про переплату по авансових внесках з податку на прибуток.
Вищевказане ще раз підтверджує процедурну неможливість повернення платнику податків надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток (що самостійно розраховуються та декларуються платником податків, та вважаються узгодженими сумами), оскільки повернення надміру сплачених коштів здійснюється шляхом подання заяви в порядку ст. 43 ПК України, яка в даному випадку застосовуватись не може, у зв'язку з тим, що її положення дозволяють зараховувати лише надміру або помилково сплачені суми податків, в той час як авансовий внесок не є сплаченим надміру або помилково.
Пункт 38.1 ст. 38 ПК України визначає виконання податкового обов'язку як сплату в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Звернення платника податків із заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань є його правом, проте не звільняє останнього від обов'язку сплатити самостійно узгоджену суму податкового зобов'язання, про що кожний суб'єкт господарювання є обізнаним, оскільки відповідно до п. 36.5 ст. 36 ПК України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе саме платник податків.
Зазначена позиція також викладена в листі Міндоходів № 4420/6/15-14-1513 від 01.04.2013 р. та роз'ясненні Міндоходів від 01.07.2013 р.
Враховуючи те, що Податковим кодексом України передбачено визначення суми щомісячних авансових внесків виключно у декларації за попередній звітний рік і не передбачено механізму коригування (зменшення) такої суми протягом року, у платників є можливість здійснити залік сплачених протягом року сум авансових внесків з податку на прибуток у зменшення податку на прибуток по результатам декларування за звітний рік.
Крім того, згідно вимог п.п. 153.3.4 п. 153.3 ст. 153 ПК України, у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.
Отже, на переконання суду, що підтверджується наявними матеріалами справи та наведеними вище нормами податкового законодавства, позивачем також невірно ототожнюються поняття «надмірно сплаченого податкового зобов'язання» та «суми сплаченого авансового внеску», відповідно до чого позовні вимоги також є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а при доведені належного декларування ТОВ «Тамбрандс-Україна», правонаступником прав та обов'язків якого в подальшому став позивач, сплачених у березні-червні 2012 р. коштів в загальному розмірі 80 804 644,87 грн. у податкових деклараціях в якості авансових внесків з податку на прибуток, такі майнові права позивача в подальшому можуть бути захищені шляхом перенесення суми таких перевищених та сплачених авансових внесків по податку на прибуток у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів.
Таким чином, на переконання суду, що також кореспондується з вимогами наведеного законодавства та підтверджується наявними матеріалами справи, сплачені ТОВ «Тамбрандс-Україна» суми коштів до бюджету (які позивач, як правонаступник прав та обов'язків ТОВ «Тамбрандс-Україна», вважає власними та надмірно сплаченими в якості авансових внесків з податку на прибуток за 2012 р.), можуть тільки зменшувати суму авансових внесків у наступних податкових періодах та зменшувати суму податкових зобов'язань з податку на прибуток наступних податкових періодів, однак виключно при належному доведенні їх декларування (зазначеної суми коштів в загальному розмірі 80 804 644,87 грн.) саме ТОВ «Тамбрандс-Україна» в його податкових деклараціях з податку на прибуток в якості авансових внесків чи податкових зобов'язань, чого позивачем, в даному випадку, жодними допустимими доказами по справі доведено не було.
А відтак, суд ще раз наголошує на тому, що виключно податкова декларація є тим документом, в якому платник податків обраховує та визначає свої податкові зобов'язання (декларує їх) для сплати до бюджету, та тільки податкова декларація може бути належним доказом відповідного декларування платником податків його податкових зобов'язань з того чи іншого податку, проте як жоднної податкової декларації по ТОВ «Тамбрандс-Україна» щодо декларування останнім в якості податкових зобов'язань суми коштів у розмірі 80 804 644,87 грн. авансового внеску по податку на прибуток - позивачем суду не надавалося, та було зазначено про відсутність такої декларації.
Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачі 1, 2 та 3, як суб'єкти владних повноважень, довели суду необґрунтованість та безпідставність позовних вимог позивача, що також підтверджується наявними у справі доказами та нормами чинного законодавства України.
Натомість позивач, не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. В адміністративному позові відмовити.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя: Я.І. Добрянська
Дата складання та підписання в повному обсязі постанови - 10.04.2014 р.