Справа: № 757/26878/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Горкава В.Ю. Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
31 березня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Романчук О.М.
Суддів: Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження відповідно до ст. ст. 41, 197 КАС України в м. Києві апеляційні скарги Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України Київського району м.Харкова на постанову Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України Київського району м.Харкова про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом до відповідачів, просить визнати незаконною бездіяльність Правління Пенсійного фонду України щодо передачі вповноваженому територіальному органу її заяви для прийняття рішення про призначення та виплата їй пенсію за віком за межами України, зобов'язати відповідачів поновити їй виплату пенсії за період з 07.10.2009 року за межі України, посилаючись на те, що вона є пенсіонеркою за віком, 03.03.1993 року вона виїхала на постійне місце проживання до Держави Ізраїль. 17.06.2013 року вона звернулася до Правління Пенсійного фонду України із заявою про поновлення виплати їй пенсії за віком у відповідності до Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009, однак останній своїм листом від 26.06.2013 року відмовив їй у поновленні виплати пенсії.
Ухвалою суду від 05.12.2013 року позовні вимоги за період з 07.10.2009 року по 24.05.2013 року залишені без розгляду, у зв'язку з пропуском встановленого ч.2 ст.99 КАС України шестимісячного строку звернення до суду.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять дану постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач з 1955 року по 1991 рік працювала на території України.
03.03.1993 року позивач виїхала з України до Держави Ізраїль на постійне місце проживання.
17.06.2013 року позивач звернулася до відповідача Правління Пенсійного фонду України із заявою про поновлення виплати їй пенсії у зв'язку з прийняттям Конституційним судом України рішення № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року, яким визнано недійсними положення п. 2 ч. 1 ст. 49 та другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом відповідача Правління Пенсійного фонду України від 26.06.2013 року позивачу було повідомлено, що умови, норми і механізм виплати пенсії громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міждержавних угод щодо держаного забезпечення не врегульовані на законодавчому рівні.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції зазначив, що доводи відповідачів про непоширення на позивача дії рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 не ґрунтуються на положеннях закону.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом першої інстанції в ході розгляду справи встановлено, що на час виїзду позивача на постійне місце проживання в державу Ізраїль положення п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» діяли у редакції, згідно якої виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Між Україною та Ізраїлем відсутній міжнародний договір, який би передбачав виплату пенсії позивачу під час її проживання в Ізраїлі.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно п. 2 рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, положення п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратили чинність 07 жовтня 2009 року.
У відповідності до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Згідно п. 3 та п. 15 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок) поновлення виплати пенсії здійснюється за заявою пенсіонера за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії, та додатковими документами, якщо такі будуть подані.
З огляду на те, що після прийняття рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 виникли умови для поновлення виплати пенсії, а позивач звернувся до Пенсійного фонду України з заявою про відновлення виплати пенсій, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність частково задоволення адміністративного позову.
Відмовляючи в задоволенні вимог позивача про поновлення виплати пенсії відповідач послався на те, що рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 поширюється виключно на осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон після його прийняття.
Однак, такі доводи відповідачів не ґрунтуються на вимогах закону. Як раніше зазначалося, згідно положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009, а тому зазначене рішення поширюється на всіх осіб, яким було припинено виплату пенсії з підстав, передбачених ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України Київського району м.Харкова - залишити без задоволення, а постанову Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2013 року - без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: О.М. Романчук
Судді: Я.Б. Глущенко
С.Б. Шелест
.
Головуючий суддя Романчук О.М
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.