07 березня 2014 р. Справа № 804/2266/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши в порядку скороченого провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Криворізького гірничопромислового територіального управління Держгірпромнагляду до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСКОРЕСУРСИ" про застосування заходів реагування , -
07 лютого 2014 року Криворізьке гірничопромислове територіальне управління Держгірпромнагляду звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСКО-РЕСУРСИ», в якому просить застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду до ТОВ «ПРОСКО-РЕСУРСИ» у Вершинському кар'єрі частково зупинити виробництво, а саме експлуатацію екскаватора SRS - 240 інв. № 18881 до усунення зазначених порушень.
В обґрунтування позову зазначено, що проведеною плановою перевіркою встановлено порушення нормативно - правових актів з охорони праці, які створюють загрозу життю та здоров'ю працюючих. Подальша експлуатація об'єкту, що належить відповідачу, створює загрозу життю та/або здоровю людей, а тому просить суд застосувати заходи реагування : у Вершинському кар'єрі частково зупинити виробництво, а саме експлуатацію екскаватора SRS - 240 інв. № 18881 до усунення зазначених порушень.
Відповідач протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі не надав до суду заперечень проти позову, був повідомлений належним чином.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши вимоги чинного законодавста, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що 21.01.2014 року головним гірничотехнічним інспектором на кар'єрах ДІН у ГП Рудим Сергієм Сергієвичем, на підставі наказу №841 від 25.12.2013 року «про проведення перевірок», направлення на перевірку № 84 від 17.01.2014 року та повідомлення про проведення планової перевірки від 09.01.2014 року за № 11, за участю начальника кар'єру Прокопець Ю.В., проведено планову перевірку дотримання вимог законодавчих та нормативно - правових актів з охорони праці та промислової безпеки ТОВ «ПРОСКО-РЕСУРСИ», а саме: ведення гірничих робіт, утворення відвалів гірничих порід, розкривні роботи, виймання та навантаження корисних копалин під час проведення відкритих гірничих робіт, експлуатація обладнання для видобування та транспортування корисних копалин відкритим способом у Вершинському кар'єрі.
Перевіркою встановлено порушення вимог законодавства, яке полягає в непроведенні експертного обстеження екскаватора SRS - 240 інв. № 18881 з причини закінчення граничного строку експлуатації, чим порушено статтю 13 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII, пункт 22 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 687 «Про затвердження Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки».
За наслідками проведеної планової перевірки складено акт № 5-1/2-12 від 21.01.2014, в якому у зв'язку з виявленням порушень попереджено про необхідність негайного зупинення робіт (експлуатацію екскаватора SRS - 240 інв. № 18881).
Правовідносини, що виникли врегулювані Конституцією України, Законом України «Про охорону праці», Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарського діяльності», Положенням про організацію та здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки та охорони праці в системі Держгірпромнагляду України, Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 687 «Про затвердження Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки».
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про охорону праці», охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоровя і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 408/2011, (далі - Положення № 408) Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра надзвичайних ситуацій України.
Держгірпромнагляд України входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду, охорони надр та державного регулювання у сфері безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення.
Статтею 38 Закону України «Про охорону праці» передбачено,що державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснює, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, яким є Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України.
Звернення суб'єкта владних повноважень до суду з позовом є способом реалізації його компетенції, а тому відбувається з урахуванням частини 2 статті 19 Конституції України, яка встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарського діяльності» (далі - Закон № 877) визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Згідно з п. 1 ч. 1 Закону № 877 державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Водночас, ч. 5 ст. 4 Закону № 877 передбачено, що повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом.
Крім того, ч. 7 ст. 7 Закону № 877 передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.
Таким чином, статями 4, 7 Закону № 877 передбачено право позивача на звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду щодо повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, а в інших випадках позивач вправі звернутися до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.
Процедуру проведення перевірок під час здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законів та інших нормативно-правових актів з питань: промислової безпеки, охорони праці, безпечного ведення робіт юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю; геологічного вивчення надр, їх використання та охорони, а також використання і переробки мінеральної сировини; безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення; безпечного проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення; трубопровідного транспорту, функціонування ринку природного газу та діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки та потенційно небезпечними об'єктами, встановлює Положення про організацію та здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки та охорони праці в системі Держгірпромнагляду України, яке затверджене наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 11.08.2011 р. N 826, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 р. за N 1531/20269.
Пунктом 2.26 зазначеного Положення передбачено, що право заборони виконання робіт, виробництва виникає у разі виявлення під час перевірки: порушень вимог законодавства з охорони праці та промислової безпеки, що створюють загрозу життю працівників; порушень вимог Кодексу України про надра; відсутності дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; не проведення у встановленому порядку та в терміни технічного огляду, випробування або експертного обстеження машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки; виникнення нещасного випадку зі смертельним або тяжким наслідком, групового нещасного випадку.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII, Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.
Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах: пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці; комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності; адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану; використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству; інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці; забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях; використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.
Відповідно до Наказу Міністерства надзвичайних ситуацій України від 11.08.2011 N 826, загроза життю та здоров'ю працівників - виникнення умов, за яких подальше продовження виконання робіт або експлуатація об'єкта, машин і механізмів несе ризик спричинення внаслідок цих умов фізичної шкоди працівникові, в тому числі такої, яка може призвести до смертельних наслідків.
Згідно до статті 13 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII, роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме: створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання; розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці; забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються; впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо; забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом; забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин; організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів; розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці; здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці; організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці; вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.
Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
У разі досягнення граничного строку експлуатації роботодавець припиняє подальшу експлуатацію устаткування до проведення експертного обстеження.
Граничний строк експлуатації устаткування обчислюється від дати введення в експлуатацію за умови його поставки виробником або постачальником спеціально законсервованим для довготривалого зберігання (більше ніж протягом місяця після виготовлення). У разі коли дата введення в експлуатацію невідома, граничний строк експлуатації устаткування обчислюється починаючи з дати його виготовлення. Якщо граничний строк експлуатації в експлуатаційних документах не зазначено, цей строк встановлюється за організаційно-методичними документами(п. 22 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 687 «Про затвердження Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки»).
В даному випадку позивачем 21 січня 2014 року при проведенні планової перевірки було встановлено порушення, яке становить загрозу життю та здоров'ю працівників, а отже суд приходить до висновку про необхідність застосування заходів реагування у сфері державного нагляду до ТОВ «ПРОСКО-РЕСУРСИ»: у Вершинському кар'єрі частково зупинити виробництво, а саме експлуатацію екскаватора SRS - 240 інв. № 18881.
Враховуючи встановлені обставини справи та відсутність самостійного усунення відповідачем виявленого порушення на час розгляду справи у суді, адміністративний позов Криворізького гірничопромислового територіального управління Дерржгірпромнагляду підлягає задоволенню.
Крім того, суд зазначає, що ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України та ст. 3 Законом України "Про судовий збір" передбачений обов'язок позивача сплатити судовий збір у належному розмірі під час подання адміністративного позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року позивачу було відстрочено сплату судового збору до винесення судового рішення по справі.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.
Зважаючи, що позивача не звільнено від сплати судового збору, а статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення з відповідача, суд прийшов до висновку про стягнення з позивача на користь Державного бюджету України судового збору у розмірі 73,08 грн.
Керуючись ст.ст. 158 - 163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративни позов Криворізького гірничопромислового територіального управління Держгірпромнагляду до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСКО-РЕСУРСИ» про застосування заходів реагування - задовольнити .
Застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду до ТОВ «ПРОСКО-РЕСУРСИ»: у Вершинському кар'єрі частково зупинити виробництво, а саме експлуатацію екскаватора SRS - 240 інв. № 18881 до усунення зазначених порушень.
Стягнути з Криворізького гірничопромислового територіального управління Держгірпромнагляду на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73,08 грн.
Постанова підлягає негайному виконанню на підставі статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розяснити відповідачу, що відповідно до частини 12 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, особа має право подати заяву про скасування заходів реагування, застосованих судом за результатом розгляду справи, якщо обставини, що стали підставою для вжиття заходів реагування, перестали існувати або усунуті, що підтверджується відповідними доказами.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови, відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова прийнята в скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя С.І. Озерянська