Рішення
05.06.2009 Справа № 3/43
За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, м. Ужгород
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Перечинському районі, м. Перечин
про стягнення суми 9978 грн. 43 коп. збитків.
Суддя господарського суду - В.В.Мокану
Представники:
Позивача - Фраткіна Т.Ф., довіреність № 6 від 10.01.2009 року
Відповідача - Лендєл І.Ю., довіреність № 152/01-8 від 10.04.2008 року
СУТЬ СПОРУ: Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області, м. Ужгород заявлено позов до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Перечинському районі, м. Перечин про стягнення суми 9978 грн. 43 коп. збитків у вигляді неодержаних доходів.
В судовому засіданні 29.05.2009 року оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 ГПК України.
Позовні вимоги обґрунтовано фактом спричинення державі збитків у вигляді неодержаної орендної плати за договором оренди від 26.12.2007 року, який був укладений помилково з відповідачем як з бюджетною організацією, яка фінансується за рахунок державного бюджету, для якої законодавством встановлено символічну орендну плату в розмірі однієї гривні в рік. Позивач стверджує, що помилка в укладенні договору відбулась з вини відповідача, який для укладення договору подав позивачу пакет документів в обсязі, визначеному Переліком документів, які подаються орендарем орендодавцеві для укладення договору оренди майна, що належить до державної власності, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 14.11.2005 року № 2975, для орендарів - бюджетних організацій.
Відповідач проти позову заперечив, пославшись на те, що винними в неправильній оцінці наданих відділенням Фонду як потенційним орендарем документів і, як наслідок, укладення договору з помилковим визначенням розміру орендної плати, є посадові особи РВ ФДМУ, які брали участь в прийнятті рішення про укладення договору саме на таких умовах. Стверджує, що для укладення договору відповідачем були подані і статут Фонду, і положення про відділення, із змісту яких можна було зробити однозначний висновок про статус потенційного орендаря. Доповненням до відзиву на позовну заяву наголошує, що господарським судом вже розглядався спір між тими ж сторонами з тих же підстав, провадження у справі за яким було припинено.
продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 05.06.2009 року у справі № 3/43
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін,
Між позивачем як орендодавцем та відповідачем як орендарем 26.12.2007 року був укладений договір № 115-07/06-05 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності - вбудованих приміщень загальною площею 61,5 кв.м на 1 поверсі адмінбудинку Перечинського відділення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції, розміщеного по вул. Червоноармійській, 3 у м. Перечин, строком дії на 10 років. Умовами зазначеного договору розмір орендної плати визначено в сумі 1 грн. в рік, виходячи із приписів п. 10 Методики розрахунку і використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України № 786 від 01.10.1995 року (з наступними змінами), як для орендаря - бюджетної організації, яка утримується за рахунок державного бюджету.
Під час дії договору виявилось, що віднесення орендаря до організацій, які утримуються за рахунок державного бюджету, є помилковим, оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків, територіальним органом якого є відділення - орендар за договором, згідно Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням; система фінансування Фонду відповідно до ст. 46 Закону є автономною, незалежною від будь - якої іншої системи фінансування та здійснюється за рахунок страхових внесків роботодавців; капіталізованих платежів, що надходять у випадках ліквідації страхувальників у встановленому порядку; коштів, одержаних від стягнень відповідно до цього Закону та Кодексу України про адміністративні правопорушення; добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству. Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України. Отже, розмір орендної плати у договорі визначено невірно, в зв'язку з чим РВ ФДМУ звернулось з позовом до відповідача у даній справі про визнання договору оренди недійсним. В процесі розгляду господарським судом Закарпатської області справи № 17/153 за вищевказаним позовом сторони 25.02.2009 року підписали додатковий договір №1 про внесення змін до договору оренди № 115-07/06-05 від 26.12.2007 року, яким визначили місячну орендну плату за базовий місяць оренди січень 2009 року в розмірі 1789,63 грн. Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 26.02.2009 року провадження у справі № 17/153 припинено в зв'язку з відмовою від позову.
Орендну плату, неотриману в період з початку дії договору по грудень 2008 року включно в розмірі, визначеному відповідно до умов додаткового договору № 1, позивач вважає збитками, нанесеними відповідачем.
Аналізуючи аргументи позивача стосовно того, що у помилковому встановленні розміру орендної плати є винним відповідач, суд констатує наступне.
Відповідно до ст. 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, яка регламентує порядок укладення договору оренди, укладенню договору передує звернення особи, яка бажає укласти договір, до орендодавця з заявою, проектом договору, а також іншими документами згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України. Дослідженням пакету документів,
продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 28.05.2009 року у справі № 3/34
який було додано відповідачем як потенційним орендарем до заяви від 21.12.2007 року № 549/01-9 встановлено, що будь - яких документів стосовно фінансування претендента за рахунок державного бюджету він не містить. Так, до пакету долучено копію Положення про відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Перечинському районі Закарпатської області, затвердженого наказом начальником Управління від 18.05.2001 року № 14, пунктами 1, 2, 9 якого визначено, що відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Перечинському районі є робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, що утворюється відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, керується в своїй діяльності, зокрема, вищевказаним Законом, статутом Фонду, утримується за рахунок коштів Фонду. Згідно довідки № 3725 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої Головним управлінням статистики у Закарпатській області, яка долучалась до пакету документів, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Перечинському районі є державною організацією державної форми власності. Джерело фінансування у довідці не зазначено. Долученою до пакету документів довідкою Управління державного казначейства у Перечинському районі від 17.10.2007 року № 829 підтверджено, що Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Перечинському районі утримується за рахунок коштів позабюджетного цільового соціального фонду „Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України”.
За таких обставин суд не вбачає вину відповідача у помилковому визначенні його статусу як орендаря, який фінансується за рахунок державного бюджету.
Аргумент позивача стосовно подання відповідачем для укладення договору проекту договору оренди з орендною платою в сумі 1 гривня в рік як доказ вини орендаря у встановленні неправомірного розміру орендної плати суд відхиляє, оскільки ч. 4 ст. 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено право орендодавця відмовити в укладенні договору оренди.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог. Виходячи з цього, тягар доведення факту порушення господарського зобов'язання або установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, наявності збитків, а також причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та збитками лежить на позивачеві. Оскільки умовою відповідальності за завдану майнову шкоду є наявність у діях особи складу правопорушення, а саме, протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду; матеріалами справи не доведена наявність складу правопорушення у діях відповідача, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню збитків у вигляді неодержаних доходів.
З огляду на викладене позов задоволенню не підлягає.
продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 28.05.2009 року у справі № 3/34
Керуючись ст.ст. 16, 22 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України, ст. 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України
1. В задоволенні позову відмовити.
2.Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.В.Мокану