27 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/749/13-а
Категорія: 9.2 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Косцової І.П.
суддів - Турецької І.О.
- Стас Л.В.
за участю секретаря - Заболотної Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТерраТарса Україна» до Каховської об'єднаної державної інспекції Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТерраТарса Україна» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби від 13.02.2013 року № 0000242200, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем на 12 948грн. та штрафними санкціями на 3 407 грн., № 0000292200, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 96 500 грн. та штрафними санкціями на 24 125 грн., № 0000322200, яким зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за ІІІ квартал 2012 року на 521 293 грн., № 0000312200, яким збільшено грошові зобов'язання із збору за спеціальне розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях за штрафною санкцією у сумі 510 грн., № 0000011702, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, в частині визначення зобов'язання за основним платежем на 10 646,80 грн. та за штрафними санкціями на 2 661,70 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що висновки податкового органу про завищення Товариством валових витрат, заниження податку з доходів нерезидентів, податку з доходів фізичних осіб не ґрунтуються на законі.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року позов задоволено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі Каховська об'єднана державна податкова інспекція Херсонської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що спірні податкові повідомлення - рішення прийняті податковим органом на підставі акту перевірки від 31.01.2013року № 032/22/37871328, складеного за наслідками документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.09.2011р. по 30.09.2012року.
За актом перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:
пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за І півріччя 2012 року на 96 500 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2011 рік, І, ІІІ квартали 2012 року на загальну суму 521 293 грн.;
п. 103.2, 103.4, 103.10 ст. 103, п.160.2 ст.160 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок з доходів нерезидентів на суму 12 947 грн.;
п.46.1 ст.46, п.103.9 ст.103 Податкового кодексу України у зв'язку з неподанням податкової звітності щодо виплат доходів на користь нерезидентів з джерелом походження в Україні;
пп. «б», «е» пп.164.2.17, пп. «г» пп. 164.2.11, пп.164.2.19 п. 164.2, п.164.5 ст.164, п.51.1.ст.51 Податкового кодексу України, внаслідок чого Товариством занижено податок з доходів фізичних осіб на 12 133,74 грн. та не відображено дані про фактично проведені виплати фізичним особам у поданих за формою 1 ДФ розрахунках;
п.250.9 ст.250 Податкового кодексу України, у зв'язку з неподанням податкової звітності;
п.3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 у зв'язку з затвердженням та прийняттям авансового звіту, який документально не підтверджує факт сплати готівкових коштів на суму 150 грн.
Суть порушень, на думку податкового органу, полягала у тому, що, по - перше, первинні документи, надані Товариством на підтвердження задекларованих витрат за результатами виконання договорів про надання послуг (виконання робіт) в сумі 521 293 грн., зокрема, акти здачі - приймання виконаних робіт, не містять даних щодо обсягів та змісту робіт, місця складання цих актів тощо, що ставить під сумнів фактичне надання цих послуг та не підтверджує їх зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, та використання їх у власній господарській діяльності.
По-друге, відобразивши у податковій звітності господарську операцію з отримання послуг від нерезидента із зазначенням звільнення від оподаткування, Товариство надало довідку, що підтверджує статус податкового резидента, яка перекладена російською, а не українською мовою. До того ж, вказана довідка містить інформацію про 2010 податковий рік, в той час як транспортно-експедиторська послуга надана нерезидентом у 2012 році. Зазначена обставина, на думку податкового органу, позбавляє позивача права на застосування переваг Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна від 29.10.1982 року та є підставою для нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток з доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження в Україні.
Водночас позивач несе відповідальність за неподання до податкового органу додатку до декларації з податку на прибуток форми ПН із зазначенням сум виплаченого нерезиденту доходу та сум податку з доходів цього нерезидента.
Також в ході перевірки встановлено, що Товариством у періоді, що перевірявся, за поданими авансовими звітами матеріально-підзвітних осіб було відшкодовано витрати, понесені працівниками підприємства у зв'язку з придбанням продуктів харчування та безоплатно отриманих товарів (послуг) за умов не віднесення вказаних витрат на виробничі потреби Товариства та не включення витрачених коштів до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. За висновком податкового органу, Товариство зобов'язане було оподаткувати відшкодовані працівникам витрати податком з доходів фізичних осіб, отриманих останніми як додаткове благо.
Крім цього, Товариством до складу оподатковуваного доходу матеріально-відповідальних підзвітних осіб протиправно не включені суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження і не повернутих у встановлені законодавством строки.
У зв'язку з вчиненням зазначеного порушення Товариство також несе відповідальність за неповне відображення у поданій за формою 1 ДФ звітності даних про фактично проведені виплати фізичним особам у 2009-2011 роках.
Ще одним порушенням з боку Товариства, на думку ДПІ, є ненадання до податкового органу декларації з екологічного податку за 4 квартал 2011 року, 1- 2 квартали 2012 року.
На підставі акту перевірки Каховською об'єднаною державною інспекцією Херсонської області Державної податкової служби 13.02.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000242200, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 16 355 грн., з яких за основним платежем - 12 948грн., за штрафними санкціями - 3 407 грн., № 0000292200, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 120 625 грн., з яких за основним платежем - 96 500 грн., за штрафними санкціями - 24 125 грн., № 0000322200, яким зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за ІІІ квартал 2012 року на 521 293 грн., № 0000312200, яким збільшено грошові зобов'язання із збору за спеціальне розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях за штрафною санкцією у сумі 510 грн., № 0000011702, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 15 677,18 грн., з яких за основним платежем - 12 133,74 грн., за штрафними санкціями - 3 543,44 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства не ґрунтуються на законі, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовані дослідженими в ході судового розгляду доказами.
Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним та обґрунтованим, з огляду на наступне.
Згідно із ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Крім того, пунктом 14.1.27 ст. 14 ПК України передбачено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно із п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.
Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.
Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.
Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.
Визначаючи позивачеві податкові зобов'язання з податку на прибуток та зменшуючи від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, податковий орган послався на не підтвердження Товариством фактичних витрат з оплати отриманих послуг від ряду контрагентів (оренда нежитлових приміщень та автотранспорту, оплата консультативних послуг, послуг з навантаження та розвантаження товарів, послуг зі зберігання вантажів на митному ліцензійному складі, витрати на відрядження, на утримання основних фондів, на збут товарів тощо), зазначивши, що надані до перевірки акти здачі-приймання виконаних робіт не містять даних щодо обсягу та змісту наданих послуг, місця складання цих актів, а відтак, не відповідають вимогам п.9.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Разом з цим, як вірно зазначено судом першої інстанції, в акті перевірки відсутні посилання на конкретні документи, які визнані податковим органом неналежними та не конкретизовано, в чому саме полягало порушення вимог податкового законодавства.
В свою чергу, як вбачається з установлених судом першої інстанції обставин справи та підтверджується наявними у справі доказами, факт придбання та оплати позивачем отриманих послуг підтверджується первинними документами, оформленими відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - договорами, податковими накладними, актами здачі-приймання робіт, які містять всю необхідну інформацію щодо виду наданих послуг та повною мірою підтверджують факт понесення позивачем витрат по оплаті зазначених вище послуг. Зазначені документи в повному обсязі були надані Товариством під час проведення перевірки, що не заперечується податковим органом. Також в ході розгляду справи судом першої інстанції повною мірою досліджені обставини щодо зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю Товариства, на підтвердження якого позивачем надано накази про використання об'єктів нерухомості, про облік роботи автомобільного транспорту, закріплення його за співробітниками, подорожні листи, накази про направлення у службове відрядження та інші документи.
Отже, актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування валових витрат у звітному періоді, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток за податковим повідомленням - рішенням № 0000299900, та зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за податковим повідомленням - рішенням № 0000322200.
Надаючи правову оцінку правомірності збільшення позивачеві грошових зобов'язань з податку на прибуток іноземних юридичних осіб податковим повідомленням - рішенням № 0000242200, суд першої інстанції, з яким погоджується і колегія суддів, зазначив, що виплати, які здійснені Товариством у зв'язку з компенсацією вартості транспортно-експедиційних послуг компанії "Segis Limited" (республіка Кіпр), не підпадають під дію ст. 160-161 ПК України і тому позивач під час здійснення таких виплат правомірно не обчислив податок на прибуток незалежно від наявності довідки, яка давала право не нараховувати податок на ці виплати для уникнення подвійного оподаткування відповідно до міжнародних угод України.
Так, відповідно до п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються резидентом; в) роялті; г) фрахт та доходи від інжинірингу; ґ) лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього розділу; є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення державної грошової лотереї); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів; й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.
Таким чином п. 160.1 ст. 160 ПКУ передбачено вичерпний перелік доходів, які платник податку має оподатковувати податком на прибуток іноземних юридичних осіб у разі їх виплати на користь іноземних юридичних осіб.
Відповідно до вказаної норми не є доходом, який має ознаку отриманого нерезидентом із джерелом його походження з України, дохід у вигляді отриманих нерезидентом коштів за надані ним резиденту послуги.
Отже, у випадку виплати нерезиденту доходу у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, не має жодного правового значення факт наявності чи відсутності передбаченої ст..103 ПК України довідки, оскільки в даному випадку, відсутній об'єкт оподаткування - дохід з джерелом його походження в Україні.
Як вже зазначалося вище, приймаючи податкове повідомлення-рішення №0000312200, податковий орган виходив з того, що оскільки позивачем на початку звітних 2011-2012 років до податкового органу не подавалось заяв про відсутність у нього протягом звітного року об'єктів обчислення екологічного податку, Товариство зобов'язане було щоквартально подавати декларації з екологічного податку. За неподання таких декларацій протягом IV кварталу 2011 року, І та ІІ кварталів 2012 року відповідно до ст.120 ПК України позивачеві нараховано штрафні санкції.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність цього повідомлення-рішення, з огляду на наступне.
За приписами п. 250.9. ст. 250 Податкового кодексу України якщо платник податку з початку звітного року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, то такий платник податку повинен повідомити про це відповідний орган державної податкової служби за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку. В іншому разі платник податку зобов'язаний подавати податкові декларації відповідно до цієї статті Кодексу.
Поряд з цим, згідно з п. 240.2 Податкового кодексу України платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.
В свою чергу, відповідно до ст. 241 Податкового кодексу України податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами.
До податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які:
здійснюють торгівлю на митній території України паливом власного виробництва та/або передають замовнику або за його дорученням іншій особі паливо, вироблене з давальницької сировини такого замовника;
здійснюють ввезення палива на митну територію України.
Згідно з пп. 242.1.4 ПКУ об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види палива, у тому числі виробленого з давальницької сировини, реалізованого або ввезеного на митну територію України податковими агентами.
Аналізуючи положення наведених правових норм, колегія суддів приходить до висновку, що обов'язки щодо нарахування та сплати цього податку до бюджету, а також подання звітності в частині пересувних джерел забруднення покладено на податкових агентів, яким в даному випадку позивач не є.
Пунктом 250.2 ст.250 Податкового кодексу України передбачено, що платники податку, крім тих, які визначені п. 240.2, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації: за паливо, реалізоване податковими агентами, - за місцем знаходження пунктів продажу палива.
Отже, суб'єкти, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива, екологічний податок не обчислюють та не сплачують, бо він буде сплачений ними при купівлі палива у складі ціни придбання, а також податкову звітність по ньому не складають і не подають.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у позивача відсутній обов'язок по декларуванню та сплаті екологічного податку, відповідно неправомірним є застосування до платника податків штрафних санкцій за податковим повідомленням - рішенням № 0000312200.
Підставою для збільшення позивачеві грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб податковим повідомленням - рішенням від 13.02.2013р. № 000011702 податковий орган зазначив ту обставину, що Товариством оплачено вартість продуктів харчування, придбаних за готівку, за звітами матеріально-підзвітних осіб та продуктів харчування, придбаних у безготівковому порядку, розпорядження якими матеріально відповідальними особами здійснювалось за власним розсудом, а також оплачено проведення двох колективних корпоративних свят у кафе.
Відповідач вважає вартість придбаних продуктів харчування та вартість послуг кафе додатковим благом, які працівники отримали від позивача у перевірених податкових періодах, і тому ці виплати мали бути оподатковувані позивачем відповідно до п.п. "е" п. 164.2.17 ст. 164 ПКУ.
Перевіркою встановлено, що Товариством оплачено вартість проживання у готелях та витрат на проїзд, витрат на харчування особам, які не були працівниками позивача, сума цих виплат, на думку відповідача, не пов'язана із здійсненням господарської діяльності платника податків та є доходом цих осіб і підлягає оподаткуванню у відповідності з пп.164.2.19 п.164.2 ст.164 ПКУ. Поряд з цими порушеннями позивач не обчислив податок на доходи фізичних осіб з коштів у сумі 150 грн., виданих підзвіт працівникові ОСОБА_3, не повернутих у встановлені строки та списаних з підзвіту цієї особи без підтверджуючих платіжних документів. Ці кошти, за висновками відповідача, мали бути оподатковані позивачем за приписами пп. "г" п. 164.2.11, пп.164.2.19 п.164.2 ст.164 ПКУ.
Позивач частково погодився з зазначеними в акті перевірки порушеннями, та заперечував правомірність висновку податкового органу про допущене порушення лише щодо не оподаткування податком на доходи фізичних осіб вартості продуктів харчування, витрат на проведення корпоративних свят для колективу, понесених у зв'язку із оплатою послуг у барі «Зодіак» на підставі актів виконаних робіт та підписаних від імені підприємства уповноваженою особою ОСОБА_4 та відшкодування вартості квитків на літак та проживання в готелі, відшкодованих громадянину ОСОБА_5.
Задовольняючи частково позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що у перевірених податкових періодах позивач у готівковому та безготівковому порядках придбавав продукти харчування в інтересах всіх працівників СПД. Вказані товари (питна вода, чай кава, цукор, печиво) матеріально - відповідальні особи оприбутковували по обліку на склад та отримували для використання у повсякденному побуті для потреб працівників та відвідувачів. За своєю суттю ці витрати призначались як для використання працівниками СПД так і носили представницький характер. У зв'язку з таким призначенням персоніфікація споживачів цих товарів неможлива. Те саме стосується і проведення корпоративних свят для колективу.
Що стосується оподаткування податком на доходи фізичних осіб коштів на проїзд та відрядження, виплачених не працівникам позивача та оподаткування надміру витрачених коштів гр. ОСОБА_3 суд першої інстанції зазначив, що ці висновки податкового органу не суперечать положенням Податкового кодексу України та не спростовані позивачем під час розгляду справи, отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню лише в частині визначення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на 13 308,52грн., у тому числі за основним платежем на 10 646,81грн. та за штрафними санкціями на 2661,71 грн.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним з огляду на положення п.п. 164.2.17. ст. 164 Податкового кодексу України, згідно якого до складу оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді, зокрема, вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств; суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом; вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, при обчислені грошового зобов'язання з податку на доходи, відповідач неправомірно визначив матеріально - відповідальних осіб, що отримали для подальшої передачі продукти харчування, та підписали акти виконаних робіт як отримувачі додаткових благ з вартості цих товарів.
За відсутності встановленого належним чином платника податку на доходи фізичних осіб (неможливість проведення персоніфікації), не можливе і обчислення грошових зобов'язань з цього податку, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності обчислення грошових зобов'язань з вартості продуктів харчування та вартості послуг кафе за податковим повідомленням - рішенням № 0000011702.
Також за п.165.1.ст.165 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу (п.п. 165.1.11).
За пунктом 170.9 статті 170 Кодексу Податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: а) на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з розділом ІІІ цього Кодексу; б) під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.
Як встановлено судом першої інстанції, гр. ОСОБА_5 є засновником та членом наглядової ради позивача, тобто у відношенні суб'єкта підприємницької діяльності виконує наглядацькі та контрольні функції, без його участі неможливе здійснення всього комплексу господарської діяльності позивача, отже компенсація вказаній особі вартості поїзду та проживання є такою, що пов'язана з господарською діяльністю Товариства, та не підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач, складаючи спірне податкове повідомлення - рішення № 0000011702, до загальної суми штрафних санкцій включив штрафну санкцію у сумі 510 грн. за неподання декларації з податку на доходи фізичних осіб щодо доходів фізичних осіб, оподаткування яких здійснено за висновками акту перевірки.
Порушення полягало у неповному включені до податкової звітності всіх доходів та у не нарахуванні податку з цих доходів.
Відповідно до п.119.2. ст.119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.
Враховуючи те, що позивач погодився з частиною висновків відповідача, суд першої інстанції правильно визнав правомірним застосування штрафної санкції у сумі 510 грн. за подання звітності з податку з доходів фізичних осіб з неповними даними про отримані доходи фізичними особами від позивача як податкового агента.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.
Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.
За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТерраТарса Україна» до Каховської об'єднаної державної інспекції Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.
Суддя - доповідач: І.П. Косцова
Судді: І.О. Турецька
Л.В.Стас.