28 травня 2009 р.
№ 3/78
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
суддів:
Кочерової Н.О.
Мамонтової О.М.
Черкащенка М.М.
розглянувши
касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "Лінора"
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду
від 12.02.2008 року
у справі
№ 3/78
господарського суду Закарпатської області
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "Лінора"
до
відкритого акціонерного товариства "Мукачівська трикотажна фабрика "Мрія"
про
стягнення 2941,20 грн. збитків
за участю представників сторін:
від позивача: Розман С.Ю. дов. № 02 від 10.01.2008 року
від відповідача: не з'явилися
В вересні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Лінора" звернулося до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Мукачівська трикотажна фабрика "Мрія" про стягнення, з урахуванням змінених позовних вимог, 2941,20 грн. збитків, завданих внаслідок дострокового припинення договірних зобов'язань.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що для виконання взятих на себе зобов'язань перед відповідачем ним укладено договір оренди нежилих приміщень для організації швейного цеху. Однак, в подальшому відповідачем достроково розірвано укладений між сторонами договір, що змусило позивача звільнити всіх прийнятих раніше працівників та призвело до втрати необхідності у користуванні орендованими приміщеннями.
Рішення господарського суду Закарпатської області від 17.12.2008 року (суддя В.В.Мокану) позов задоволено частково. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Мукачівська трикотажна фабрика "Мрія" 2500,0 грн. збитків та 1187,0 грн. судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується проведення позивачем протягом липня -листопада 2008 року орендних платежів в сумі 2500,0 грн., що є реальними витратами позивача, пов'язаними з односторонньою відмовою відповідача від договору.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2008 року (судді: Орищин Г.В. -головуючий, Галушко Н.А., Краєвська М.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
При цьому, апеляційний господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено і нормативно не обґрунтовано жодної з підстав для відшкодування збитків, зокрема, не доведено факту заподіяння йому збитків, причинового зв'язку між самою шкодою на неправомірними діями відповідача.
В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Лінора" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15.02.2008 року між відкритим акціонерним товариством "Мукачівська трикотажна фабрика "Мрія" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Лінора" (виконавець) укладено договір № 36, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає і виконує роботи по пошиву трикотажних виробів в обумовлені терміни з дотриманням вимог щодо якості і технології.
Відповідно до п.1.2 Договору робота виконується виконавцем в міру надання замовником крою та допоміжних матеріалів.
Для виконання замовлень згідно умов договору замовник може надавати виконавцю швейне спецобладнання в робочому стані. Передача обладнання здійснюється відповідними фахівцями сторін згідно акта прийому-передачі і накладної. З моменту підписання акта прийому-передачі і накладної виконавець несе повну відповідальність за збереження обладнання (п.2.7. договору).
Пунктом 8.1 сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє на протязі трьох місяців.
05.05.2008 року між сторонами у справі укладено договір № 2, умови якого тотожні з договором № 36, з терміном дії договірних зобов'язань між сторонами на рік з моменту його підписання.
02.07.2008 року відповідач письмово повідомив позивача про тимчасове припинення співпраці за договором та виставив вимогу повернути швейне спецобладнання.
Листом від 28.07.2008 року № 446 відповідач повторно повідомив позивача про припинення договору № 2 від 05.05.2008 року та, посилаючись на п.6.2. договору, просив підготувати обладнання для повернення відкритому акціонерному товариству "Мукачівська трикотажна фабрика "Мрія" до 05.08.08 року.
Також встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Лінора" 01.03.2008 року орендувало нежитлові приміщення площею 56,4 кв.м. в с.Загаття для організації швейного цеху, уклавши з гр.Мкртичевим А.А. (орендодавцем) договір оренди приміщення.
Згідно умов цього договору, приміщення передається в оренду для здійснення орендарем (позивачем у справі) виробничої діяльності, передбаченої його статутом.
Пунктом 7.1 договору оренди визначено, що його укладено на три роки.
Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України сторона, яка порушила зобов'язання, має відшкодувати іншій стороні завдані цим збитки.
Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Як правильно зазначив апеляційний господарський суд, відшкодування збитків є мірою відповідальності, яка застосовується за наявності вини заподіювача, шкоди і причинного зв'язку між самою шкодою та неправомірними діями особи, що заподіяла шкоду.
Позивач, як на підставу позовних вимог про стягнення збитків, посилається на укладений договір оренди приміщення від 01.03.2008 року, зазначаючи, що саме на виконання умов договорів, укладених з відповідачем (№ 36 та № 2), ним укладено договір оренди. Дострокове розірвання відповідачем укладених договорів № 36 та № 2 призвело до втрати необхідності у користуванні орендованими приміщеннями, за які позивачем сплачується орендна плата.
Однак, розглядаючи справу повторно, господарський суд апеляційної інстанції дослідив, що договір оренди приміщення від 01.03.2008 року, укладений терміном на три роки, тоді як договір № 36 від 15.02.2008 року укладався терміном на три місяці, а договір № 2 -на 1 рік.
Крім того, зі змісту договору оренди не вбачається, що даний договір укладено саме на виконання умов договорів № 36 чи № 2, укладених з відкритим акціонерним товариством "Мукачівська трикотажна фабрика "Мрія", натомість, п.1.1 договору оренди визначено, що майно передається в оренду для здійснення товариством з обмеженою відповідальністю "Лінора" (орендарем) виробничої діяльності, передбаченої його статутом.
Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду та вважає, що позивачем не доведено і нормативно не обгрунтовано підстав для відшкодування збитків, зокрема, не доведено факту заподіяння йому збитків, причинного зв'язку між самою шкодою та неправомірними діями відповідача.
Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний господарський суд в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності і прийняв постанову, яка відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Посилання скаржника на порушення та неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови норм матеріального чи процесуального права не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.
Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильного висновку суду і не заслуговують на увагу.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лінора" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2008 року у справі № 3/78 без змін.
Головуючий суддя Н. Кочерова
Судді О. Мамонтова
М. Черкащенко