Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.
Суддя-доповідач - Блохін А. А.
02 квітня 2014 року справа №2а/0570/16682/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Блохіна А.А., суддів Міронової Г.М., Юрко І.В., при секретарі судового засідання Манаєві М.В., за участю представника позивача Бабійчук Т.В., представника відповідача Жолоб Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Добропіллі Донецької області, Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська»на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року у справі № 2а/0570/16682/2011 за позовом Добропільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Добропіллі Донецької області до товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» про стягнення недоїмки зі сплати пені у сумі 1091430,56 гривень,-
Добропільський міжрайонний прокурор звернувся до Донецького окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Добропіллі Донецької області з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків за грудень 2010 року у сумі 1159813,12 гривень та пені у сумі 1091430,56 гривень.
Постановою суду від 26.10.2011 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Добропіллі Донецької області недоїмку зі сплати страхових внесків за грудень 2010 року у сумі 1159813 гривень 12 копійок. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Позивач оскаржив зазначену постанову до Донецького апеляційного адміністративного суду. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 року апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Добропіллі Донецької області залишено без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.10.2011 року залишено без змін.
Позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.10.2013 року касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Добропіллі Донецької області задоволено частково. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.10.2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 року в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення пені в сумі 1091430,56 грн. було скасовано. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.10.2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 року залишено без змін.
В ухвалі ВАС України зазначено, що судами не враховано, що пеня у сумі 1091430,56 грн. була нарахована за порушення строків сплати страхових внесків, у тому числі за період до 01.01.2011 року. А відтак на підставі Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивачем були збережені повноваження щодо застосування фінансових санкцій за вказаний період, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. Судами ці обставини не досліджувалися та не були враховані при прийнятті рішення.
Відповідно до п.5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що згідно акту перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів позивача № 73 від 30.05.2011 року виявлена заборгованість зі сплати страхових внесків за період з 01.04.2010 року по 30.04.2011 року у розмірі 13699206,52 грн. та нарахована пеня на суму 1091430,56 грн. згідно розрахунку. Відповідно до абз. 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. Позивач зазначає, що у відповідача була наявна заборгованість зі сплати страхових внесків, яка виникла до 01.01.2011 року та пов'язана з нарахуванням заробітної плати за грудень 2010 року. У зв'язку з цим позивач вважає правомірним нарахування та стягнення суми пені у розмірі 1091430,56 грн., як до, так і після 01.01.2011 року Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року у справі № 2а/0570/16682/2011, позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Добропіллі Донецької області (85004, м. Добропілля, вул. Фрунзе, 18) суму пені у розмірі 769042,31 грн. (сімсот шістдесят дев'ять тисяч сорок дві гривні) 31 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач подали апеляційні скарги в яких позивач просив скасувати постанову суду першої інстанції, та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, в іншій частині постанову суду залишити без змін.
Представники позивача та відповідача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційних скарг, просили їх задовольнити.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав:
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Позивач - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Добропіллі Донецької області у даній справі реалізує завдання, передбачені Законом України від 23.09.1999 № 1105 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі Закон №1105).
Відповідач - товариство з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» код ЄДРПОУ 36028628, перебуває на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Добропіллі Донецької області як платник страхових внесків за № 0517000480, що не заперечується сторонами.
Відповідачем складений акт перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів позивача № 73 від 30.05.2011 року, згідно якого у відповідача наявна заборгованість за період з 01.04.2010 року по 30.04.2011 року у розмірі 13699206,52 грн. та нарахована пеня на суму 1091430,56 грн. згідно розрахунку, що доданий до акту.
Частина суми заборгованості зі сплати страхових внесків за період з 01.04.2010 року по 30.04.2011 року у розмірі 1159813,12 була стягнута за постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.10.2011 року, яка цій частині набрала законної сили.
Згідно пояснень позивача з 01.04.2010 року по 01.01.2011 року була нарахована пеня на загальну суму 769042,31 грн. у тому числі з 01.04.2010 по 28.12.2010 року у розмірі 759337,70 грн. та за 29, 30 та 31 грудня 2010 року на суму 9704,61 грн. Також була нарахована пеня з 01.01.2011 року по 27.04.2011 року на загальну суму 322388,25 грн. у тому числі з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року у сумі 3234,77 грн. та з 31.01.2011 року по 27.07.2011 у сумі 319153,48 грн. Зазначена обставина підтверджується довідкою про нарахування пені.
Тобто позивачем була нарахована пеня за порушення строків сплати страхових внесків до 01.01.2011 року та після 01.01.2011 року. Позивач просить стягнути всю суми пені у розмірі 1091430,56 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у редакції, чинній до 31.12.2010р., за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків із страхувальника стягується пеня згідно із законом.
Згідно з абз. 5 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464 (далі - Закону №2464), стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Абзацом 6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Зазначена норма встановлює умови збереження повноважень щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю нарахування та сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, які має позивач до внесення змін до ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
До таких умов належить певний період часу, а саме до повного стягнення заборгованості, яка складається з: - несвоєчасно нарахованих або сплачених сум страхових внесків, у тому числі строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій; - штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача наявна заборгованість за період з 01.04.2010 року по 30.04.2011 року у розмірі 1159813,12 грн. та на суму заборгованості нарахована пеня на суму 1091430,56 грн. згідно розрахунку.
Сума заборгованості зі сплати страхових внесків за період з 01.04.2010 року по 30.04.2011 року у розмірі 1159813,12 грн. була стягнута за постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.10.2011 року, яка у цій частині набрала законної сили.
Таким чином, у позивача була наявна заборгованість зі сплати страхових внесків, яка виникла до 1 січня 2011 року, а саме за період з 01.04.2010 по 31.12.2010 року. Зазначена обставина позивачем не спростовується та встановлена судами.
Згідно з ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно пояснень позивача та довідки про нарахування пені з 01.04.2010 року по 01.01.2011 року на суму заборгованості була нарахована пеня на загальну суму 769042,31 грн. у тому числі з 01.04.2010 по 28.12.2010 року у розмірі 759337,70 грн. та за 29, 30 та 31 грудня 2010 року на суму 9704,61 грн.
Скасовуючи судові рішення у цій справі ВАС України зазначив про необхідність дослідження нарахування пені у тому числі за період до 01.01.2011 року. При цьому судом касаційної інстанції зауважено, що на підставі абзацу 5 пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464 за позивачем були збережені повноваження щодо застосування фінансових санкцій за період до 01.01.2011, якими він був наділений до набрання чинності цим законом.
Проаналізувавши наведені норми права та вказівки ВАС України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право стягувати лише ту суму пені, яка обмежуються періодом до 01.01.2011 року, оскільки зазначена заборгованість і пеня виникли в період дії ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Аналогічну думку висловив Верховний Суд України в постановах від 19 лютого 2013 року, 26 березня 2013 року по справам №№ 21-432а12, 21-71а13 відповідно.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 244.2. КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Таким чином сума пені, яка нарахована з 01.04.2010 року до 01.01.2011 року на загальну суму 769042,31 грн. підлягає стягненню.
Суд першої інстанції не приймає до уваги посилання відповідача на те, що Закону, який би передбачав нарахування та стягнення пені за несплату коштів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не існує. Таким законом є Закон № 2464, Прикінцеві та перехідні положення якого, передбачають нарахування та стягнення пені. Рішення Конституційного суду України від 30.05.2011 року № 7-рп/2001 не спростовує цих висновків, оскільки спірна пеня не належить до цивільно-правової відповідальності. Нарахування та сплата пені передбачена ч. 2 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Інструкцією про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженою постановою правління Фонду від 12.07.2007 року №36, що зареєстрована в Мінюсті 01.08.2007 року № 867/14134, п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464, що є достатньою правовою підставою для часткового задоволення позовних вимог.
Суд першої інстанції не приймає до уваги посилання відповідача на помилку у розрахунку пені, пов'язану з неправильним визначенням кількості днів затримки при оплаті 19.08.2010 року. З розрахунку пені вбачається, що між платежем 29.07.2010 року та 19.08.2010 року позивач правильно визначив кількість днів прострочення, яка складає 22 дні, а не 21, як визначив відповідач.
Що стосується посилання відповідача на відсутність факту сплати ним коштів 02.02.2011 року та 13.0.2011 року, суд першої інстанції приймає їх до уваги. Відповідні суми нарахованої пені входять до частини позовних вимог, у задоволенні якої суд відмовляє.
Так позивачем була нарахована пеня з 01.01.2011 року по 27.04.2011 року на загальну суму 322388,25 грн. у тому числі з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року у сумі 3234,77 грн. та з 31.01.2011 року по 27.07.2011 у сумі 319153,48 грн.
Що стосується позовних вимог про стягнення цієї частини суми пені (у розмірі 322388,25 грн.), суд першої інстанції зазначив, що з урахуванням абзацу 5 пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464 та вищенаведених обставин, її нарахування та стягнення безпідставні.
У зв'язку з цим, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми пені у розмірі 322388,25 грн. задоволенню не підлягають, з чим погоджується колегія суддів.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.195 - 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. 200, п.1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Добропіллі Донецької області, Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року у справі № 2а/0570/16682/2011 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року у справі № 2а/0570/16682/2011 за позовом Добропільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Добропіллі Донецької області до товариства з додатковою відповідальністю «"Шахта «Білозерська» про стягнення недоїмки зі сплати пені у сумі 1091430,56 гривень - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.
Повний текст ухвали виготовлено 04 квітня 2014 року.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді : Г.М. Міронова
І.В. Юрко