Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Епель О.В.
01 квітня 2014 року Справа: № 2а-1044/11/1070
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А.,
за участю секретаря Бабенка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго», товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київрембуд» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» до Державної фінансової інспекції України в Київській області про визнання протиправним рішення (вимоги) від 10 лютого 2011 року № 10-15-13-14/1056,
Публічне акціонерне товариство «Укргідроенерго» (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції України в Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним рішення (вимоги) від 10 лютого 2011 року № 10-15-13-14/1056.
Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 28 листопада 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, публічне акціонерне товариство «Укргідроенерго» і товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київрембуд» подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, так як, на думку апелянтів, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно до частини 1 статті 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06 жовтня 2008 року за результатами тендеру між публічним акціонерним товариством «Укргідроенерго» ( далі - ПАТ «Укргідроенерго» ) і товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київрембуд» ( далі - ТОВ «БК «Київрембуд» ) було укладено контракт № 54 про постачання, шефмонтаж, пусконаладку регулятора швидкості для насос-турбіни, оливно-напірної установки з системою автоматичного управління та системами управління та синхронізації кільцевого затвору Дністровської ГАЕС і навчання персоналу замовника.
У наступному до зазначеного контракту сторонами було укладено додаткові угоди від 16 січня 2009 року № 1, від 18 лютого 2009 року № 2, від 28 квітня 2009 року № 3, від 18 червня 2009 року № 4, якими сторони погодили збільшення вартості спірного контракту.
12 квітня 2010 року між ПАТ «Укргідроенерго» і ТОВ «БК «Київрембуд» було укладено контракт № 34-К про постачання та пусконалагоджувальні роботи додаткового обладнання для регулятора швидкості для насос-турбіни, оливно-напірної установки із системою автоматичного управління та системи управління і синхронізації кільцевим затвором Дніпровської ГАЕС.
Державною фінансовою інспекцією України в Київській області було проведено позапланову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01 січня 2008 року по 01 лютого 2010 року з питань щодо укладання та виконання контракту від 06 жовтня 2008 року № 54 та договору від 12 квітня 2010 року № 34-К з ТОВ «БК «Київрембуд».
За наслідками проведеної перевірки було складено акт від 10 лютого 2011 року №10-15-13-14/1056, відповідно до висновків якого, відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог законодавства у галузі укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, що призвело до безпідставного збільшення вартості контракту від 06 жовтня 2008 року № 54 на суму 9640399,00 грн. та відволікання обігових коштів позивача на суму 1656168,00 грн. внаслідок здійснення ПАТ «Укргідроенерго» оплати товару, терміни поставки якого контрагентом було прострочено.
На підставі та на виконання зазначеного акту перевірки Державною фінансовою інспекцією України в Київській області було винесено рішення (вимогу) від 10 лютого 2011 року № 10-15-13-14/1056, яким позивача зобов'язано опрацювати матеріали ревізії та вжити заходів щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у їх допущенні, забезпечити відшкодування збитків у розмірі 9640399,00 грн., нанесених ВАТ «Укргідроенерго» (наразі - ПАТ «Укргідроенерго»), через збільшення вартості контракту від 06 жовтня 2008 року № 54 та вжити заходів на повернення коштів у сумі 1656168,00 грн. або виконання зобов'язань ТОВ «БК «Київрембуд», згідно контракту від 12 квітня 2010 року № 34-К.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2939-XII), Постановою «Про затвердження Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» від 01 серпня 2005 року № 668 (далі - Постанова № 668), Тимчасовим положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2008 року № 274, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин ( далі - Тимчасове положення № 274 ), Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 року № 921, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин ( далі - Положення № 921 ).
З огляду на те, що в апеляційних скаргах позивач і ТОВ «БК «Київрембуд» оскаржують виключно постанову суду першої інстанції щодо правомірності рішення (вимоги) від 10 лютого 2011 року № 10-15-13-14/1056 у частині зобов'язання позивача забезпечити відшкодування збитків у розмірі 9640399,00 грн., нанесених ВАТ «Укргідроенерго» (наразі - ПАТ «Укргідроенерго»), через збільшення вартості контракту від 06 жовтня 2008 року № 54, колегія суддів, діючи у відповідності до приписів статті 195 КАС України, встановила наступне.
Так, відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2939-XII, Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Пунктом 7 статті 10 Закону № 2939-XII регламентовано, що органу державного фінансового контролю, зокрема, надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання
вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Проведення аналізу викладених правових норм надає підстави стверджувати про те, що органам Державної фінансової інспекції підконтрольні суб'єкти господарювання державного сектора економіки. При виявленні порушень законодавства підприємством, орган фінансового контролю виносить вимогу про усунення таких порушень. Яка є обов'язковою до виконання.
Досліджуючи правильність висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для визнання протиправним рішення (вимоги) від 10 лютого 2011 року № 10-15-13-14/1056, судова колегія встановила наступне.
Так, згідно з частинами 1, 2 статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладання договору можлива лише у випадках та на умовах, встановлених договором та законом.
У частині 1 статті 652 ЦК України закріплено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Відповідно до частини 2 статті 321 ГК України, Вартість робіт за договором підряду (компенсація витрат підрядника та належна йому винагорода) може визначатися складанням приблизного або твердого кошторису. Кошторис вважається твердим, якщо договором не передбачено інше. Зміни до твердого кошторису можуть бути внесені лише за погодженням сторін.
При цьому, у пункті 3 Постанови № 668 закріплено, що тверда договірна ціна - це договірна ціна, визначена на основі твердого кошторису, що може корегуватися лише в окремих випадках за згодою сторін у порядку, визначеному договором підряду.
Згідно з пунктом 21 Постанови № 668, у разі укладання договору підряду за результатами торгів (тендеру) вид договірної ціни та вимоги до кошторису визначаються у тендерній документації замовника. Договірна ціна в цьому випадку повинна відповідача ціні, зазначеній у тендерній пропозиції підрядника, визнаного переможцем торгів (тендеру).
Пунктом 66 Тимчасового положення № 274 встановлено, що з учасником, тендерну пропозицію якого було акцептовано, замовник укладає договір про закупівлю, відповідно до вимог тендерної документації та умов акцептованої тендерної пропозиції у строк не раніше, ніж через п'ять робочих днів з дня відправлення письмового повідомлення всім учасникам процедур відкритих торгів, двоступеневих торгів і торгів з обмеженою участю про їх результати, але не пізніше, ніж через 21 робочий день з дня акцепту.
Відповідно до пункту 84 Тимчасового положення № 274, договір про закупівлю укладається в письмовій формі, відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника - переможця процедури закупівлі, крім випадків зменшення ціни тендерної пропозиції у порядку, передбаченому цим Тимчасовим положенням. Істотні умови договору про закупівлю не повинні змінюватися після підписання договору, крім випадків, визначених порядком зміни умов договору про закупівлю, що затверджується уповноваженим органом за погодженням з Мінфіном.
Аналогічні правові приписи містяться у Положенні № 921, яке було прийнято у зв'язку із втратою чинності Тимчасовим положенням № 274 та було чинним на момент укладання між позивачем і ТОВ «БК «Київрембуд» додаткових договорів до спірного контракту від 06 жовтня 2008 року № 54.
У пункті 24 Постанови № 668 прямо передбачено, що тверда договірна ціна не може корегуватися тільки за взаємною згодою сторін. У разі підвищення підрядником твердої договірної ціни, не передбаченої договором підряду, всі, пов'язані з цим витрати, якщо інше не встановлено законом, несе підрядник.
А також у вказаному пункті Постанови № 668 закріплено, що сторони у договорі підряду можуть передбачити порядок уточнення твердої договірної ціни у разі: виникнення обставин непереборної сили; внесення змін до проектної документації; потреби в усуненні недоліків робіт, що виникли внаслідок невідповідності встановленим вимогам проектної документації, забезпечення якої покладено на замовника; уповільнення темпів або зупинення виконання робіт за рішенням замовника або з його вини, якщо це викликало додаткові витрати підрядника; зміни законодавства з питань оподаткування, якщо це впливає на вартість робіт; істотного зростання (у розмірі, визначеному сторонами) після укладання договору підряду цін на ресурси, які забезпечує підрядник, а також послуг, що надаються йому третіми особами; в інших випадках, передбачених договором підряду.
Згідно з пунктом 26 Постанови № 668, у разі коли договором підряду встановлюється можливість підвищення твердої договірної ціни внаслідок істотного зростання після укладання договору підряду цін на ресурси, забезпечення якими здійснює підрядник, а також цін на послуги, що надавалися йому третіми особами, підрядник може вимагати перегляду твердої договірної ціни у порядку, визначеному договором підряду, зростання цін на ресурси, яке сторони вважають істотним визначається в договорі підряду.
Отже, проведення аналізу загальних законодавчих норм у галузі договірних правовідносин з урахуванням особливостей, визначених спеціальними нормативно-правовими актами, що регламентують порядок укладання та виконання суб'єктами господарювання договорів будівельного підряду, надає підстави вважати, що договірна ціна визначається замовником і генеральним підрядником за участю проектних підприємств шляхом прямої домовленості або за результатами проведених тендерних торгів з урахуванням чинних нормативних документів та розрахунків кошторисної вартості проекту, яка включає в себе вартість будівельних та монтажних робіт. За загальним правилом кошторис та, відповідно, договірна ціна є твердими (незмінними). Єдиним виключенням є випадок, коли можливість корегування цих умов договору прямо передбачена його сторонами шляхом закріплення відповідного застереження в угоді між ними.
Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що пунктом 4.3 спірного контракту № 54 у початковій редакції сторонами договору було погоджено, що загальна вартість контракту є твердою та не підлягає коригуванню, за винятком визначених умов, а саме: виникнення обставин непереборної сили - форс-мажорних обставин; зміни обсягів та складу робіт; зміни законодавства з питань оподаткування, якщо це має вплив на вартість контракту; тощо (вичерпний перелік умов не наведено). У подальшому, додатковою угодою від 16 січня 2009 року № 1 вказаний пункт було виключено.
Таким чином, оскільки ані до укладання зазначеної додаткової угоди, ані після цього сторонами не було погоджено, що кошторис та/або ціна договору є динамічними, то враховуючи вимоги частини 2 статті 321 ГК України, Постанови № 668 та Тимчасового положення № 274, колегія суддів вважає, що між сторонами було встановлено незмінність ціни контракту.
Крім того, в акті перевірки позивача від 10 лютого 2011 року №10-15-13-14/1056 зазначено, що збитки підприємству нанесені внаслідок підписання додаткових угод від 16 січня 2009 року № 1 та від 18 червня 2009 року № 4 до спірного контракту. При цьому, дослідивши обставини справи, колегія суддів встановила, що у зазначеній додатковій угоді № 1 сторони взагалі не вказали підстави збільшення ціни договору. У спірному додатку № 4 підставою для збільшення ціни контракту сторони зазначають уточнення об'ємів поставки, коректування специфікацій, розробку додаткової технічної документації, що, на думку суду апеляційної інстанції, не має причинно-наслідкового зв'язку зі зростанням курсу валюти (Евро), зміна якого, згідно з доводами апеляційних скарг, стала підставою для збільшення ціни спірного контракту.
Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що в даному випадку у сторін не було жодних законних підстав для збільшення ціни контракту.
Більш того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що, крім іншого, з положень статей 632 та 853 ЦК України вбачається, що зміна вартості робіт чи показників їх визначення, встановлена в кошторисі, може здійснюватися виключно за умови попереднього погодження даного питання підрядником із замовником, а недотримання цієї законодавчої вимоги позбавляє підрядника права вимагати оплати непогодженої суми вартості робіт. Тому, оскільки, як було відмічено вище, ціна спірного контракту є твердою, а у матеріалах справи відсутні докази того, що підрядник завчасно звертався до замовника з питанням щодо можливості погодження збільшення вартості робіт, та відповідно, надання такої згоди з матеріалів справи не вбачається, то колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно того, що в даному випадку підрядник діяв на власний розсуд, що також заперечує правомірність збільшення ціни спірного контракту.
Доводи апелянтів стосовно того, що оплата вартості робіт здійснювалася не за державні кошти, а за рахунок інших фінансових ресурсів підприємства, що, на думку позивача, обумовлює відсутність правових підстав для застосування приписів Тимчасового положення № 274 до спірних правовідносин, взагалі не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, а фотокопії документів, які були надані до суду апеляційної інстанції ТОВ «БК «Київрембуд» разом із письмовими поясненнями до апеляційної скарги товариства, судова колегія вважає такими, що не відповідають легітимному поняттю доказів, яке регламентоване частиною 1 статті 69 КАС України, та вимогам належності і допустимості доказів у розумінні статті 70 КАС України, вони неналежно оформлені, тому до уваги колегією суддів не приймаються .
Крім того, дослідивши статут відкритого акціонерного товариства «Укргідроенерго», колегія суддів встановила, що згідно до пункту 4.1 ВАТ засновником «Укргідроенерго» є Міністерство палива та енергетики України, якому належить 100% акцій у статутному фонді товариства.
Порядком здійснення підготовки та продажу акцій (часток), що належать державі у статутних капіталах господарських товариств, інших господарських організацій і підприємств, заснованих на базі обєднання майна різних форм власності та розташованих на території України або за її межами, який затверджено Наказом Фонду державного майна України від 22 травня 2012 року № 723, регламентована процедура приватизації та продажу акцій (часток), що належать державі у статутних капіталах господарських товариств, заснованих на базі об'єднання майна різних форм власності та розташованих на території України або за її межами.
Зокрема, відповідно до пункту 2.1 зазначеного Порядку, Ініціатива щодо приватизації може виходити від державних органів приватизації, уповноважених органів управління або покупців, визнаних такими, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна».
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні жодні докази того, що статутний капітал ПАТ «Укргідроенерго» було набуто приватними фізичними та/або юридичними особами, що вплинуло на фінансування витрат позивача, у тому числі й на оплату підрядних робіт за контрактом від 06 жовтня 2008 року № 54 при збільшенні ціни договору.
Доводи апелянтів стосовно того, що на час укладання спірного контракту № 54 було чинним лише Тимчасове положення № 274, а Положення № 921, яким також керувався відповідач при складання спірного акту перевірки та винесення оскаржуваного рішення (вимоги), набуло чинності пізніше, що, на думку апелянтів, свідчить про неможливість застосування його приписів до врегулювання договірних правовідносин між сторонами контракту від 06 жовтня 2008 року № 54, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.
Так, на момент укладання спірного контракту між позивачем і ТОВ «БК «Київрембуд» (06 жовтня 2008 року) та до 22 жовтня 2008 року чинним було Тимчасове положення № 274, яким врегульовувався порядок здійснення закупівель товарів, робіт та послуг за державні кошти. Однак, 17 жовтня 2008 року набуло законної сили Положення № 921, яким було врегульовано правовідносини суб'єктів господарювання при здійсненні ними закупівель товарів, робіт та послуг за державні кошти. Дослідження пункту 84 вказаних підзаконних нормативно-правових актів, на який посилається відповідач, надає підстави стверджувати, що його приписи як в Тимчасовому положенні № 274, так і в Положенні № 921 є аналогічними. Крім того, саме Положення № 921 було чинним на момент укладання між позивачем і ТОВ «БК «Київрембуд» додаткових угод №№ 1, 4 до спірного контракту, а тому у даному випадку суд не вбачає неправильності застосування відповідачем правових норм при складанні акту перевірки та винесенні оскаржуваного рішення (вимоги).
Таким чином, судова колегія вважає, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, діючи у відповідності до положень частини 2 статті 71 КАС України, довів правомірність винесеного ним рішення (вимоги) від 10 лютого 2011 року № 10-15-13-14/1056 та переконав суд апеляційної інстанції у своїй правоті.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності правових підстав для визнання протиправним рішення (вимоги) від 10 лютого 2011 року № 10-15-13-14/1056 та приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на це, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго», товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київрембуд» - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго», товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київрембуд» - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст рішення виготовлено 03 квітня 2014 року.
Головуючий суддя Епель О.В.
Судді: Федотов І.В.
Ісаєнко Ю.А.