21 травня 2009 р.
№ 28/448-8/224 (05-5-7/7246)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Добролюбової Т.В.,
суддів
Гоголь Т.Г.,
Швеця В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 08 січня 2009 року
у справі
№ 28/448-8/224
господарського суду
міста Києва
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо"
до
1. Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"
2.Колективного підприємства збагачувальної фабрики "Центральна"
про
стягнення 553,02 грн.
за участю представників сторін від:
позивача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,
відповідача 1): Костерний Д.О. (дов. від 23.04.09),
Яхнівська Г.С. (дов. від 23.04.09),
відповідача 2): не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,
Відкрите акціонерне товариство "Вінницяобленерго" звернулося з позовом до Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця" та Колективного підприємства "Збагачувальна фабрика "Центральна" про стягнення вартості недостачі поставленого вугілля в розмірі 553, 02 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 13 грудня 2007 року (суддя Копитова О.С.) провадження у справі стосовно КП "Збагачувальна фабрика "Центральна" припинено, в задоволенні позовних вимог до Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця" відмовлено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2008 року (колегією суддів у складі: Зеленіна В.О. - головуючий, Рєпіної Л.О., Синиці О.Ф.) рішення Господарського суду м. Києва від 13.12.07 залишено без змін з тих же мотивів.
Постановою Вищого господарського суду України від 05 червня 2008 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.02.08 та рішення господарського суду м. Києва від 13.12.07 скасовано, а матеріали справи скеровані на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.09.08, ухваленим суддею Катрич В.С. позов задоволено частково, стягнуто з ДТГО "Південно-Західна залізниця" суму вартості нестачі вантажу. У частині вимог до КП ЗФ "Центральна" відмовлено. Рішення мотивоване посиланням на статтю 110 Статуту залізниць України, відповідно до яких залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі іншому підприємству. Крім того, суд послався на приписи статті 314 Господарського кодексу України і статті 924 Цивільного кодексу України, відповідно до яких перевізник несе відповідальність за нестачу (недостачу) прийнятого до перевезення вантажу та відповідає за шкоду заподіяну в результаті недостачі в розмірі вартості вантажу, якого не вистачає.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.01.09 винесеної колегією суддів у складі Ропій Л.М. -головуючий, Буравльової С.І., Попікової О.В. перевірене рішення господарського суду м. Києва від 04.09.08 залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись із винесеними по справі судовими актами, ДТГО "Південно-Західна залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 04.09.08 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.01.09 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Касаційна скарга вмотивована доводами щодо невірного застосування судами обох інстанцій положень статей 307, 314 Господарського кодексу України, статей 111, 129 Статуту залізниць України.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 29 листопада 2006 року на адресу Могилів-Подільського міського паливного складу ВАТ "Вінницяоблпаливо" КПЗФ "Центральна" здійснило відвантаження вугілля антрацит марки АМ. Зазначене вугілля було придбано позивачем у відповідності до Договору № 1-21 від 15.02.05, укладеного з ПП "Розма Плюс". Вантаж вугілля було прийнято першим відповідачем до перевезення 29.11.06 на станції Карахаш Донецької залізниці зі станції призначення Могилів-Подільський Південно-Західної залізниці, що підтверджується накладною № 48603848. Відправником вантажу та платником провізної плати виступало КПЗФ "Центральна", одержувачем вантажу - Могилів-Подільський міський паливний склад ВАТ "Вінницяоблпаливо". Зазначений вантаж промарковано вапном, проморожено та перелопачено. Маса брутто вантажу складала 90400 кг, маса тари - 21400 кг, маса нетто вантажу - 69 000 кг. Згідно з календарними штемпелями накладної № 48603848 вантаж видано одержувачу 02.12.06. Після прибуття вантажу на станцію Могилів-Подільський Південно-Західної залізниці на вимогу вантажоодержувачу було здійснено переважування вантажу, під час якого виявлено, що вага брутто вантажу складала 88130 кг, вага тари - 21400 кг, вага нетто вантажу - 66730 кг, тобто виявлено недостачу вугілля у розмірі 2270 кг. Даний факт підтверджено складеним сторонами комерційним актом № АР260208/35 від 02.12.06. Згідно з даними комерційного акту, вантаж прибув у технічно та комерційно справному стані, ознаки ушкодження пломб відсутні. Предметом заявленого позову є матеріально-правова вимога про ВАТ "Вінницяоблапаливо" до Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-західна залізниця", Колективного підприємства збагачувальна фабрика "Центральна" про стягнення вартості недостачі вантажу в розмірі 553,02 грн.
Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Згідно з пунктом 9 Правил складання актів (затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.03 № 334) у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язується доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі. Статтею 920 вказаного Кодексу унормовано, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Згідно з частиною 2 статтею 924 Кодексу перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Статтею 12 Закону України "Про залізничний транспорт" та статті 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях. Відповідальність перевізників за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України, встановлено статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт". Частина 2 статті 23 даного Закону та стаття 113 Статуту залізниць України передбачає, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Судами попередніх інстанцій установлено, що комерційний акт № АР260208/35 від 02.12.06, який засвідчив вагову недостачу вантажу, згідно статті 129 Статуту залізниць України є правовою підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення. Господарські суди дійшли висновку про підтвердження факту недостачі за спірним перевезенням, відтак суди визначили суму недостачі вантажу з урахуванням норм недостачі 1 % маси нетто вугілля у розмірі 553, 02 грн. Крім того, суди вказали про недоведеність залізницею в порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України тієї обставини, що втрата вантажу виникла з незалежних від перевізника причин. Відповідно до частини 2 статті 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. У відповідності до частини 1 пункту 27 Правил видачі вантажів вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. Частиною 2 пункту 27 Правил видачі вантажів встановлено, що норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) визначається при видачі вантажів. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1% відсоток маси нетто вугілля. Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України визнає, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі з'ясовані судами попередніх інстанцій, вірно врахований показник 1 % норми недостачі під час залізничного перевезення при визначенні маси нетто, відтак, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 08 січня 2009 року у справі Господаського суду м. Києва № 28/448-8/224 -без змін.
Головуючий суддя: Т. Добролюбова
Судді: Т. Гоголь
В. Швець