Справа: № 2а-10699/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
27 лютого 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Гром Л.М.
Міщук М.С.
За участю секретаря: Свириди Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Київської міської організації Всеукраїнської громадської організації "Громадянська позиція", Всеукраїнської молодіжної громадської організації "Демократичний альянс" та третьої особи ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Київської міської організації Всеукраїнської громадської організації "Громадянська позиція", Всеукраїнської молодіжної громадської організації "Демократичний альянс" до Київської міської ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група", ОСОБА_4, Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Головне управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гончара, 21" про визнання нечинними рішень, -
Позивачі - Київська міська організація Всеукраїнської громадської організації "Громадянська позиція", Всеукраїнська молодіжна громадська організація "Демократичний альянс" звернулись до суду з позовом до Київської міської ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група", ОСОБА_4, Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Головне управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гончара, 21", просили, з урахуванням збільшених позовних вимог, визнати нечинним пункт 65 рішення Київської міської ради «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення користування землею» № 419/1829 від 15 липня 2004 року та визнати нечинним рішення Київської міської ради від 22 листопада 2007 року № 1269/4102 «Про передачу земельної ділянки об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку на вул. Гончара, 21 для обслуговування та реконструкції житлового будинку на вул. Гончара, 21 у Шевченківському районі м. Києва».
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, позивачі - Київська міська організація Всеукраїнської громадської організації "Громадянська позиція", Всеукраїнська молодіжна громадська організація "Демократичний альянс" звернулись з апеляційною скаргою, просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Також, третя особа - ОСОБА_4 звернулась з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, п. 65 Рішення Київської міської ради від 15 липня 2004 року №1269/4102 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" затверджено проект відведення земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна група» для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з приміщеннями громадського призначення та вбудованим паркінгом на вул. Гончара, 17-23 у Шевченківському районі м. Києва.
Даним рішенням ТОВ «Інвестиційно-будівельна група» передано, за умови виконання п. 65.1 даного рішення, земельну ділянку загальною площею 0,32 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з приміщеннями громадського призначення та вбудованим паркінгом на вул. Гончара, 17-23 у Шевченківському районі м. Києва, в тому числі: ділянку №1 площею 0,07 га, в межах червоних ліній, у короткострокову оренду на 2 роки для влаштування будівельних робіт за рахунок земель міської забудови; ділянку №2 площею 0,5 га у дострокову оренду на 15 років за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови (площею 0,02 га) та земель міської забудови (площею 0,23 га).
Крім того, рішенням Київської міської ради від 22 листопада 2007 року № 1269/4102 «Про передачу земельної ділянки об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку на вул. Гончара, 21 для обслуговування та реконструкції житлового будинку на вул. Гончара, 21 у Шевченківському районі м. Києва» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку на вул. Гончара, 21, за умови виконання п. 3 рішення, у власність земельну ділянку загальною площею 0,13 га для обслуговування та реконструкції житлового будинку на вул. Гончара, 21 у Шевченківському районі м. Києва.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивачі звернулись з позовом до суду.
Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що оскаржувані рішення Київської міської ради не порушують права, свободи чи інтереси позивачів.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08 червня 2000 року № 1805-III передбачено, що об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність. Зона охорони пам'яток - встановлювані навколо пам'ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання.
Згідно ч. 1 ст. 32 вищевказаного Закону, з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
В силу ст. 53 Земельного Кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних рішень), до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані: а) історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки, меморіальні (цивільні та військові) кладовища, могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями; б) городища, кургани, давні поховання, пам'ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів; в) архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів, споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, садово-паркові комплекси, фонова забудова.
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", території пам'яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.
Частиною 1 ст. 20 Земельного Кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Згідно ст. 150 Земельного кодексу України, до особливо цінних земель відносяться, в тому числі, землі природно-заповідного фонду та землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.
В силу ч. 2 ст. 150 Земельного кодексу України, земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.
Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 65 рішення Київської міської ради № 419/1829 від 15 липня 2004 року "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" затверджено проект відведення земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з приміщеннями громадського призначення та вбудованим паркінгом на вул. Гончара, 17-23 у Шевченківському районі м. Києва та передано земельну ділянку загальною площею 0,32 га для зазначених цілей, в тому числі:
- ділянку № 1 площею 0,07 га, в межах червоних ліній, - у короткострокову оренду на 2 роки для влаштування будівельних робіт за рахунок земель міської забудови;
- ділянку № 2 площею 0,25 га -у довгострокову оренду на 15 років за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови (площею 0,02 га) та земель міської забудови (площею 0,23 га).
Крім того, рішенням Київської міської ради №1269/4102 від 22 листопада 2007 року "Про передачу земельної ділянки об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Гончара, 21" для обслуговування та реконструкції житлового будинку на вул. Олеся Гончара, 21 у Шевченківському районі м. Києва" передано Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку Гончара, 21" у власність земельну ділянку площею 0,13 га для обслуговування та реконструкції житлового будинку на вул. Олеся Гончара, 21 у Шевченківському районі м. Києва в тому числі: 0,11 га - за рахунок земель, не наданих у власність чи користування; 0,02 га - за рахунок частини земель, відведених відповідно до пункту 65 рішення Київської міської ради № 419/1829 від 15 липня 2004 року.
Судом встановлено, що на підставі вказаного рішення ОСББ "Гончара, 21" отримало Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 030095, який зареєстрований 02 квітня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 01-8-00155.
Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації № 979 від 17 травня 2002 року "Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської ради народних депутатів № 920 від 16 липня 1979 року "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві", Постанови Кабінету Міністрів України № 1761 від 27 грудня 2001 року "Про занесення пам'яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України", земельна ділянка по вул. Гончара, 17-23, що надана у користування ТОВ "Інвестиційно-будівельна група" та земельна ділянка по вул. Гончара, 21, знаходяться в межах архітектурної охоронної зони Города Ярослава та на території пам'ятки археології Культурний шар Города Ярослава.
Так, вищезазначене підтверджується також висновком Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища № 19-4883 від 2004 року та листами Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 99 від 16 січня 2009 року та № 4898 від 12 серпня 2009 року (Т.1 а.с. 41-42).
З урахуванням наведеного, колегія суддів вказує, що у відповідності до положень Закону України "Про охорону культурної спадщини" та ст. 150 Земельного кодексу України, вказані земельні ділянки мають історико-культурне призначення та відносяться до особливо цінних земель.
Крім того, колегія суддів зазначає, що в порушення вимог ст. 20 Земельного кодексу України рішення про зміну цільового призначення земельних ділянок по вул. Гончара, 17-23, вул. Гончара, 21 у Шевченківському районі м. Києва Київською міською радою в установленому законом порядку не приймалось.
Матеріали справи свідчать, що у 1990 році до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО був внесений Архітектурний ансамбль "Софія Київська" - "Києво-Печерська Лавра" (Т.1 а.с. 45).
Так, рішенням Київської міської ради № 477/1138 від 26 квітня 2007 року "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 27 січня 2005 № 11/2587 "Про правила забудови м. Києва", затверджено Додаток до рішення № 11 "Межі та режим використання території охоронної зони ансамблю споруд Софійського собору, затвердженої наказом Міністерства культури і туризму України № 1076 від 23 грудня 2003 року".
Судом встановлено, що земельна ділянка по вул. Гончара, 17-23 в Шевченківському районі м. Києва входить до меж Архітектурного ансамблю "Софія Київська" - "Києво-Печерська Лавра", а тому, у даному випадку, обов'язковим є погодження відведення земельної ділянки під будівництво також із Національною комісією України у справах ЮНЕСКО, оскільки таке будівництво може вплинути на цінність об'єкта культурної спадщини.
Крім того, колегія суддів зазначає, що будь-які перетворення в буферній зоні "Софії Київської" повинні проходити у відповідності до Конвенції про охорону Всесвітньої культурної та природної спадщини, до якої Україна приєдналась у жовтні 1988 року відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР "Про ратифікацію Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини" № 6673 від 04 жовтня 1988 року.
Разом з тим, в матеріалах проекту відведення земельної ділянки відсутні дані про інформування секретаріату ЮНЕСКО про заплановане будівництво, тому, на думку колегії суддів, прийняття спірного рішення без відповідного інформування є порушенням норм міжнародного законодавства та статті 9 Конституції України.
Так, матеріали справи свідчать про те, що Державна служба з питань національної культурної спадщини своїм приписом № 22-3046/35 від 13 листопада 2008 року зобов'язала ТОВ "Інвестиційно-будівельна група" припинити виконання будь-яких будівельних та земляних робіт по вул. О.Гончара, 17-23 та вжити відповідних заходів щодо приведення діяльності Товариства у відповідність до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини і державних норм.
Приписом № 85 від 24 грудня 2009 року, внесеним на підставі звернення Центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО від 20 листопада 2009 року та Національної комісії України у справах ЮНЕСКО (листи № 203/17-194/087/5-1941 від 24 липня 2009 року, № 203/14-194/087-3025 від 08 грудня 2009 року), Головне управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації призупинило всі будівельні роботи на вул. О.Гончара 17-23 у Шевченківському районі м. Києва та зобов'язало ТОВ "Інвестиційно-будівельна група" виконати всі рекомендації ІКОМОС стосовно проекту будівництва за вказаною адресою (Т.1 а.с. 45-46, 47-50).
Також, Київська міська рада рішенням № 810/4248 від 21 травня 2010 року та рішенням №392/5779 від 14 липня 2011 року зупинила будівельні роботи, які виконуються ТОВ "Інвестиційно-будівельна група" при будівництві житлового комплексу з приміщенням громадського призначення та вбудованим паркінгом на вул. О.Гончара, 17-23 у Шевченківському районі м. Києва.
Водночас, незважаючи на вказані приписи Головного управління охорони культурної спадщини КМДА і Державної служби з питань національної культурної спадщини та рішення Київської міської ради, проведення будівельних робіт на спірній земельній ділянці продовжувалось.
Колегія суддів, звертає увагу на те, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 979 від 17 травня 2002 року "Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської ради народних депутатів № 920 від 16 липня 1979 року "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві" затверджено межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури на території м. Києва, а також статус історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури на території м. Києва.
Так, відповідно до даного розпорядження, до архітектурних заповідників належить, у тому числі: комплекс пам'яток архітектури Софійського монастиря, включаючи частину території Національного заповідника "Софія Київська" в межах згідно схеми, а також пам'ятка археології - "Культурний шар "Город Ярослава".
Крім того, Указом Президента України від 11 жовтня 1994 №587/94 "Про національні заклади культури" надано статус національного закладу культури - державному історико-архітектурному заповіднику "Софійський музей" (м. Київ), який надалі іменується Національний заповідник "Софія Київська".
Також, згідно з Указом Президента України від 15 січня 1996 №58/96, функції управління майном Національного заповідника "Софія Київська" здійснює Державний комітет України у справах містобудування і архітектури.
Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України №500 від 13 травня 1996 року "Про національний заповідник "Софія Київська", затверджено Положення про Національний заповідник "Софія Київська", перелік об'єктів нерухомої культурної спадщини Національного заповідника "Софія Київська", а також заходи щодо реставрації, завершення упорядкування та використання об'єктів Національного заповідника "Софія Київська".
Наказом Міністерства культури і туризму України за № 1076 від 23 грудня 2005 року, у відповідності до статті 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини" та з урахуванням рішення Науково-методичної ради з охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму (протокол № 5 від 23 листопада 2005 року), затверджено межі та режим охоронної зони ансамблю споруд Софійського собору у м. Києві, визначені науково-проектною документацією, розробленою Державним науково-дослідним інститутом теорії та історії архітектури і містобудування та погодженою у встановленому порядку.
26 квітня 2007 року межі охоронної зони ансамблю споруд Софійського собору у м. Києві були затверджені рішенням Київської міської ради № 477/1138 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 27 січня 2005 року № 11/2587 "Про правила забудови м. Києва".
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1761 "Про занесення пам'яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" затверджено, що культурний шар Города Ярослава (розвинуте середньовіччя, Київська Русь, м. Київ, в межах вул. Костельної, майдану Незалежності, вулиць Новопушкінської (зараз Бориса Грінченка), Прорізної, Ярославів Вал, Львівської площі) є пам'яткою археології національного значення.
Так, колегія суддів зазначає, що вказані межі співпадають з межами Города Ярослава, визначеними розпорядженням КМДА, а також з межами охоронної зони Софійського собору.
Крім того, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 жовтня 2010 року у справі № 2а-8698/10/2670 зобов'язано Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації внести зміни до державного земельного кадастру, а саме до поземельної книги, до реєстраційних карток земельних ділянок та до книги реєстрації земельних ділянок - всі землі, які знаходяться в межах охоронної зони ансамблю споруд собору Софії Київської, дані про те, що це землі історико-культурного призначення та, у відповідності до частини 1 статті 150 Земельного кодексу України, - особливо цінні землі. Вищевказане рішення залишене без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2011 року.
Таким чином, колегія суддів вказує, що земельні ділянки розташовані на вул. Олеся Гончара, 21 та на вул. вул. Олеся Гончара, 17-23 у Шевченківському районі м. Києва розташовані в межах охоронної зони ансамблю споруд Софійського собору та належать до земель історико-культурного призначення, що віднесені до охоронюваної археологічної території, а отже є особливо цінними землями.
Також, в силу ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" та ст. 53 Земельного кодексу України, спірним земельним ділянкам належить статус земель історико-культурного призначення.
Згідно п. 65 рішення Київської міської ради № 419/1829 від 15 липня 2004 року "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", рішення Київської міської ради №1269/4102 від 22 листопада 2007 року "Про передачу земельної ділянки об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Гончара, 21", земельні ділянки по вул. Гончара, 17-23, вул. Гончара, 21 у Шевченківському районі м. Києва віднесені до земель міської забудови та земель запасу житлової та громадської забудови, разом з тим, колегія суддів вказує, що згідно вищезазначених вимог законодавства, дана земельна ділянка є землею історико-культурного призначення.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що Київською міською радою при прийнятті оскаржуваних рішень, в порушення ст. 20 Земельного кодексу України, не було змінено цільового призначення земельної ділянки в порядку встановленому законодавством України, що в є підставою для визнання недійсними рішень про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.
Колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство України передбачає можливість вилучення особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, для конкретних суспільно-значимих цілей - за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, але виключно за умови, що дане питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що Верховною Радою України було погоджено вилучення спірних земельних ділянок Київській міській раді в порядку, визначеному ст. 150 Земельного кодексу України.
Крім того, необхідно враховувати, що архітектурний ансамбль "Софія Київська" - "Києво-Печерська Лавра" внесений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, тому всі перетворення в охоронній зоні мають відбуватися у відповідності до Конвенції про охорону Всесвітньої культурної та природної спадщини, до якої Україна приєдналась у жовтні 1988 року, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР "Про ратифікацію Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини" № 6673 від 04 жовтня 1988 року.
Водночас, всупереч Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини, відповідач не інформував комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО про прийняття оскаржуваних рішень.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем з порушенням ст. ст. 20, 150 Земельного кодексу України, Закону України "Про охорону культурної спадщини", Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини.
Окрім того, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав відсутності порушення, оскаржуваними рішеннями відповідача, прав, свобод та інтересів позивачів, з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 2.2.2 та 2.2.3 Положення про Київську міську організацію Всеукраїнської громадської організації "Громадянська позиція", завданням Місцевого осередку у встановленому Законом порядку є: захист членів Місцевого осередку від неправомірних дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, здійснення нагляду за дотримання органами державної влади та органами місцевого самоврядування Законів та підзаконних нормативно-правових актів; сприяння забезпеченню урахування інтересів усіх суспільних груп органами державної влади та органами місцевого самоврядування міста Києва. Для виконання поставлених завдань Місцевий осередок має право виступати позивачем та відповідачем в судах (п. 2.2.6 Положення).
Також, в силу п. 2.1 Статуту Всеукраїнської молодіжної громадської організації "Демократичний альянс", основним завданням ВМГО "ДА" є: зокрема, відродження та популяризація української культурної спадщини.
Згідно ст.1 Закону України "Про охорону культурної спадщини", культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини.
Зважаючи на те, що об'єкти культурної спадщини - це спадок всього людства, а тому рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо цих об'єктів можуть порушувати права, свободи чи інтереси будь-яких фізичних або юридичних осіб.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що в даному випадку позивачі наділені правом звернення з позовом до суду, оскільки порушені права та інтереси, в тому числі і позивачів.
Аналізуючи обставини справи та норми законодавства, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки пункт 65 рішення Київської міської ради № 419/1829 від 15 липня 2004 року "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" та рішення Київської міської ради №1269/4102 від 22 листопада 2007 року "Про передачу земельної ділянки об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Гончара, 21" для обслуговування та реконструкції житлового будинку на вул. Олеся Гончара, 21 у Шевченківському районі м. Києва" є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
Натомість, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятих ним оскаржуваних рішень.
При цьому, доводи, викладені в апеляційних скаргах, повністю спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Київської міської організації Всеукраїнської громадської організації "Громадянська позиція", Всеукраїнської молодіжної громадської організації "Демократичний альянс" та третьої особи ОСОБА_4 - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2011 року - скасувати та прийняти нове рішення.
Адміністративний позов Київської міської організації Всеукраїнської громадської організації "Громадянська позиція", Всеукраїнської молодіжної громадської організації "Демократичний альянс" задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати пункт 65 рішення Київської міської ради «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення користування землею» № 419/1829 від 15 липня 2004 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 22 листопада 2007 року № 1269/4102 «Про передачу земельної ділянки об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку на вул. Гончара, 21 для обслуговування та реконструкції житлового будинку на вул. Гончара, 21 у Шевченківському районі м. Києва».
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Гром Л.М.
Міщук М.С.
Повний текст постанови виготовлено 02.04.2014 року.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Гром Л.М.
Міщук М.С.