27 травня 2009 р.
№ 04/1991
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С.,
суддів Доповідач -Жаботина Г.В.Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Домачук В.А.
від відповідача: Гордієнко М.М.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дім шпалер”
на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.10.2008р.
у справі № 04/1991 Господарського суду Черкаської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дім шпалер”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Цибулівський цукровий завод”
про стягнення 2442411,90 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Дім шпалер” звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Цибулівський цукровий завод” про стягнення 2442411,90 грн.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.05.2008р. (суддя Н.М.Голосінський) позовні вимоги задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Цибулівський цукровий завод” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дім шпалер” 2442411,90грн. заборгованості, 25500,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.05.2008р., Товариство з обмеженою відповідальністю “Цибулівський цукровий завод” подало апеляційну скаргу.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.10.2008р. (судді: Т.В.Ільєнок, П.К.Міщенко, Г.В.Корсакова) апеляційну скаргу задоволено, рішення Господарського суду Черкаської області від 05.05.2008р. скасовано, припинено провадження по справі.
Не погодившись з постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.10.2008р., Товариство з обмеженою відповідальністю “Дім шпалер” подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.10.2008р. та залишити в силі рішення Господарського суду Черкаської області від 05.05.2008р. Свою вимогу Товариство з обмеженою відповідальністю “Дім шпалер” мотивує тим, що господарським судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю “Цибулівський цукровий завод” доводить безпідставність вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Дім шпалер” та просить залишити касаційну скаргу без розгляду, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.10.2008р. -без змін.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування місцевим та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Дім шпалер” підлягає задоволенню частково.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що 10.06.2005р. позивач уклав з СТОВ “Тікич” договір купівлі-продажу цукрового буряка за умовами якого сторони зобов'язалися одна передати товар, а інша оплатити його. За умовами договору загальна вартість товару становить 3260250грн.
Проте, в матеріалах справи відсутній договір щодо купівлі-продажу цукрового буряка, що є порушенням господарським судом ст. 32 ГПК України.
Правила щодо моменту набуття права власності за договором встановлено ст. 334 ЦК України, згідно ч. 1 та ч. 2 якої право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що переданням майна є вручення цього майна набувачеві.
Проте, господарським судом попередніх інстанцій не було досліджено обставин щодо того, чи було фактично вручено позивачеві майно, яким є цукровий буряк, за вищезгаданим договором купівлі-продажу та в якій кількості чи даним договором передбачено інший порядок набуття позивачем права власності.
Як вже було зазначено, позивач просить стягнути з відповідача 2442411,90грн. заборгованості за реалізований відповідачем цукор у кількості 904,597т.
Проте, господарським судом на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку не було досліджено обставин щодо набуття позивачем права власності на 904,597т. цукру та які порушення права власності позивача здійснено відповідачем.
Не дано господарським судом першої інстанції і правової оцінки правовідношенням, що виникли між сторонами.
Припиняючи провадження по справі, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки між сторонами по даній справі не було встановлено фактичних правовідносин, питання стягнення грошових коштів отриманих від реалізації цукру-піску в кількості 904,597 тонн досліджувалося в межах розгляду господарської справи № 03/1375-2-2-27/07, а тому відповідно до п. 2 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Проте, з таким висновком господарського суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки, як встановлено апеляційною інстанцією, у справі № 03/1375-2-2-27/07 за позовом Дем'яник Н.М. та Нагаєвського А.С. до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Тікич”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Дім шпалер” предметом спору було визнання угод недійсними в зв'язку з невідповідністю їх вимогам закону.
Отже, вважати, що є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав правові підстави відсутні.
За таких обставин, постанова господарського суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.
Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дім шпалер” задовольнити частково.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.05.2008р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.10.2008р. у справі № 04/1991 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Уліцький А.М.