Справа: № 826/2451/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
Іменем України
20 березня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Мамчура Я.С.,
Шостака О.О.,
при секретарі: Оліщук А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом заступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва до Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, -
Заступник прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» та просив стягнути з відповідача заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 210923,95 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2013 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що вимога про сплату недоїмки на його адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Управлінням не надсилалась, а тому вважає, що спірна заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є неузгодженою та не підлягає стягненню.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва.
На момент розгляду справи за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 210923,95 гривень, що підтверджується розрахунком суми заборгованості станом на 24.01.2013 та витягом з картки особового рахунку відповідача.
Вказана заборгованість утворилась на підставі самостійно поданих ПрАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» звітів по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень, листопад 2012 року, що підлягав до сплати та який не був сплачений відповідачем в повному обсязі (заборгованість становить 202 960,49 грн.), а також у зв'язку із застосуванням до відповідача штрафних санкцій у розмірі 7 353,74 грн. та нарахуванням пені у розмірі 609,72 грн. рішенням УПФУ у Подільському районі м. Києва № 176 від 09.11.2012 року.
У зв'язку з порушенням відповідачем платіжної дисципліни та наявністю заборгованості, позивачем було направлено відповідачу вимогу про сплату боргу від 03.01.2013 року за № Ю-53.
Доказів оскарження наведеної вимоги у судовому порядку та рішенням УПФУ у Подільському районі м. Києва про застосування фінансових санкцій № 2176 від 09.11.2012 року суду не надано.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки сума заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування добровільно сплачена відповідачем не була, то вона підлягає стягненню в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:
Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.
Згідно з положеннями ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Частиною 11 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Частиною 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Посилання апелянта на те, що про існування оскаржуваної вимоги йому стало відомо лише під час розгляду справи судом першої інстанції, не спростовує факту наявності заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Крім того, в ході апеляційного перегляду справи апелянтом не надано доказів оскарження зазначеної вище вимоги ні в адміністративному, ні в судовому порядку, а відтак колегія суддів вважає заборгованість по вимозі узгодженою. Доказів сплати відповідачем суми заборгованості станом на день розгляду справ судом апеляційної інстанції апелянтом також не надано.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог заступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва та необхідністю стягнення спірної суми заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в судовому порядку.
Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, суд повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, і дав їм належну правову оцінку, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, - з огляду на що підстави до скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2013 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 25 березня 2014 року.
.
Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.
Судді: Мамчур Я.С
Шостак О.О.