01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.06.2009 № 34/112
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Вербицької О.В.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Трофімець С.С. ( довіреність № 1-4-360 від 06.02.2009 р.)
від відповідача - Сербіна О.В.(довіреність № 12/01-09 від 12.01.2009р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія"
на рішення Господарського суду м.Києва від 30.03.2009
у справі № 34/112 (суддя
за позовом ТОВ "Комерційний банк "Даніель"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 26297,82 грн заборгованості за кредитом
Рішенням Господарського суду м.Києва від30.03.2009р. у справі №34/112 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Перша Західно-Українська Лізингова Компанія” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційний банк” Даніель” 18380,61 грн. заборгованості за кредитом, 420,95 грн. заборгованості за відсотками, 164,57 грн. пені, 262,98 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Перша Західно-Українська Лізингова Компанія” подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким в повному обсязі відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Комерційний банк” Даніель” в задоволенні його позову. Відповідач зазначає, що зазначена справа була розглянута у відсутності представника відповідача. Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду є випадок, коли справу розглянуто господарським судом за відсутності будь-якої із сторін. Рішення було підписано 30.03.2009 р., а відповідач отримав його 10.04.2009 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Комерційний банк” Даніель” надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Перша Західно-Українська Лізингова Компанія” без задоволення. При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю „Комерційний банк” Даніель” зазначає про те, що відповідач посилається в своїй апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм процесуального права, а саме, вимог статті 77 ГПК України, в частині розгляду справи по суті за відсутності відповідача, але посилання відповідача не відповідають дійсним обставинам справи. Ухвала суду про порушення провадження у справі направлялася відповідачу на фактичну адресу, що підтверджується повернутим повідомленням про вручення поштового відправлення № 06952201. Відповідач не повідомив суд про причину своєї неявки в судове засідання, а тому суд правомірно розглянув справу у його відсутності. Відповідач не оскаржує рішення по суті, оскільки не заперечує проти наявності заборгованості за кредитним договором, тобто відповідач фактично визнає позовні вимоги.
Згідно із ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі докази по справі, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Комерційний банк” Даніель” звернулося до господарського суду першої інстанції з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Перша Західно-Українська Лізингова Компанія” про стягнення заборгованості за кредитним договором № 9/2007, укладеним між Банком і Компанією 01.02.2007 р. на загальну суму 26 297,82 грн.
В суді першої інстанції були прийнятті від позивача уточнення позовних вимог, в яких позивач просив стягнути з відповідача 18380,61 грн. заборгованості за кредитом, 420,95 грн. заборгованості за відсотками, 164,57 грн. пені.
Оскаржуваним рішенням господарського суду першої інстанції позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача 18380,61 грн. заборгованості за кредитом, 420,95 грн. заборгованості за відсотками, 164,57 грн. пені.
Апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування вказаного рішення господарського суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 01.02.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Комерційний банк” Даніель” ( далі позивач ) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Перша Західно-Українська Лізингова Компанія” ( далі відповідач ) укладено кредитний договір, відповідно до п. 1.1 якого позивач надає відповідачу кредит у сумі 38 849,29 грн., а відповідач зобов'язується повернути фактично отриманий кредит у термін до 29 січня 2010 року включно й щомісяця сплачувати відсотки за користування кредитними коштами: за період з 01.02.2007 р. до 07.09.2008 р. включно у розмірі 19,5 % річних; за період з 08.09.2008 р. до 29.01.2010 р. включно у розмірі 23 % річних, а за користування кредитними коштами з моменту, вказаному у пункті 5.2 цього договору, сплачувати 39 % річних, до повного погашення заборгованості за кредитом, а також штрафи та пені у розмірах та у випадках, передбачених цим договором.
Згідно з п. 5.2 кредитного договору при порушенні відповідачем терміну повернення кредиту, а також у випадку порушення термінів або суми, визначених графіком погашення кредиту, відповідач сплачує позивачу відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 39 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості, починаючи з дня наступного за датою, виникнення простроченої заборгованості.
Розрахунок відсотків за користування кредитними коштами здійснюється на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році.
Сторонами був укладений додаток № 1 до цього договору, в якому ними було узгоджено графік погашення кредиту. Зазначений графік було змінено з 08.09.2008 р. відповідно до додатку № 1 до договору, який було укладено на виконання умов п. 2 додаткової угоди № 1.
Відповідач отримавши кредит, від позивача у сумі 38 849,29 грн., що підтверджується банківськими виписками, свої зобов'язання відносно його погашення та погашення відсотків належним чином не виконав.
Станом на 23.01.2009 р. заборгованість за кредитом складала 25 821,76 грн., по нарахованим відсоткам у сумі 405,21 грн., за нарахованою пенею за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у сумі 70,85 грн.
Відповідно до п. 2.2 договору при спливі термінів сплати відсотків та погашення кредиту позивач має право здійснювати договірне списання необхідних сум з поточного чи інших рахунків відповідача. У випадку недостачі коштів для повного виконання зобов'язань за договором, зобов'язання по цьому договору виконуються в наступній послідовності: сума прострочених відсотків за користування кредитними коштами; сума відсотків за користування кредитними коштами; сума кредиту; сума неустойки.
Згідно з банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи, відповідач в процесі розгляду справи сплатив частину заборгованості перед позивачем, а позивач в свою чергу списав та направив кошти на погашення заборгованості.
Відповідно до довідки № 1-9-1015 від 30.03.2009 р. заборгованість відповідача по кредиту становить 18380,61 грн., заборгованість за відсотками становить 420,95 грн., пеня становить 164, 87 грн. Відповідачем не спростований в суді факт наявності зазначеного боргу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона, зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію або утримання від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Однак відповідач, в порушення зазначених норм та умов договору своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту згідно з графіком, сплати нарахованих за останнім процентів, не виконав в повному обсязі.
Згідно з ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, неустойкою, штрафом, пенею. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.1 договору при порушенні відповідачем якого-небудь із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, передбаченими пунктами 5.1, 5.2 договору, терміну повернення кредиту, передбаченого п. 1.1 договору, а також термінів та суми часткового погашення кредиту згідно з графіком погашення кредиту, передбаченого п.1.3. договору, відповідач виплачує позивачу за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня.
З урахуванням того, що факт наявності у відповідача заборгованості по кредитному договору в суді доведений, розрахунок заборгованості здійснений відповідно до умов кредитного договору, який не суперечить нормам чинного законодавства, апеляційний господарський суд вважає, що господарський суд першої інстанції правомірно задовольнив позов в повному обсязі.
При таких обставинах, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду першої інстанції, оскільки воно прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, адже не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -
Рішення Господарського суду м.Києва від30.03.2009р. у справі №34/112 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Матеріали справи № 34/112 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді Вербицька О.В.
09.06.09 (відправлено)