91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
01.06.09 Справа № 17/67
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», м. Луганськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», м. Луганськ
про стягнення 1028106 грн. 62 коп.
Суддя Фонова О.С.
Представники:
від позивача -Лавриненко В.С., довіреність № 10 від 01.01.2009;
від відповідача -Булана О.С., довіреність № 72 від 31.12.2008;
На підставі ст. 77 ГПК України у засіданні суду було оголошено перерву з 14.05.2009 до 01.06.2009 на 10 год. 20 хв.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми боргу за спожиту активну електроенергію -916230 грн. 43 коп., інфляційних нарахувань у сумі 52297 грн. 93 коп., 3% річних у сумі 6742 грн. 91 коп. та пені у сумі 53940 грн. 41 коп.
Позивачем в судовому засіданні 14.05.2009 було надано лист № б/н від 14.05.2009, згідно якого станом на 14.05.2009 за даними позивача позовні вимоги складають 916230,43 грн., інфляційних нарахувань у сумі 50771,04 грн., 3% річних у сумі 6789,79 грн. та пені у сумі 54315,36 грн., всього -1028106,62 грн.
Зазначене по суті є зменшенням позовних вимог, що не суперечить приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином позовними вимогами слід вважати зменшені вимоги, зазначені вище.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 01.06.2009 № 21/67 подав клопотання про зменшення розміру пені, яке обґрунтоване складним фінансовим становищем підприємства.
Дослідивши обставини справи, надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд
01.08.2008, між ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» (позивач у справі) та ТОВ «Луганськвода»(відповідач у справі) було укладено договір № 1008нн на постачання електричної енергії (далі -Договір), за яким Постачальник -ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання», зобов'язався постачати електричну енергію, а Споживач -ТОВ «Луганськвода»зобов'язався оплачувати Постачальнику її вартість.
Відповідно до п. 2.3.3 Договору відповідач зобов'язується для визначення величини спожитої електроенергії щомісячно останнього числа згідно з Додатком „Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії” знімати покази розрахункових засобів обліку, оформляти результати відповідно до Додатку „Форма „Акт про зняття показів розрахункових засобів обліку”, та направляти уповноваженого представника до позивача для подання вказаного акту за розрахунковий період і отримання рахунків для здійснення остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію.
У відповідності з п. 9 Додатку «Порядок розрахунків»до Договору остаточний розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, а також надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії Споживач здійснює на підставі наданих Постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.
Відповідно до п. 3 вказаного Додатку до Договору, величина коштів, яку необхідно сплатити за спожиту протягом розрахункового періоду електроенергію визначається наступним чином: Обсяг спожитої електричної енергії між датами зняття показів розрахункових засобів обліку розкладається пропорційно до тривалості дії протягом розрахункового періоду кожного з тарифів, після чого величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як сума добутків тарифів на відповідний їм обсяг електричної енергії.
На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено електричну енергію відповідачеві належним чином.
Однак, відповідачем умови договору по сплаті спожитої активної електроенергії не виконано, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за активну електроенергію за вересень 2008 року, за період з листопада 2008 року по січень 2009 року на сплату якої позивачем було виставлено рахунки № 1008нн/9/1 від 01.10.2008, № 1008нн/11/1 від 01.12.2008, № 1008нн/12/1 від 05.01.2009 на загальну суму 951363,71 грн. Вручення зазначених рахунків відповідачу підтверджується матеріалами справи.
Оплату відповідачем було здійснено частково у сумі 35133,28 грн., у зв'язку з чим за ним також утворилась заборгованість у сумі 916230,43 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач умови договору порушив та виставлені рахунки не сплатив, позивач звернувся до суду та просить стягнути заборгованість у судовому порядку.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 50771,04 грн., 3% річних у сумі 6789 грн. 79 коп. за період з 14.10.2008 по 20.03.2009 та пені у сумі 54315,36 грн. за період з 14.10.2008 по 20.03.2009.
Відповідач подав клопотання про зменшення розміру пені, яке обґрунтоване складним фінансовим становищем підприємства.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.
Матеріалами справи підтверджено постачання позивачем електричної енергії відповідачу, на виконання умов Договору, та виставлення платіжних доручень на їх оплату. Однак, зобов'язання по перерахуванню позивачеві вартості спожитої активної електроенергії в обумовлені Договором строки відповідачем не були виконані у повному обсязі та вчасно, що підтверджено наданими позивачем доказами.
З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті боргу у сумі 916230,43 грн. - за спожиту активну електроенергію.
Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачена сторонами у п. 4.4.1 Договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 54315,36 грн., згідно уточненого розрахунку, яка є вірно нарахованою та обґрунтовано заявленою.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України - у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Суд враховує, що відповідач є підприємством, яке надає послуги з водопостачання та водовідведення, а споживачі несвоєчасно та не в повному обсязі сплачують послуги відповідача, що в свою чергу веде до виникнення заборгованості і затримки оплати електроенергії.
Крім того, стягнення пені суттєво погіршить фінансовий стан відповідача, призведе до зростання заборгованості, що може відобразитися на якості послуг з водопостачання та водовідведення, що надаються споживачам.
З огляду на викладене, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача, застосувавши ст. 233 ГК України, та зменшити розмір пені, яка підлягає до стягнення, на 50% - до 27157,68 грн. У стягненні решти пені слід відмовити
Крім того, позивач просить стягнути 3% річних у сумі 6789,79 грн. та інфляційні нарахування у сумі 50771,04 грн. згідно наданого розрахунку.
Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.
Отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 6789,79 грн. та інфляційні нарахування у сумі 50771,04 грн. відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію у сумі 916230,43 грн., пені у сумі 27157,68 грн., 3% річних у сумі 6789,79 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 50771,04 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню з віднесенням судових витрат на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України.
Судові витрати з суми зменшених позовних вимог відносяться на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, п. 3 ч. 1 ст. 83, 84, 85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», м. Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, б. 166, ідентифікаційний код 35554719 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35-а, ідентифікаційний код 31443937:
- борг за активну електроенергію у сумі 916230,43 грн.на п/рахунок зі спеціальним режимом використання № 260393189060 в ЛОУ ВАТ «Державний Ощадний банк України», МФО 304665, видати наказ;
- пеню у сумі 27157,68 грн., 3% річних у сумі 6789,79 грн. та інфляційні нарахування у сумі 50771,04 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 10281,06 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 117,87 грн. на п/рахунок № 2600518645 у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 304007, видати наказ.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення: 09.06.2009.
Суддя О.С. Фонова