Справа: № 826/14495/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Троян Н.М.
27 березня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,
за участю секретаря - Костюченка М.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів та зборів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, Міністерства доходів та зборів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніссан Мотор Україна» до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів та зборів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, Міністерства доходів та зборів України про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено.
Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.
Як свідчать обставини справи, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Ніссан Мотор Україна» з питань своєчасності перерахування до бюджету авансованого внеску з податку на прибуток підприємства за лютий 2013 року. В результаті чого складено акт від 26.06.2013 №755/42-30-33236548.
В даному акті відображено допущені позивачем порушення, а саме: пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасної сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання авансованого внеску з податку на прибуток підприємств.
На підставі акту перевірки прийнято податкове-повідомлення рішення від 09.07.2013 №0000734230, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 190 447 грн.
Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ «Ніссан Мотор Україна» звернувсь за захистом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зарахування авансового внеску з податку на прибуток на потрібний рахунок відбулось лише 01.03.2013 саме з провини органу державної податкової служби внаслідок невиконання ним приписів пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України та несвоєчасного реагування на заяву платника податків, судом не встановлено порушення позивачем терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з авансованого внеску з податку на прибуток за лютий 2013 року, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та безпідставним.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п. 203.2 ст. 203 ПК України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Аналогічну норму закріплює п. 57.1 ст. 57 ПК України.
Тобто, як було вірно встановлено судом першої інстанції, останнім днем сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток згідно декларації від 11.02.2013 було саме 19.02.2013.
Приписи п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України визначають, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до ст. 36 Податкового кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Системний аналіз наведених вище норм дає підстави для однозначного висновку про те, що саме платник податків несе відповідальність за повну та своєчасну сплату податкового зобов'язання.
Крім того, такий висновок випливає зі змісту положень п. 2.3 затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року №22 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.
Водночас, згідно із приписами пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
А тому, з огляду на приписи пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України сплата грошового зобов'язання із авансового внеску з податку на прибуток за лютий 2013 року мала б здійснюватись (в межах спірних правовідносин) за рахунок надміру сплачених сум з податку на прибуток (без заяви платника).
Поряд з цим, судовою колегією враховується, що про зміну реквізитів бюджетної класифікації рахунків позивача не належним чином повідомлено, адже згідно листа Міністерства доходів і зборів України від 18.03.2014 №7/99-99-06-0217, лист Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві від 25.01.2013 №06-08/303-1015 для розміщення на офіційному веб-порталі Міндоходів не надавався.
Відтак, враховуючи, що зарахування авансового внеску з податку на прибуток на потрібний рахунок відбулось лише 01.03.2013 саме з провини органу державної податкової служби внаслідок невиконання ним приписів пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України та несвоєчасного реагування на заяву платника податків, судом не встановлено порушення позивачем терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з авансованого внеску з податку на прибуток за лютий 2013 року, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та безпідставним.
Згідно до частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів та зборів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, Міністерства доходів та зборів України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Н.М. Троян
Судді: Л.О. Костюк,
В.А. Твердохліб
Головуючий суддя Троян Н.М.
Судді: Костюк Л.О.