01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
"03" червня 2009 р. № 13/111-09
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції, м. Українка
до Відкритого акціонерного товариства "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" Трипільска філія, м. Київ
про врегулювання розбіжностей щодо умов договору
Суддя Наріжний С.Ю.
Представники:
від позивача: Грибець В.А. -довіреність;
від відповідача Стельникович С.А. -довіреність;
В провадженні господарського суду Київської області у судді Наріжного С.Ю. знаходиться справа №13/111-09 за позовом відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції до Відкритого акціонерного товариства "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" Трипільска філія про врегулювання розбіжностей щодо умов договору №62/30 від 29.12.2008 р. про надання послуг з перевезення вантажів та зобов'язання укласти договір №62/30 від 29.12.2008 р. в частині неврегульованих умов в редакції позивача.
Позивач стверджує, що при укладанні з відповідачем договору №62/30 від 29.12.2008 р. про надання послуг з перевезення вантажів він не приймав пропозиції відповідача викладені у протоколі розбіжностей від 12.01.2009 р. у зв'язку з чим відповідно до ст. 181 ЦК України звернувся до суду для узгодження таких розбіжностей в судовому порядку.
Відповідач у відзиві на позов від 03.06.2009 р. проти позову заперечує та просить суд припинити провадження у справі у зв'язку з відсутність предмету спору з тих підстав, що позивач не передавав у 20-ти денний строк до суду спір щодо узгодження розбіжностей по договору, у зв'язку з чим відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України такі розбіжності рахуються прийнятими в редакції відповідача.
Розглянувши матеріали справи, додані до позовної заяви та у процесі розгляду справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, суд
Позивач направив відповідачу два екземпляри проекту договору №62/30 від 29.12.2008 р. про надання послуг з перевезення вантажів для підпису.
13.01.2009 р. за вих. №10 відповідач листом направив позивачу підписаний ним договір №62/30 від 29.12.2008 р. з двома екземплярами протоколу розбіжностей від 12.01.2009 р. до договору.
Даний договір разом з двома протоколами розбіжностей був отриманий позивачем 16.01.2009 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення позивачу саме 16.01.2009 р., що представником позивача не заперечується.
Як зазначає позивач за результатами розгляду протоколу розбіжностей до договору від 12.01.2009 р. він не погодився з новою редакцією пунктів договору і, як наслідок, 06.02.2009 р. звернувся до суду з відповідним позовом направивши його на адресу суду поштовою кореспонденцією.
Відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Частиною 6 ст. 179 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.
Пунктом 4.3 Статуту Трипільської філії відповідача предметом діяльності філії є, зокрема, надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом, подавання та забирання вагонів, маневрової роботи.
Згідно листа Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №02-05/964 від 27.06.2007 р. відповідач має ознаки монопольного становище на ринку вантажних перевезень по власних під'їзних коліях (а.с. 72).
Таким чином, з огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що укладення спірного договору про надання послуг залізничного транспорту по подачі та забиранню вагонів є обов'язковим для сторін.
Договір, щодо пунктів якого між сторонами маються розбіжності, має своїм предметом якраз надання позивачем послуг по подачі та забиранню вагонів, тобто послуг з вантажних перевезень по залізним коліям позивача щодо яких останній у встановленому порядку визнаний Антимонопольним комітетом України монополістом.
На підставі зазначеного суд застосовує до зазначених правовідносин ст. 181 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Аналогічні ж положення містяться і в п. 3.4 „Правил обслуговування залізничних під'їзних колій” затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р. згідно якого розбіжності, що залишилися неврегульованими, оформлюються новим протоколом і у двадцятиденний термін після дня їх розгляду передаються залізницею до господарського суду. Якщо в указаний термін розбіжності не будуть направлені до господарського суду, то договір набуває чинності в редакції підприємства.
Неможливість прийняття розбіжностей до договору в редакції відповідача стала очевидною для позивача після отриання зазначених розбіжностей 16.01.2009 р.
Тобто передбачений ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України строк для передачі до суду неврегульованих розбіжностей розпочався 17.01.2009р. і закінчився 05.02.2009 р.
Проте, судом встановлено, що позивач пропустив встановлений п. 3.4 Правил та ч. 7 ст. 181 ГК України строк для звернення до суду для узгодження розбіжностей по спірному договору, оскільки позовну заяву направлено позивачем по пошті на адресу суду за межами двадцятиденного строку встановленого ч. 7 ст. 181 ГК України.
Посилання позивача на той факт, що він передав спір на розгляд суду 06.02.2006р. в зв'язку з тим, що попередній розгляд документів згідно його Інструкції з діловодства повинен здійснюватись у день одержання або в перший робочий день, а він отримав протокол розбіжностей 16.01.2009 р. о 15.00 год. під кінець робочого дня, а тому тільки 19.01.2009 р. опрацював документ не спростовує пропуску позивачем строку встановленого п. 4.3 правил та ст. 181 ГК України.
Таким чином, оскільки позивач пропустив встановлений чинним законодавством термін для передачі до суду узгодження розбіжностей по спірному договору, то пропозиції відповідача відповідно до ч. 7 ст. 181 ГК України, викладені у протоколі розбіжностей від 12.01.2009 р. вважаються прийнятими позивачем у редакції відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що між сторонами на час розгляду справи відсутній предмет спору щодо вимог заявлених позивачем, оскільки в силу положень ст. 181 Господарського кодексу України усі розбіжності щодо спірного договору вважаються такими, що є узгоджені з підстав наведених вище, а тому провадження по справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 9 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України” N 02-5/612 від 23.08.94 при вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що відповідно до пункту 3 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 N 7-93 "Про державне мито" останнє підлягає поверненню позивачеві тільки у випадках припинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктами 1 і 3 статті 80 ГПК. В усіх інших випадках застосування статей 80 та 81 ГПК державне мито поверненню не підлягає.
За таких обставин судові витрати по справі покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі вищевикладеного, керуючись п.1-1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -
Провадження по справі 13/111-09 припинити.
Суддя Наріжний С.Ю.