Справа № 646/12008/13-ц
Провадження № 2/646/2680/2013
18.03.2014 року м. Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі :
головуючого у справі судді Нікуліної Л.П
при секретарі- Жорнік Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі - продажу та визнання права власності, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про усунення перешкод у здійсненні права власності, повернення грошової суми та відшкодування моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, в якому просив розірвати договір купівлі - продажу житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого у АДРЕСА_1, посвідчений ПНХМНО ОСОБА_3 17.11.2011 року за реєстровим № 3392 та визнати за ним право власності на вищезазначений житловий будинок. Також позивач ОСОБА_1 просив стягнути з відповідачки ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 10 000,00 гривень, судові витрати в сумі 480,00 гривень та витрати на отримання юридичної допомоги.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначив, що 17.11.2011 року між ним та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений договір купівлі - продажу житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого у АДРЕСА_1, посвідчений ПНХМНО ОСОБА_3 17.11.2011 року за реєстровим № 3392, але гроші за свій проданий будинок він від відповідачки ані до, ані під час укладення договору не одержував. Зазначив, що відповідачка уговорила його почекати з грішми, які вона повинна була отримати від третіх осіб та віддати йому через кілька днів. Своїми уговорами та обіцянками відповідачка ввела його в оману відносно її дійсних намірів, а тому він погодився підписати договір, реально не отримавши гроші від ОСОБА_2 23.11.2011 року він з ОСОБА_2 подали до Червонозаводського відділу РАГС заяву про державну реєстрацію шлюбу, яка повинна була відбутися 13.01.2012 року, та не відбулась, оскільки відповідачка різко змінила до нього своє становище та перестала спілкуватися з ним. Коли він став вимагати від ОСОБА_2, гроші за проданий будинок, то 05.01.2012 року вона поклала на його рахунок 3000,00 гривень, 21.02.2012 року - 24 000,00 гривень. В теперішній час він звернувся до ОСОБА_2 з проханням розірвати договір купівлі - продажу та повернути будинок, але остання відмовила йому у цьому та пояснила, що грошей вона йому не віддасть та має намір продати будинок стороннім особам. У зв'язку з діями відповідачки ОСОБА_2 він пережив сильний емоційний стрес, погіршився стан його здоров'я, він не може пересуватися без допомоги. Вважав, що відповідачка завдала йому моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яку він зазнав у зв'язку з протиправною, шахрайською поведінкою відповідачки та оцінює цю шкоду в 10 000,00 гривень.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала та звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, в якому просила усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні її власністю, а саме: житловим будинком АДРЕСА_1, зобов'язав ОСОБА_1 надати їй ключи від вказаного будинку, стягнути з відповідача перераховані на його рахунок для придбання будівельних матеріалів кошти в розмірі 27 000,00 гривень та стягнути суму моральної шкоди в розмірі 10 000,00 гривень, судові витрати та витрати на отримання правової допомоги.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 посилалась на те, що 17.11.2011 року між нею та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі - продажу житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого у АДРЕСА_1, посвідчений ПНХМНО ОСОБА_3 17.11.2011 року за реєстровим № 3392. Продаж вказаного будинку був здійснений за 48 000,00 гривень, які ОСОБА_1 отримав від неї в повному обсязі ще до підписання договору, як це вказано в п. 3 договору купівлі - продажу. Після підписання договору вона з відповідачем ОСОБА_1 стали обговорювати питання щодо капітального ремонту будинку та з наших розрахунків сума на цей ремонт склала 27 000,00 гривень. Однак після подачі заяви про реєстрацію шлюбу ОСОБА_1, почав вимагати від неї, щоб вона негайно почала ремонт в будинку. Для того, що ОСОБА_1 не мав сумніви щодо її намірів зробити ремонт у будинку, вона перерахувала на його рахунок суму в розмірі 27 000,00 гривень.Однак ремонт вона не зробила по сімейним обставинам. Також причиною погіршення стосунків між ними стало те, що вона відмовила ОСОБА_1 надавати матеріальну допомогу та допомогу по господарству. Після цього їх стосунки погіршились та відповідач ОСОБА_1 забрав у неї ключі від будинку, позбавив її права користування своєю власністю. Своїми діями ОСОБА_1 принизив її честь та гідність, спричинив тяжкі душевні страждання, у зв'язку з цим позивач ОСОБА_2 оцінила моральну шкоду в розмірі 10 000,00 гривень.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник позов підтримали та просили його задовольнити. Проти зустрічного позову заперечували в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2, та її представник у судовому засіданні зустрічний позов підтримали та просили його задовольнити, проти первісного позову заперечували.
Третя особа - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, про день та час слухання справи повідомлена своєчасно та належним чином. Надала суду письмові пояснення, в яких просила розглядати справу у її відсутності та проти первісного позову заперечувала в повному обсязі.
Суд, заслухавши думку позивача, відповідача, їх представників, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в задоволенні первісного позову та часткове задоволення зустрічного позову, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст.. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В судовому засіданні встановлено, що житловий будинок з надвірними будівлями, розташований у АДРЕСА_1, належав ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого 09.11.2002 року Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим № 2956.
17.11.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі - продажу житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого у АДРЕСА_1, посвідчений Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 17.11.2011 року за реєстровим № 3392. (а.с.16-17)
Ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зі змісту договору купівлі-продажу житлового будинку вбачається,що продавець ОСОБА_1 та покупець ОСОБА_2 під час укладання договору діяли добровільно,перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті,розуміючи значення своїх дій,попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства,що регулюють укладений правочин(зокрема з вимогами щодо недійсності правочину).
Відповідно до п. 1 Договору купівлі - продажу від 17.11.2011 року, ОСОБА_1 передлав у власність ОСОБА_2, а ОСОБА_2 прийняла у власнітьс житловий будинок номер АДРЕСА_1, та сплатила обумовлену грошову суму.
Також, відповідно до п. 3 вищезазначеного договору купівлі - продажу, продаж житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 здійснено за 48 000,00 гривень, які ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 повністю, ще до підпису договору. (а.с. 16)
Обгрунтування позивача ОСОБА_1 стосовно укладення даного договору під впливом омани суд не може прийняти до уваги оскільки дані доводи не підтверджені певними доказами. Не надано доказів відсутності волевиявлення позивача ОСОБА_1, та відповідача ОСОБА_2 на укладення договору купівлі-продажу житлового будинку та доказів того, що гроші за житловий будинок при укладенні договору не були передані ОСОБА_1
Позивач ОСОБА_1 підтвердив,що в договорі купівлі-продажу житлового будинку від 17.11.2011 року стоїть його підпис.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що знає ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки вони проживали разом. ОСОБА_1 їй говорив, що спочатку він уклав заповіт на ім'я ОСОБА_2, а потім вони уклали договір купівлі - продажу. Влітку 2013 року до кінця серпня 2913 року позивач з відповідачем ще проживали разом, а потім вона їх не бачила. Наміру купувати у ОСОБА_1, дім у неї не було.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що ОСОБА_1, він бачить рідко, в його будинку ніколи не був. Зазначив, що на городі бачив ОСОБА_2
В судовому засіданні свідок ОСОБА_9, пояснив, що бачив, як ОСОБА_2 прибирала на городі за адресою: АДРЕСА_1. Потім він дізнався, що ОСОБА_1 продав будинок та отримав за нього мало грошей.
Таким чином, суд приходить до висновку, що порушень вимог, які містяться в ч. 1-5 ст. 203 ЦК України, щодо чинності правочину, при укладенні цього договору купівлі-продажу не допущено.
За таких обставин суд вважає відсутніми підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.11.2011 року та стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 10 000,00 гривень.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
З тексту ч.1 ст.16 ЦК України вбачається, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вищевказані статті дають підставу для висновку про те, що у разі якихось обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру правочинів право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу посвідченого ПНХМНО ОСОБА_3 17.11.2011 року за реєстровим № 3392. (а.с. 67-69)
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 перешкоджає у користуванні правом власності ОСОБА_2 шляхом ненадання доступу до житлового будинку по АДРЕСА_1.
Таким чином позивач ОСОБА_2 обмежена у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, і як власник вона має право вимагати усунення відповідної перешкоди, зокрема шляхом надання їй ключів від вищезазначеного житлового будинку та доступу до нього.
Що стосується стягнення з ОСОБА_1 грошей в розмірі 27 000,00 гривень, які були перераховані на рахунок ОСОБА_2 відповідачу ОСОБА_1 для здійснення капітального ремонту будинку, суд відмовляє в задоволенні зазначеної вимоги у зв'язку з її необґрунтованістю та безпідставністю.
Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» визначено поняття моральної шкоди. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п. 5 вказаної постанови обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Враховуючи положення вказаних статей, приймаючи до уваги те, що позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 як при зверненні до суду, так і в ході розгляду справи в обґрунтування моральної шкоди, її розміру, не було надано доказів з точки зору їх відповідності положенням ст. ст. 57-59 ЦПК України, на які б вона посилалась як на підставу своїх вимог в даній частині позову, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі - продажу та частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про усунення перешкод у здійсненні права власності, повернення грошової суми та відшкодування моральної шкоди.
Згідно з вищевикладеним, керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 23, 202, 316-319, 321, 386, 391, 509, 526, 610, 629, 655, 1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (із змінами, внесеними згідно з Постановою ВСУ №5 від 25.05.2001р.), суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про розірвання договору купівлі - продажу та визнання права власності - відмовити.
Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про усунення перешкод у здійсненні права власності , повернення грошової суми та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права користування та розпорядження житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 шляхом надання ключів від будинку та доступу до нього.
В решті позовних вимог - відмовити.
Відповідно до ст.294 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Л.П. Нікуліна