Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про відмову у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду
"11" лютого 2014 р.Справа № 922/70/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
при секретарі судового засідання Цірук О.М.
розглянувши заяву ПАТ "Східно-Український Банк "Грант" про видачу виконавчого документу (вх. 70/14) на виконання рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду по справі № 13/12-13 від 26 грудня 2013 р.
за позовом Публічного акціонерного товариства "Східно-Український Банк "Грант", м. Харків
до Приватного підприємства "ТРАНС ПЕТРОЛЬ", м. Київ
простягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно
за участю представників сторін:
представник заявника (стягувача за третейською справою) - Корнієнко В.О. (дов. № 434 від 27.01.2012 р.).
представника боржника за третейською справою - не з'явився
ПАТ "Східно-Український Банк "Грант" звернулось до господарського суду Харківської області із заявою про видачу виконавчого документу на виконання рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 26.12.13 р. по справі № 13/12-13 про стягнення з Приватного підприємства "ТРАНС ПЕТРОЛЬ" на користь Публічного акціонерного товариства "Східно-Український Банк "Грант" суми в розмірі 521274,54 євро, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 26.12.2013 року складає 5701503,35 грн. шляхом звернення стягнення на заставлене майно.
Відповідно до рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 26.12.13 р. у справі № 13/12-13 позовні вимоги ПАТ "Східно-Український Банк "Грант" задоволені повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "ТРАНС ПЕТРОЛЬ" на користь Публічного акціонерного товариства "Східно-Український Банк "Грант" суму у розмірі 521274,54 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 26.12.2013 року складає 5701503,35 грн. шляхом звернення стягнення на заставлене майно за договором застави майна № 5-12-"З" від 11.07.2012 року. А також присуджено до стягнення суму у розмірі 8500,00 грн. сплаченої за надання інформаційної та правової допомоги.
Ухвалою господарського суду від 16.01.2014 року у справі № 922/70/14, прийнято вказану заяву про видачу виконавчого документу та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 09:30 28.01.2014 року.
Ухвалою господарського суду від 28.01.2014 року розгляд заяви про видачу виконавчого документу у справі № 922/70/14 було відкладено на 11.02.2014 року об 11:30.
Представник заявника в судовому засіданні 11.02.2014 року підтримує заяву про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення третейського суду.
Представник боржника по третейській справі в судове засідання 11.02.2014 року не з'явився, витребуваних документів не надав, про причину неявки на час розгляду заяви суд не повідомив.
Відповідно до ст. 122-9 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду розглядається суддею одноособово в судовому засіданні з викликом сторін. Неявка сторін чи однієї із сторін, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду заяви.
Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, в тому числі матеріали третейської справи № 13/12-13, заслухавши пояснення представника заявника, вивчивши обставини справи, суд встановив наступне.
Рішенням Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 26.12.13 р. у справі № 13/12-13, позов ПАТ "Східно-Український Банк "Грант" до ПП "ТРАНС ПЕТРОЛЬ" задоволено та вирішено стягнути з Приватного підприємства "ТРАНС ПЕТРОЛЬ" на користь ПАТ "Східно-Український Банк "Грант" суму у розмірі 521274,54 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 26.12.2013 року складає 5701503,35 грн. шляхом звернення стягнення на заставлене майно, яке передано в заставу банку за договором застави майна № 5-12-"З" від 11.07.2012 року. А також присуджено до стягнення суму у розмірі 8500,00 грн. сплаченої за надання інформаційної та правової допомоги.
Частиною 1 ст. 122-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду розглядається господарським судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду. Заява про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення третейського суду подається до господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом (ч. 2).
При розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 122-10 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 122-10 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відмовляє у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.
Тобто, прийняття третейським судом рішення у справі, яка не підвідомча третейському суду відповідно до закону, є підставою для відмови у видачі виконавчого документа на виконання такого рішення.
За змістом п. 11 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України.
В рішенні третейського суду зазначено про звернення стягнення на заставне майно, що є предметом застави за договором застави майна № 5-12-"З" від 11 липня 2012 року на підставі якого в заставу передано рухоме майно, визначено загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті заставодержателю з вартості предмета застави, здійснено опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги заставодержателя.
В мотивувальній частині рішення третейський суд посилається на норми Цивільного кодексу України, Закону України "Про заставу", Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якими врегульовано, зокрема, підстави та порядок звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та визначені позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Статтею 2 Закону України "Про заставу" визначаються основні положення про заставу. Відносини застави, не передбачені цим Законом, регулюються іншими актами законодавства України.
Частиною 1 ст. 20 Закону України "Про заставу" визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.
Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" який є чинним з 1 січня 2004 року, визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Прикінцевими і перехідними положеннями Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
ПАТ "Східно-Український Банк "Грант" в розумінні цього Закону є обтяжувачем, до якого згідно чинного законодавства перейшло право вимоги за кредитним договором та договорами застави, які є забезпечувальним заходом виконання грошових зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Статтею 26 цього Закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що до переліку обставин, згідно з якими обтяжувач може обрати спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку не належить такий спосіб, як звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження за рішенням третейського суду.
Стосовно звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі рішення суду, суд зазначає наступне. Спірні правовідносини сторін врегульовано Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна та яким не передбачено можливість звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі рішення третейського суду, який в свою чергу є недержавним незалежним органом та не входить до системи судів загальної юрисдикції.
У рішенні Конституційного Суду України від 10.01.2008 р. № 1-рп/2008 визначено, що третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3, є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України. Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (стаття 125 Конституції України). Таким чином, третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції.
Як зазначено в листі Верховного Суду України від 11.02.2009 р. «Практика застосування судами Закону України "Про третейські суди" якщо згідно з положеннями чинного законодавства певне питання вирішується «судом», «у судовому порядку», «на підставі рішення суду» тощо, слід вважати, що йдеться про державні суди. Отже, відповідні питання не підлягають розгляду у третейських судах.
Таким чином, суд в розумінні ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є судом загальної юрисдикції, а нормами спеціального Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не передбачено можливості звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі рішення третейського суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 122-10 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відмовляє у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, зокрема, якщо справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.
Таким чином, оскільки вирішення спорів про звернення стягнення на предмет заястави до компетенції третейських судів не належить, а така категорія справ підлягає вирішенню судами загальної юрисдикцію, або в позасудовому порядку, способи якого, в свою чергу, визначені у ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та з огляду на положення п. 2 ст. 122-10 Господарського процесуального кодексу України, заява Публічного акціонерного товариства "Східно-Український Банк "Грант" про видачу виконавчого документу на виконання рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 26.12.13 р. у справі № 13/12-13 задоволенню не підлягає.
Разом з тим, господарський суд зазначає, що в силу приписів частини 4 статті 122-11 Господарського процесуального кодексу України, після набрання законної сили ухвалою про відмову у видачі виконавчого документа спір між сторонами може бути вирішений компетентним судом у загальному порядку.
Відповідно до приписів статті 111-28 ГПК України, при розгляді даної заяви, судом враховано, що аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 26.12.2011 № 4/1 та в листі Верховного Суду України від 11.02.2009 р. «Практика застосування судами Закону України "Про третейські суди".
З урахуванням викладеного, та керуючись статтями ст. 8, 124 Конституції України, ст. 122-7 - 122-11 ГПК України, ст. 6 Закону України "Про третейські суди",
Відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Східно-Український Банк "Грант" про видачу виконавчого документу на виконання рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 26.12.13 р. у справі № 13/12-13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Східно-Український Банк "Грант" до Приватного підприємства "ТРАНС ПЕТРОЛЬ" про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно.
Суддя М.І. Шатерніков